БАРЛАДЯНУ-БИРЛАДНИК ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ

 544918.04.2005

автор: В.Овсієнко, В.Барладяну

(нар. 23.08.1942, с. Шибка Григоріопольського р-ну, Молдова - п. 3.12. 2010, м. Одеса.)

Учений філолог, публіцист, поет, прозаїк, автор самвидаву, правозахисник, громадський діяч.

Народився в українському селі над Дністром. Батько 03.03.1945 репресований як син ґенерал-хорунжого Армії УНР Андрія Гулого-Гуленка і загинув на уранових рудниках у Монголії.

1964 Б. закінчив Одеську школу військових кореспондентів, 1970 факультет російської філології Одеського університету. Як історик мистецтв, у 1966-69 рр. практикувався в музеях Москви, Ленінграда, Західної України, в Празькій національній галереї. 1971-72 рр. вивчав румуністику й болгаристику в Бухарестському та Софійському університетах. Опрацював колосальну літературу, має феноменальну пам’ять, здобув енциклопедичні знання. З грудня 1969 до травня 1974 завідував кабінетом мистецтвознавства в Одеському університеті, викладав історію світового й українського мистецтв, класичну європейську літературу, етику й естетику в Одеському інституті інженерів морського флоту. Досліджував українське народне і професійне мистецтво, середньовічні літературно-мистецькі та релігійні зв’язки України з Болгарією, Сербією, Грецією, Італією та румунськими землями. Підготував дисертацію "Образ людини в живопису й літературі Другого Болгарського царства 1118 – 1396", та її не судилося захистити. У грудні  1970 на Міжнародній конференції "Україна – Болгарія" в Одесі  виголосив доповідь "Ренесансні риси в живопису Другого Болгарського царства та України-Руси", яка одразу привернула увагу КГБ. Написав моноґрафію про життя і творчість українського художника Михайла Жука, статті з питань україно-румуно-болгарських зв’язків.

Вірші російською мовою публікувалися з 1960 р., з 1965 – тільки українською. Перехід на рідну мову призвів до творчого вибуху, що вилився у збірку "Ший, дружино, швидше прапор".

Під псевдонімом Ян Друбала пише для самвидаву статті з історії національного питання в Російській імперії та в СРСР, підтримує зв’язки з багатьма дисидентами й патріотами, зокрема, з Н.СТРОКАТОЮ-КАРАВАНСЬКОЮ.

Переслідування Б. за патріотичні й наукові переконання розпочалися в травні 1972. На допиті в КГБ 28.01.1974 його звинуватили в українському націоналізмі. 11.03.1974 Б. виключений з КПРС, 5.05 звільнений з роботи в Одеському університеті "без права працювати в ідеологічній сфері", тобто в науковій і викладацькій. Потім звільняють з Музею народної архітектури й побуту в Києві. Шукаючи роботу, пише монографію „Художник Михайло Жук”, яка досі не видана. У травні 1976 Б. влаштувався старшим науковим співробітником Одеського музею західного і східного мистецтв.  Наукові статті публікує під прізвищами друзів.

16.06.1976 під час обшуку в квартирі Б. КГБ вилучає збірку патріотичних віршів "Ший, дружино, швидше прапор", автобіоґрафічну повість "Компромісу  не буде", багато науково-публіцистичних статей про політичну ситуацію в Україні та з історії національного питання. Через це у вересні за вказівкою КГБ його звільняють із Музею без документів для працевлаштування.

У грудні 1976 Б. передав керівникові Української Гельсінкської Групи (УГГ) М.РУДЕНКУ копію своєї заяви на ім’я прокурора Одеської  обл. з протестом проти переслідувань за національними мотивами, а також  статтю "До людей доброї волі" й автобіоґрафічний нарис "А як же інакше?". Російський текст нарису в 1977 був опублікований у Парижі, друге видання – у книжці "Лихо з розуму" (1979). Б. розповсюджував матеріали УГГ.

Заарештований Одеською прокуратурою 02.03.1977. Під час арешту оголосив безтермінову голодівку, яку на прохання рідні зняв після суду, що відбувся 27–29.06.1977. Засуджений на 3 р. позбавлення волі в таборах загального режиму за ст. 187-1 КК УРСР ("наклепи на радянський державний і суспільний лад”). До звинувачення долучили також наукові праці, чернетки. Б. не визнав себе злочинцем. Друзів і родичів на суд не допустили. Учителька Ганна Голумбієвська прийшла в зал суду з квітами, але їх не дозволили вручити підсудному. Вона зачитала заяву про відмову давати покази.

Б. утримували в таборі ОР-318/76 (с. Полиці Володимирецького р-ну Рівненської обл.), де він працював у кам’яному кар’єрі. Півроку провів у ШІЗО. Зокрема, 13.01.1980 посадили за те, що "не став на шлях виправлення". Оголосив чергову голодівку (загалом за три роки голодував 13 місяців і 17 діб). У неволі написав збірку віршів "Між людством і  самотністю", два цикли оповідань – "Скрижалі мага" та "Уроки історії", а також декілька статей з викриттям радянського режиму, які вийшли в Парижі в 1979 під загальною назвою "Лихо з розуму".

За три дні до закінчення терміну, 29.02.1980, Б. був вивезений у Рівненське СІЗО, де проти нього було сфабриковано нову "справу", він був засуджений 13.08.1980 за тією ж статтею ще на 3 р. позбавлення волі. Залучені як експерти доцент Рівненського інституту водного господарства Максимов і доцент Рівненського педінституту Лещенко виявили в його віршах і наукових статтях "наклепи" на радянську дійсність і "дружбу народів", переплутавши, щоправда, монгольського хана Мамая з однойменним героєм українського фольклору.

З 04.11.1980 Б. утримували в таборі № 28 у м. Сніжне, з 17.01.1981 в таборі № 82 у с. Гостре Червоноармійського р-ну Донецької обл.

Звільнений 28.02.1983. Працював в Одесі електромонтером. Написав повість "В дорозі до матері", історичну драму "Овідій”, збірку віршів "До Оксани", а також низку статей з питань історії української культури.

З початком "перебудови" Б. знову активно включається в правозахисну і національно-визвольну боротьбу. 06.09.1987 разом з М.ГОРИНЕМ, І.ГЕЛЕМ, З.ПОПАДЮКОМ, С.ХМАРОЮ і В.ЧОРНОВОЛОМ створив Українську ініціативну групу за звільнення в’язнів сумління, яка 08.09.1987 увійшла до Міжнародного комітету захисту політв’язнів.

У вересні 1987 Б. увійшов до редакції відновленого В.ЧОРНОВОЛОМ у серпні журналу "Український вісник" (УВ), був членом редколегій журналів "Кафедра" і "Українські перспективи", де опублікував низку статей. 30.12.1987 вся редколегія "УВ", в  т. ч. й Б., вступила в Українську Гельсінкську Групу (УГГ). 11.03.1988 Б. в числі 19 її членів підписав  "Звернення УГГ до української та світової громадськости" про відновлення її діяльності. 07.07.1988 вона була трасформована в Українську  Гельсінкську Спілку (УГС). Зі створенням на її основі Української  Республіканської партії (УРП) Б. залишився позапартійним.

1990 Б. побував у Канаді та США з лекціями про політичну ситуацію в  Україні. У Торонто вийшли збірки есе "Біля воріт держави" та "Ще раз про неволю". Публікує десятки статей у пресі з політичних питань: „П’ята колона”, „Як розв’язати молдавський вузол”, „Як розрубати кримський вузол”, „Історія московського бандитизму” та ін.

1992 Б. повертається до викладацької роботи в Одеському університеті, у 1994 читає лекції в Духовній Академії УПЦ Київського Патріархату.

1993 р. редагував кишинівський журнал „Українські перспективи”.

Б. – автор понад тисячі наукових, науково-публіцистичних праць українською, російською, румунською, німецькою, англійською та французькою мовами.

Член Спілки письменників і Спілки журналістів України. Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня.

Бібліоґрафія:

I.

В. Барладяну. До всіх людей доброї волі // Християнський голос. – 1976. – 19 вересня.

Автограф; Біографія; „Миколин син” // Кафедра, № 1, 1988. – С. 33 – 39.

Імперська змова проти народів СРСР, Поезії політв’язня, Наукові варіації про український тризуб,

"Тільки нещасний народ міг забути Михайла Жука // Кафедра. — 1989. — Ч. 8. — С. 19-62, 146–148, 196–198.

Національно-російська двомовність — смертний вирок народам СРСР. // Сучасність. — 1990. — Ч. 5. — С. 81-86.

Ще раз про неволю... Торонто: Beskyd Graphics, 1990. – 92 с.Біля воріт держави. – Торонто, 1990. – 112 с.

Право на без’язикість. // Сучасність. — 1991. — Ч. 3. — С. 103–109.

Героїзм, про який забули // Чорноморські новини, № 86 (19485), 1996. – 13 листопада.

Між людством і самотністю. Поезії політв’язня. 1965 – 1987. – Одеса: Юридична література, 2002. – 264 с.

У дорозі до матері. Повість. Оповідання. – Одеса: «Астропринт», 2008. – 48 с. 

ІІ.

Український вісник. Вип. 7, 8, 9-10. – Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971.— С. 145-148, 191-194, 265-267.

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 6, 32, 35, 116-117; вип. 45.— С. 23-26; вип. 47.— С. 107-108, 125, 139; 1978, вип. 48.— С. 65; вип. 51.— С. 80; 1980, вип. 54.— С. 34, 65; вип. 56.— С. 111-112; 1981, вип. 58.— С. 74.

Суд у справі Василя Барладяну (27–29.06. 1977) // Український правозахисний рух. Документи і матеріали УГГ.— Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1978. – С. 318-323, 371-381.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Редактор-упорядник Надія Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 4-21, 8-25, 9-3, 10-17; 1981: 2, 3; 1982; 1984: 9-12

М.Заярний. У рясі правозахисника // Радянська Україна, 1989. – 8 лютого.

Романов Дм. Не стареют методы НКВД. // Труд, 1992. – 19 ноября.

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 169.

Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1.: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядники Є.Ю.Захаров, В.В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2001. – Т.1, с. 20, 28, 31, 39, 40; т. 2, с. 92, 104, 116-117, 127, 134, 137, 139, 164-168, 184; т. 3, с. 48, 68, 91, 110-111; т. 4. с. 75, 140-141, 238-242.

Анатолій Глущак. Василів хресний шлях // Літературна Україна, 2002. – 24 жовтня.

Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач Б.Захаров. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 29, 36, 37.

Архів Управління Служби безпеки України в Одеській області. Спр. 16260-П. – Т. 4. Арк. 261-272.

Анкета репресованого (Барладяну-Бирладника В.В.) // Архів Ін-ту українознавства ім. І.Крип’якевича НАНУ.

Барладяну-Бирладник Василь Володимирович [Автор В.Овсієнко] // Одеська хвиля-5. Документи, твори, спогади в΄язнів сумління / Упор. П. Отченашенко, О. Різників, Д. Шупта. – Одеса: Сімекс-прінт, 2010. – C. 306–308;

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 58–62; Рух опору в Україні: 1960 – 1990.

Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 68–70; 2-е вид.: 2012 р., – С. 75–77. Василь

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 2006. Останнє прочитання 2.08.2016.


Переклав з російської В.Овсієнко.

 

 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

Дисиденту Миколі Горбалю – 80: «Не розчаровуйтесь і не зупиняйтесь. Україна переможе, бо правда на її боці». Ірина Штогрін

Персоналії / Український національний рух

ДРАБАТА Валентина Павлівна. Василь Овсієнко

Праці дисидентів

Зиновій Антонюк. Між двох кінців “Етичної драбинки”: і на гору, і в долинку. Сповідальні спогади.

Спогади

Як дисиденти аудіопослання з таборів відправили. Міжнародний Меморіал

Події

Помер Зіновій Антонюк

Події

Огляд історії дисидентського руху. Лекція Євгена Захарова

Інтерв’ю

Інтерв’ю Євгена Захарова про роль адвокатів у справах проти радянських дисидентів

Інтерв’ю

Відсоток виправдань у радянських судах наблизився до нуля не в 1930-ті, а в 1950-ті роки − адвокат Ілля Новіков

Персоналії / Український національний рух

КОЦУР (КОЦУРОВА) АННА. Василь Овсієнко

Персоналії / Український національний рух

КОСОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ. Василь Овсієнко

Події

Дисидентство в Україні. Євген Захаров у програмі «Твій ранок» (відео)

Спогади

Непочутий російський Гавел. Сергій Лукашевський

Спогади

Помер Михайло Хейфец

Спогади

Помер Володимир Буковський. ХПГ-інформ

Спогади

Йосиф Зісельс: «Допитували 50 разів, але в жодному протоколі не було моїх свідчень. Брехати не хотів, правди сказати не міг». Йосиф Зісельс

Дослідження

Особистість проти системи. Любов Крупник

Дослідження

Каральна психіатрія та її жертви. Любов Крупник

Події

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко

Дослідження

Роль адвокатів на судовому процесі «Спілки визволення України». Любов Крупник

Dissidents / Ukrainian National Movement

SOROKA Mykhailo Mykhailovych. Lesia Bondaruk

MENU