ТИМКІВ БОГДАН ІВАНОВИЧ

 299829.09.2005

автор: Овсієнко В.В.

Нар. 24.09 1935 р., с. Сівка-Войнилівська, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл.

Член Об’єднаної Партії Визволення України (ОПВУ).

З селянської родини. З дитинства бачив бурхливі події національно-визвольної боротьби під проводом ОУН. Вони формували світогляд Богдана. Він закінчив Сівецьку середню школу. Служив в авіації в Естонії. 1956 р. достроково демобілізований у звיязку зі смертю батька. Улаштувався робітником на Брошнівський деревообробний комбінат. 1957 р. поступив на механічний факультет Львівського лісотехнічного інституту. Перейшов на заочний відділ, бо статки сімיї не дозволяли вчитися стаціонарно. З 1958 р. був на посаді інженера по праці та зарплаті деревообробного комбінату №9.

1957 р. познайомився з Іваном СТРУТИНСЬКИМ – дириґентом Брошнівського хору, через нього – з Яремою ТКАЧУКОМ, від якого дізнався про молодіжну організацію, що ставить питання про національне визволення України. Діяли групи в Коломиї, с. П’ядики, с.Вигода, в Івано-Франківську, була створена Брошнівська група. Т. розробив програму, статут організації. Виходячи з того, що причиною поразок у минулому була відсутність єдності всіх національних сил, Т. запропонував назву “Об’єднана Партія Визволення України”. Навесні 1958 р. (за відсутності Т.) статут і програма були прийняті з поправками, внесеними І.СТРУТИНСЬКИМ та В.ПЛОЩАКОМ. Організація ставила собі за мету нарощувати членство і поширювати діяльність на всю Україну, шукати звיязку зі схожими організаціями в інших республіках. Свою ідеологію поширювали власним прикладом, ведучи агітацію, беручи участь у художній самодіяльності, пробуджуючи національну свідомість молоді. Друкованих матеріалів не мали, але намірялися придбати друкарську машинку. Дотримувалися суворої конспірації, мали псевдоніми (Т. – “Вітер”). Кандидатури обговорювали на закритих зборах, а потім їм пропонували вступити в організацію. Однак заслані в ОПВУ люди, в т.ч. колишні політвיязні, здали в КГБ навіть текст присяги, підписаний кровיю її членів.

Т. був заарештований у Брошневі 4.12. 1958 р. У нього були вилучені рукописи програми і статуту ОПВУ. Під час слідства Т. утримували в одиночній камері. На суді прокурор вимагав 5 членам ОПВУ (Б.ҐЕРМАНЮКУ, Я. ТКАЧУКУ, М.ПЛОЩАКОВІ, І.СТРУТИНСЬКОМУ і Т.) кари смерти, але Івано-Франківський обласний суд 10.03. 1959 засудив їх до 10 р. увיязнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у проведенні антирадянської націоналістичної діяльності, за ст. 54, п. 1а і п. 11. М.ЮРЧИК та І.КОНЕВИЧ засуджені до 7 р., В.ПЛОЩАК – до 2 р. Ще 20 членів ОПВУ пройшли свідками.

У травні 1959 р. Т. вже був у Мордовському таборі № 7, де провів 3 роки. Тут з 2 тис. вיязнів 60% становили українці. Відтак карався в таборі № 11 (Теньгушово), з жовтня 1964 – у таборі № 3 (Барашево), з 1966 – в таборі № 17  (Озерний, по-мордовському Умор), де шив робочі рукавиці.

У таборах знав доктора Володимира Горбового, Михайла СОРОКУ, о.Павла ВАСИЛИКА, дружив з Юрієм ШУХЕВИЧЕМ, Левком ЛУК’ЯНЕНКОМ. Михайлові ГОРИНЮ надав інформацію про ОПВУ, яка була передана за кордон, після чого вיязнів почали розкидати по карцерах, по інших таборах і тюрмах.  

Звільнений 4.12. 1969 р. Повернувся в с. Сівка-Войнилівська, до 69-річної матері, Тимків Параски Семенівни (1901 – 1987), яка дуже бідувала. На роботу Т. ніде не приймали, хоч мав спеціальності інженера, механіка, тракториста, електрозварювальника. Сприянням знайомого влаштувався зварювальником на Буштинський домобудівельний комбінат.

Коли в селі 1970 р. взялися будувати пам’ятник жертвам бандерівців і Великої Вітчизняної війни, Т. викликали в КГБ і запропонували виступи на його відкритті. Т. категорично відмовився, тому його через тиждень звільнили “за скороченням штатів”. Знову ж завдяки знайомству влаштувався на Івано-Франківський арматурний завод слюсарем-автозварником, де пропрацював майже 13 р., також механіком, майстром, бригадиром. Робітники ставились до нього там доброзичливо. 1973 р. одружився з учителькою Нагорняк Марією Михайлівною.

1989 р. Т. один з перших почав створювати на заводі Товариство української мови, потім НРУ. Збори проводили в обідні перерви, Т. часто виступав перед робітниками.  

У 1990 р. був довіреною особою Л. ЛУК’ЯНЕНКА як кандидата до Верховної Ради.

1991 вийшов на пенсію, але громадськість рідного села Сівка-Войнилівська запропонувала йому стати головою сільвиконкому. Створив організацію НРУ, за два роки в селі була побудована церква, насипана могила борцям за волю України, організував хор.

З 1997 р. на пенсії. Має сина Юрія 1975 та дочку Ольгу 1978 р.н.

Бібліоґрафія:

Ігор Мардарович. Голос пам’яті // Вісник Коломиї. – Ч. 63 (457), 1994. – 10 листопада.
Ігор Мардарович. П’ядицька організація ОПВУ // Вісник Коломиї. – Ч. 77 (471), 1994. – 28 грудня.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 96
Ярема Ткачук. Буревії. Книга пам’яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – 368 с.
Інтервיю з Б.Тимківим від 19.02. 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1267294028&w
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 775–777. http://archive.khpg.org/index.php?id=1127976773
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 646–647; 2-е вид.: 2012 р., – С. 730–731.

Максимець Богдан Володимирович, канд. політичних наук, м. Івано-Франківськ. Об’єднана партія визволення України: організаційні та програмові засади. Кафедра політології ДВНЗ «Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника». №2 (10)-2014. file:///C:/Users/1/Downloads/Polzap_2014_2_13.pdf

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 13.03. 2004. Останнє прочитання 21.09.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Dissidents / Ukrainian National Movement

TYMKIV Bohdan Ivanovych. Vasyl Ovsiyenko

Інтерв’ю

Інтерв’ю братів Василя та Мирослава ПЛОЩАКІВ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ТИМКІВ БОГДАН ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ҐЕРМАНЮК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Ґлосарій

ОБ’ЄДНАНА ПАРТІЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (ОПВУ)

Персоналії / Український національний рух

ПЛОЩАК МИРОСЛАВ ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ПЛОЩАК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ЮРЧИК МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ТКАЧУК ЯРЕМА СТЕПАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

СТРУТИНСЬКИЙ ІВАН. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

КОНЕВИЧ ІВАН ЙОСИПОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СЛОБОДЯН МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ГЕРМАНЮК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СЛОБОДЯН МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГАЙОВИЙ ГРИГОРІЙ ТИТОВИЧ. Овсієнко В.В.

Організації / Український національний рух

Об’єднана партія визволення України (ОПВУ). Борис Захаров

MENU