ШУХЕВИЧ (БЕРЕЗИНСЬКИЙ) ЮРІЙ РОМАНОВИЧ

 420520.04.2005

автор: І.Рапп. Виправив В.Овсієнко 21.01. 2000 зі слів Ю.Шухевича

ШУХЕВИЧ (БЕРЕЗИНСЬКИЙ) ЮРІЙ РОМАНОВИЧ (нар. 28.03.1933, с. Огля-дове Радехівського р-ну на Львівщині).

Заарештований 15-літнім як син Головного командира УПА – майже 40 років у неволі як український націоналіст. Громадський діяч.

Ш. народився в сім’ї Романа Шухевича – згодом ґенерала Тараса Чупринки, Голов-ного командира Української Повстанської Армії (УПА). 1939 сім’я виїхала в Краків, а 1941 повернулася до Львова.

1945 як члени сім’ї Р.Шухевича заарештовані мати і бабуся Юрія, а його з п’ятирічною сестрою відправили в дитбудинок спочатку в Чорнобиль, згодом у Сталіно (Донецьк). Юрій з дитячого будинку втік у Галичину, через підпілля зв’язався з батьком, а коли 1948 повернувся в Донбас, щоб викрасти сестру, то був заарештований і засуджений “за зв’язок з підпіллям” на 10 р. таборів. Батько загинув 5.03.1950. Юрія привезли з тюрми на опізнання. Тоді він бачив батька востаннє.

1956 Ш. звільнили, та скоро на протест Ґенерального прокурора СРСР Р.Руденка повернули добувати решту терміну. З його викінченням 1958 Ш., не випускаючи на во-лю, засудили ще на 10 р. за „антирадянську агітацію і пропаганду”. Це покарання Ш. відбував у мордовських таборах. Таким чином, звільнився він 1968, без права впродовж 5 р. жити в Україні. Тому Ш. оселився на Північному Кавказі, в Нальчику, де жила його рідна тітка. Працював електриком — цю професію він набув у неволі. Скоро Ш. одружився. Народилися син і донька.

 Освіту, за словами Ш., він одержав від ув’язнених разом з ним професорів, філосо-фів, письменників, учених, інженерів, яких тоді було дуже багато по тюрмах і таборах. І в бібліотеках були книги, які на волі давно вже були вилучені з обігу. В’язні-іноземці по-ширили його світогляд про спосіб і рівень життя в інших країнах.

У Нальчику познайомився і спілкувався з шістдесятниками, деякий час жив з сім’єю в помешканні Н.СТРОКАТОЇ.

Утретє Ш. заарештований 14.02.1972 (за іншими даними – 26.03) і засуджений за ч. 2 ст. 70 КК РРФСР («антирадянська агітація і пропаганда») за статтю, яку знайшли при об-шуку, «Роздуми вголос» — про перспективи українського національно-визвольного руху в ближчі 10 років. Вона під той час ще не була закінчена. Лише в тюрмі Ш. її дописав, пе-редав на волю, вона дійшла до Львова, але там десь загубилася. Засудили Ш. як особливо небезпечного рецидивіста на 10 р. таборів особливого режиму та 5 р. заслання.

Ще в слідчому ізоляторі Ш. написав гнівного листа в ООН, в якому розкриває зло-чинну систему судів і засуджує тоталітарний режим СРСР, який знищує громадян, що мають національну свідомість. Цього листа Ш. вдалося передати на волю, але копію під час обшуку вилучили. За це 1973 – новий термін: 10 р. тюремного ув’язнення та 5 р. за-слання, причому рік, уже проведений у тюрмі, Ш. не зарахували.

У тюрмі в Ш. відкрилася виразка шлунка. Час від часу його відвідують працівники КГБ з пропозиціями співпраці і каяття, та він кожного разу відмовлявся.

До 1979 Ш. перебував у Владимирській в’язниці, звідки його перевезли в Чистопольську в’язницю (Татарія), де мусив в’язати сітки на овочі.

У лютому 1979 Ш. разом з групою політв’язнів і засланців був оголошений членом Української Гельсінкської Групи (УГГ). Згодом він пояснив, що цього з ним ніхто не узгоджував.

Ш. неодноразово вимагав обслідування лікарями, але мав лише покарання карцером. 1981 р. в тюрмі осліп: у нього катаракта обох очей і відшарування сітківки. Операція, зроблена в Ленінградській лікарні для в’язнів 7.01.1982, була невдалою.

З березня 1983 Ш. утримували в будинку інвалідів у Омській обл.

21.10.1989 Ш. повернувся у Львів. 1991 р. реабілітований. Вважає, що вижити йому допомогли віра й оптимізм. Після проголошення Незалежності Ш. на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду.

1991-94 рр. був головою Української Міжпартійної Асамблеї, головним командиром Української національної самооборони (УНСО), але вийшов з цих організацій, вважаючи, що їхнє керівництво не дотримується чистоти національної ідеї. Після зміни керівництва УНСО повернувся в них.

19.08.2006 р. Указом Президента В.Ющенка 73-річному Ш. присвоєно звання Герой України зі врученням ордена Держави. Попри інвалідність, бере активну участь у громад-ському житті держави. За № 5 у списку «Радикальної партії» 26.10.2014 р. обраний народним депутатом України VІІІ скликання.

Ініціатор «Проекту Закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті». Вояки УПА тепер мають статус борців за Незалеж-ність України у ХХ столітті.

19.08.2006 Ш. присвоєне звання Герой України зі врученням ордена Держави.

Бібліоґрафія:
I.
Ю.Шухевич. Молоде вино — в нові міхи. // Україна, 1991, № 10.— С. 16-18.
II.
Чорновіл В. Твори: У 10-и т. –Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Вален-тина Чорновіл. Передм. М.Косів. – К.: Смолоскип, 2006, – С. 14, 43, 306, 371, 372, 922-924, 931.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст. Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 9-20, 11-20, 12-14; 1982: 1-38, 2-27, 3-21; 1984: 1-21, 1-34, 3-33; 1985: 1-42, 7/8-11, 7/8-48.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1983.— С. 11, 16, 61, 959-961.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення. – К: УРП, 1996. – С. 27.
The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Human Right Commission. Word Congress of Free Ukrainians. Toronto. Canada. 1980. – С. 49.
П. Арсенич. Шухевичі // Шлях перемоги.— 1994.— № 10, 11, 12, 16, 17.
Архів ХПГ: Інтерв’ю Ю.Шухевича від 21.01. 2000 р.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 1. – С. 31, 160, 182-183; Т. 2. – 48; Т. 3. – 68; Т. 4. – 16, 81, 110, 199.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 845–847. http://archive.khpg.org/index.php?id=1114002064
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 732–733; 2-е вид.: 2012 р., – С. 825–826.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Доповнено 21.01. 2000. Останні прочитання 27.07.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

«Нас звинувачували у створенні терористичної групи…». Ірина Скачко

Події

Звернення до Президента України. Василь Овсієнко

Персоналії / Український національний рух

ФЕЩУК ІВАН ГРИГОРОВИЧ. Пересієнко Ігор

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Спогади

СТРОКАТА Ніна «Я ПРИЙШЛА ДО ВАС З НЕВОЛІ». Зайцев Юрій

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Інтерв’ю

КУРЧИК Микола Якович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Дослідження

Два документи з ГДА СБУ (про видавництво «Дніпро», Ростислава Доценка, Юрія Литвина). Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

АРСЕНИЧ ПЕТРО ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Праці дисидентів

Звернення Українського національно-визвольного руху в справі української самостійности. Левко Лук΄яненко

Спогади

МАР’ЯН ГАТАЛА. Іван ГЕЛЬ

Спогади

СТРОКАТА-КАРАВАНСЬКА НІНА АНТОНІВНА. Зайцев Ю.Д.

Інтерв’ю

КОХАН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ОВДІЄНКО МАРІЯ ГРИГОРІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ОВДІЄНКО МАРІЯ ГРИГОРІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

АРСЕНИЧ ПЕТРО ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

РУСИН ІВАН ІВАНОВИЧ. ЕТАПИ

MENU