ДОРОГА ВАСИЛЯ ЛІСОВОГО

 273226.03.2016

автор: ЛІСОВИЙ ОКСЕН

Відкриття меморіяльної виставки «Дорога Василя Лісового», Музей шістдесятництва, 25 червня 2013 року.
Оксен Лісовий. Хочу подякувати всім, хто прийшов сюди, щоб поговорити про Лісового, згадати його, а хтось щоб дізнатися про нього. Раз я почав з подяки вам усім, то хочу подякувати й подружжю – пані Олені Лозинській та Олександру Ткачуку, які були ініціаторами і творцями цієї виставки, а також керівництву і співробітникам Музею шістдесятництва.
Щодо мого батька, я хотів би сказати таке. Найчастіше чуємо оцінки: подвижницькі, героїчні дії. Насправді це була успішна людина, яка діяла дуже планово. Він ніколи не робив неосмислених кроків, він ніколи не діяв емоційно і спонтанно. Усе, що він робив – він планував чітко, холоднокровно і тверезо.
Він був прекрасним лектором, блискучим ученим, дуже гарним викладачем. Він дуже легко знаходив спільну мову з будь-якою аудиторією, яка хоче щось почути. Так, він не витрачав часу на дискусії з ліхтарним стовпом або людьми замкнутими, які не хочуть нічого чути, які є закритими для будь-якогось пізнання. Але навіть з дітьми він працював дуже легко. Це я знаю і по собі, і по його внуках – моїх дітях. Він був прекрасним педагогом.
Він займався спортом завжди, коли був на свободі, він стежив за своєю формою, як фізичною, так і інтелектуальною. Він був постійно в найактуальнішому матеріялі, який з΄являвся в світі щодо його професії. Ми знаємо, що Президія Національної Академії Наук, коли до неї надходили з Кабінету міністрів якісь матеріяли, що стосувалися питань, якими займався Василь Лісовий, секретар відділення розписував їх навіть не на Інститут філософії, а на Василя Лісового безпосередньо.
Це був фахівець високого рівня. Він знав мови. Він добре володів англійською мовою, німецькою мовою, перекладав з них. Будь-який матеріял, який його цікавив, будь-якою мовою – він брав словник і дуже швидко освоював новий матеріял. Здатність до навчання у нього була висока до останніх днів життя.
Так само легко він справлявся з технікою, з комп΄ютерною технікою. Що надходило нове – він швидко з ним розбирався і використовував для того, чим він займався. А займався він філософією, національною ідеєю, ідеологіями. Він був високий професіонал. І той вибір, який він зробив свого часу – усвідомлений, спокійний, зважений вибір – це була дія людини, яка мала один недолік: він був патологічно чесним. Він зовсім не вмів не те що брехати – а навіть говорити речі, які можуть бути страктовані двозначно. Коли перед ним ставав вибір промовчати якісь дрібниці, які можуть викликати якусь неоднозначну реакцію, десь щось змінити, якось викривити інформацію – він навіть цього не робив. Коли йому казали: «Та це ж дрібниця», то він казав: «Тим більше, коли дрібниця».
Його крок був викликаний насамперед складом його характеру, який корінням своїм іде в таку особливість української нації, яку ми зараз спостерігаємо: це глибина, здатність до дослідження всього, до відчуття свого коріння, відчуття своєї країни не тільки по горизонталі, а й по вертикалі, відчуття її в часі. Він проживав життя і усвідомлював простори, які навколо нього в минулому, він відчував багато поколінь назад і весь час відчував діалог з цими поколіннями. Ці покоління для нього були живі.
Коли він пішов у тюрму – ми чуємо, що він не підтримував якісь колективні акції, загальні страйки. Бо він завжди діяв за власним алгоритмом. Це в нього було до останніх днів.
Василь Лісовий був дуже високоморальною людиною і дуже високопрофесійним ученим, який зробив усі кроки, які, на його думку, повинна була зробити людина з високою мораллю і як учений, який присвятив себе філософії. Бо він присвятив себе насамперед тій науці, яка покликана говорити правду і докопуватися до суті.
Нема потреби говорити, що я безмежно вдячний батькам моїм. Бо й мати моя брала участь у рішенні батька. Я думаю, що якби Віра Лісова сказала однозначно «ні», що цього не слід робити ні в якому разі, якби він не отримав цієї підтримки сім΄ї… Певно, що цього ніхто не хотів, ніхто його не підштовхував, але якби його позиція не була підтримана сім΄єю, родиною, мамою, то він не мав би тих сил для таких кроків, щоб пережити все це. Але тим не менше я вдячний йому, бо я вважаю, що те, що він зробив особисто для мене, набагато більше, ніж якби він зробив блискучу кар΄єру вченого, був сьогодні академіком НАНУ і мав усі регалії і весь набір матеріяльних благ, які мають академіки. Він зробив один маленький крок для утвердження демократії і свободи в цій країні, для свободи цієї країни, для її появи як держави, і це набагато цінніше для мене і для моїх дітей, ніж будь-які інші матеріяльні блага, які міг би залишити батько.
Оце власне все, що я хотів сказати.
На знімку з архіву КГБ/СБУ: Віра Лісова з сином Оксеном. Підпис кагебістською рукою «Об[ъект] «Тихая» на ул. Ю. Гагарина в 17 час. 18.01.1976 г.»
 Поділитися

Вас може зацікавити

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Спогади

ЛІСОВИЙ ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. АВТОБІОГРАФІЯ. Лісовий В.С.

Спогади

СВІТЛИЧНА Леоніда. Перший день „Великого погрому”. Світлична Леоніда, Танюк Лесь

Інтерв’ю

АЛЕКСЕЄВА І ОРЛОВ. Овсієнко В.В.

Спогади

СЕВРУК Галина. Підготував Овсієнко В.В.

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Інтерв’ю

22 ТРАВНЯ 1967 РОКУ. Інтерв’ю Володимира ПЕТРУКА та Олег ОРАЧА. Овсієнко В.В.

Події

Сорок років від дня «Генерального погрому». Борис Захаров

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ: ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОЗАХИСНОГО РУХУ. ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ

Спогади

ЛІСОВИЙ Василь Семенович. Спогади. Лісовий В.С.

Інтерв’ю

«Жучки», агенти КДБ і дисиденти. Олег Стецишин

Інтерв’ю

КАМПОВ ПАВЛО ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. ДОРОГОЮ БЕЗГЛУЗДЯ. Бюлетень «Страничка узника» №№ 7 і 8 1989 року, Москва

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЛІСОВА ВІРА ПАВЛІВНА. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

АПАНОВИЧ ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

РУДЕНКО РАЇСА ОПАНАСІВНА. Овсієнко В.В.

MENU