АНТОНІВ МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

 524207.07.2005

автор: Овсієнко В.В.

(нар. 8.04. 1932 р., с. Нежухів Стрийського району Львівської обл.)

Репресована як вірна Слов’янської Церкви Святого Духа (“покутники”). 

Селянка, освіта 2 класи, заміжня, має 4 дітей.

Після примусового приєднання в 1946 р. Української Греко-Католицької Церкви до Московського патріархату А. мусила ходити до польського костела і ревно молилася за Українську Церкву. Одного разу 1963 р. після молитви жінки з с. Нежухів сказали їй про появу Матері Божої з Ісусом на горі Середній у Прикарпатті. Почала ходити на гору Середню разом з мамою і надалі повיязала своє життя зі Слов’янською Церквою Святого Духа – покутництвом  (від слова “покута”, “покутувати”), яка зародилося в Галичині на початку 50-х років.

Покутники вважають, що 1958 р. останній праведний папа Пій XII був отруєний і з ним ера Риму скінчилася, почалася ера України, бо папа передав понтифікат на гору Середню в Підкарпатті втіленню живого Христа Емануїлу I (священик Михайло Солтис); тут має постати новий Рим, звідки розпочнеться оновлення і відродження християнства в чистоті та правді, носієм його для світу стане українська теократична держава; що друге пришестя Христа вже сталося; що вже на Землі через Матір Божу (її втіленням є сестра М.Солтиса Марія) записане, але ще не проголошене нове Євангеліє.

А. працювала у військовій частині, а потім 15 р. на меблевій фабриці. Була обрана депутатом Стрийської міської ради. До речі, коли її висували кандидатом, то, йдучи на трибуну, вона молилася і не змогла нічого сказати, тільки белькотіла. Вибухнув сміх. Згодом прокурор сказав, що якби вона мала 10 класів освіти, то її судили б за те, що “обсміяла всю совєцьку власть”.

Ставши покутницею, перестала виходити на роботу в церковні свята, за що її звільнили. Жила городництвом, збирала лікарські рослини, ягоди, продавала підсніжники, заробляла в людей. Покутники відмовилися від державної служби і роботи, здали паспорти, відмовилися  від прізвищ. Відповідали так: “Покутник, вибраний Богом, наш Батько – Отець Небесний. Народився в домі Господньому на Святій Середнянській Ясній Горі”. Їх проганяли з Середнянської гори, били, скидали у воду, розвозили по далеких лісах і полях. На мамі А. було підпалили одяг. Святе для покутників джерело, де вони брали воду, зруйнували бульдозером, гору обнесли колючим дротом і оголосили “забороненою зоною”. Однак це не зупиняло вірних.

А. саму і разом з іншими покутниками неодноразово з побиттям і образами затримувала міліція, їх тримали по кілька днів без їжі і води, затримували під арештом по місяцю – а вони лише дякували кривдникам. Коли їх виганяли з міліції, вони не виходили, кажучи: “Нам з Ісусом добре й тут”. Коли їх витягували за ворота, вони цілували міліціонерам ноги, “бо Господь об’явив, що не можна мати ненависті”.

1972 р. А. була затримана і попереджена працівниками міліції як така, що “не виконувала суспільно-корисну роботу і вела бродячий спосіб життя”.

Одного разу А. пішла до 7-ї школи в м. Стрий і на сходах перехрестилася. Начальник міліції Городецький заарештував її на місяць. Директор школи поширював чутки, що А. має намір принести в жертву своїх дочок, чим настроїв проти неї все село. Скоро він сам захворів на рак і перед смертю приходив до А. каятися. 

Напередодні свого дня народження, 7.04.1973 р., А. знову пішла на гору Середню, де її затримали. 11.06.1973 р. народний суд Калуського р-ну Івано-Франківської обл. засудив А. за ч.1 ст.214 КК УРСР (“бродяжництво”) до позбавлення волі на 1 р. і 6 міс. у виправно-трудовій колонії загального режиму. Її також позбавили материнства. Чоловік А. на суді просив не ув’язнювати її, бо йому, інвалідові, тяжко з чотирма дітьми. Тоді його і маму А. вигнали з зали суду. Суддя пропонував А.: "Підпишися, що ти вже не будеш їздити в Середнє на Святу Гору, і ми тебе відпустимо, але ти будеш собі їздити”.

Каралася в зоні УИН-74 в Одеській обл., де було багато віруючих, у тому числі покутниць (Марта Старинська, Мирося, Марія, сестри Стефанія і Настуня). Вони відверто говорили, що треба відмовлятися від Леніна, будувати церкви, тоді не потрібні будуть тюрми і міліція. Не носили табірного одягу з написаними прізвищами, було, що ходили голі. Не відвідували політзанять, не працювали на “диявольську державу”, ніде не ставили підпису, не ходили на виклики адміністрації. Було, що А. носили з карцеру до санчастини і назад. Начальниця табору Кущ навіть зверталася до властей, щоб не присилали в її “установу” покутниць: “Не досить того, що не працюють, та ще й на руках їх носити!” Тоді їх перестали судити.

З проголошенням незалежності України покутники прийняли державні документи, прописку, пенсію.

А. живе в м. Стрий Львівської обл. разом з сином Володимиром. Прихистили в себе покутника Семена СКАЛИЧА, який відбув тривале увיязнення.

Бібліоґрафія

Юрій Шухевич. Такі вони є, покутники // Газ. "Ратуша", Львів, 1992. – 30 квітня.

Архів ХПГ: Інтервיю Семена Скалича та Марії Антонів 25.01. 2000 р. в м. Стрий;

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 41–43. http://archive.khpg.org/index.php?id=1120722228 ;

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 56; 2-е вид.: 2012 р., – С. 61–62. 

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 2006. Останнє прочитання 2.08.2016.

 

 

 Поділитися

Вас може зацікавити

Події

«Голос українських політв’язнів»: правозахисниці з Луганщини Надії Світличній мало б виповнитись 85. Наталя Жукова

Спогади

Йосиф Зісельс: «Допитували 50 разів, але в жодному протоколі не було моїх свідчень. Брехати не хотів, правди сказати не міг». Йосиф Зісельс

Дослідження

Особистість проти системи. Любов Крупник

Спогади

Нащадок роду Чубинських (До 30-річчя трагічного відходу Володимира Чубинського). Сергій Цушко

Персоналії / Загальнодемократичний рух

ТИМЕНКО ГРИГОРІЙ ТРОХИМОВИЧ. Овсієнко Василь

Персоналії / Український національний рух

ВОЗНА (КУШНІР) ГАЛИНА ПЕТРІВНА (нар. 16.02.1931, м. Житомир – п. 15.02.2017, м. Київ). Василь Овсієнко

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Інтерв’ю

ҐУРДЗАН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Спогади

СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ

Спогади

СТРОКАТА Ніна «Я ПРИЙШЛА ДО ВАС З НЕВОЛІ». Зайцев Юрій

Спогади

ВОЛОЩУК Григорій. Малюта Іван

Спогади

СЕВРУК Галина. Підготував Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

МАСЮТКО Михайло Савич. Інтерв’ю дружини, Анни Григорівни. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДРОБАХА Олександр Іванович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

ГОЛУМБІЄВСЬКА (ДЕНИЩЕНКО) ГАННА ВІКТОРІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

КРАЙНИК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

MENU