ВІТІВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ

 296610.07.2005

автор: Овсієнко В.В.

(нар. 15.07.1956, с. Росохач, Чортківського р-ну, Тернопільської обл.)

Член Росохацької юнацької  національно-патріотичної підпільної організації.

Наймолодший із селянської родини, де було п'ятеро дітей. 1971 р. закінчив 8 класів Росохацької школи. Цікавився минулим українського народу, захоплювався боротьбою УПА за незалежність, слухав зарубіжні радіостанції, читав і обговорював з друзями літературу патріотичного спрямування. Дружив зі старшим родичем Володимиром МАРМУСОМ, належав до кола молодих патріотично настроєних односельчан, яке було обурене знищенням пам'ятних хрестів та могили січових стрільців у селі, зруйнуванням церкви. Арешти української інтелігенції 1972 р. підштовхнули юнаків до створення восени того року підпільної організації, яка поставила своїм завданням боротися за незалежність.

Ще до формального створення організації, у кінці жовтня 1972 р., В. разом з Володимиром СЕНЬКІВИМ пошкодив сокирою пам'ятник «радянському воїну-визволителю» – на відплату за зруйнування в селі могили січових стрільців, насипаної селянами в 1941 році. Мав утинок (обріз), разом з В.МАРМУСОМ у лісі вправлявся в стрільбі.

 5.11.1972 р. в лісі на галявині, де раніше зупинялися партизани УПА, в урочистій обстановці – зі свічками, вклякнувши на коліна перед хрестом та образом Божої Матері, – В.МАРМУС, В., В.СЕНЬКІВ та Петро ВИННИЧУК склали присягу на вірність Україні.

В. узяв активну участь у підготовці та здійсненні головної акції організації – вивішування в м. Чорткові 4 українських національних прапорів та 19 листівок 21.01.1973 р., напередодні 55-ї річниці проголошення Української Народної Республіки ІV Універсалом  Центральної Ради та 54-ї річниці Злуки УНР і ЗУНР. Як наймолодший і найспритніший, разом з В.МАРМУСОМ вивішував прапори на критому ринку, на кінотеатрі «Мир», на флаґштоці лісгоспзагу та на педагогічному училищі, розклеював листівки.

У лютому 1973 р. почалися арешти. В. був затриманий КГБ 11.04.1973. Мусив визнати свої дії, віддав сховану зброю. Через тиждень звільнений з-під варти під розписку про невиїзд. Щодо В. як неповнолітнього було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Упродовж року кагебісти безуспішно схиляли його до таємної співпраці.

Виїздив на роботу в східні області України, закінчив автошколу. 1974-76 рр. служив у Радянській армії в Житомирі, відтак у Полтаві. Був водієм командира. І тут працівники особливого відділу намагалися завербувати В., але він уперто відмовлявся. 

Повернувшись із війська, працював водієм. Одружений з Павлиною Синишин, є доньки Марія 1975 р. та Іванна 1977, син Володимир 1979 р.  (названий на честь В.МАРМУСА).

Був членом  Української Республіканської партії. Живе в с. Росохач.

Указом Президента від 18.08. 2006 В. нагороджений орденом „За мужність” І ступеня.

Бібліоґрафія:

Доповідна записка ЦК КП України Центральному Комітету КПРС про діяльність націоналістичних груп у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях України. 27 вересня 1973 р. – «Національні відносини в Україні ХХ ст.. – К. – Наукова думка. 1994. – С. 418-420.

Георгій Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 142.

Володимир Мармус. Прапори над містом. // Тернистий шлях (Тернопіль).— 1998, № 3 (323).— 9 січня; // Молодь України.— 1998, № 7 (17638).— 22 січня. 

Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 208. 

Андрій Вацик. Ціною власної свободи / Тернопільська газета. – 1999, № 4 (160). – 21 січня. 

Архів ХПГ (Інтерв'ю Петра Вітіва, його брата Степана, матері Марії 3 квітня 2000 р.) http://archive.khpg.org/index.php?id=1121168016&w 

Юнаки з огненної печі / Харківська правозахисна група. Упорядник В.В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 104 – 110 та ін. 

Мармус Володимир. Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. – Тернопіль: Принтерінформ, 2004. – С. 76, 90, 92, 94-97, 100, 108, 116, 130-179. 

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 106–107. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121002291&w 

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 116; 2-е вид.: 2012 р., – С. 128–129. 

Фантазіє, ти сило чарівна! Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фантазеру) Сапеляку: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2011/08/29/53451/, 29.08.2011 р. 

В. Овсієнко. Правда стає історією: http://maidan.org.ua/2012/01/pravda-staje-istorijeyu/. 29.01.2012 р. 

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 12.12. 2002 р. Останнє прочитання 03.08.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Дослідження

Єврейське питання в УРСР у добу «застою»: боротьба за право вшанування місць масової загибелі євреїв під час Другої світової війни. Кирило Каштанов

Інтерв’ю

СЕРГІЄНКО Олесь про Василя СТУСА

Праці дисидентів

МОЛОДА ПОЕЗІЯ В УКРАЇНІ 1960-1963 рр. І ЇЇ РОЗГРОМ. ЗІНКЕВИЧ ОСИП

Спогади

СЕВРУК Галина. Підготував Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Спогади

ГЕРОЇ НАРОДЖУЮТЬСЯ НА МОГИЛАХ ГЕРОЇВ. ШОВКОШИТНИЙ Володимир про Василя Стуса

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЗДОРОВИЙ АНАТОЛІЙ КУЗЬМОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ОВДІЄНКО МАРІЯ ГРИГОРІВНА. Овсієнко В.В.

Спогади

РУСИН ІВАН ІВАНОВИЧ. ЕТАПИ

Персоналії / Загальнодемократичний рух

ДОЦЕНКО АНАТОЛІЙ. Овсієнко В.В.

Спогади

ГОРОХІВСЬКИЙ Л. Ф. НА ЗЛАМІ ЕПОХ: Хроніка громадянської та національної активізації на Тернопільщині (1988 - 1989 рр.) (Із принагідних записів у моєму щоденнику про перші кроки становлення Української Гельсинської спілки на Тернопільщині). ГОРОХІВСЬКИЙ Левко Федорович

Інтерв’ю

МАРИНОВИЧ МИРОСЛАВ ФРАНКОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ЛІСОВИЙ Василь Семенович. Спогади. Лісовий В.С.

Інтерв’ю

СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Дослідження

Дисидентський рух на Україні (1954–1987). Євген Захаров

Інтерв’ю

ЗАВОЙСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

MENU