КОСОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

 409027.03.2020

автор: Василь Овсієнко

КОСОВСЬКИЙ Володимир Іванович (нар. 1923, с. Веприк Фастівського р-ну Київської обл. — п. 29.05.2000, там же) — фельдшер, поет. Учасник українського національно-визвольного руху. Член ОУН. Політв’язень радянських тюрем і концтаборів (1945—65). Організатор і завідувач кімнати-музею К. Стеценка (с. Веприк, 1970). Член ВТПР, НСПУ (1996). Лауреат премії ім. Валерія МАРЧЕНКА (1997).

З 1938 р. К. навчався у залізничному технікумі. 1941, коли німці окупували Київщину і слідом за ними прийшли похідні групи ОУН, К. захопився національно-визвольною боротьбою, писав вірші про тризуб і національний прапор, став членом ОУН. Його призначено станичним підпільної районної організації. Складав листівки, у яких викривав і німецький, і сталінський режими; його сестра Оля друкувала їх на машинці.

Одразу по закінченні війни К. запроторено на 20 р. каторжних робіт. Карався у концтаборі на шахті № 5 комбінату «Воркутавугілля». Писав вірші і переховував їх. Гинув у шахтному вибої, його врятував звідти земляк, лікар за фахом і теж поет Євген ЧЕРЕДНИЧЕНКО та поляк — лікар-в’язень.

1965, по закінченні терміну, повернувся у рідне село Веприк. Їздив до Львова, щоб допомогти родині Михайла СОРОКИ, з яким відбував покарання і якого вважав своїм ідейним натхненником. Вступив заочно до Київського медучилища, здобув фах фельдшера. Після кількарічної практики по селах К. призначено завідувачем Веприцького фельдшерсько-акушерського пункту. Мав дар народного цілителя. Продовжував писати вірші. Допомагав Іванові ГОНЧАРУ шукати по селах Фастівщини старовинні картини, ікони, речі домашнього вжитку для народного музею в Києві. Влаштував у селі меморіальну кімнати Кирила Стеценка при Будинку культури, вишукував експонати в родичів композитора і в київських музеях Миколи Лисенка та Лесі Українки.

За К. постійно стежив КГБ, намагаю­чись нейтралізувати його діяльність. З його домашньої бібліотеки вилучено роман «Собор» О. Гончара, книжки «Меч Арея» Івана Білика та «Чаша Амріти» Олеся Бердника та ін. Неодноразово його викликали на «виховні бесіди».

З 1990 К. працював у музеї К. Стеценка. Вийшли друком кілька його збірок поезій. За збірку «У терні колючому» К. прийнято до СПУ. У його творчому доробку також книжка публіцистики «Як рвалися струни на кобзі» та ін. Поезії К. публікувалися в Україні і за кордоном у різних збірках. Часто виступав як поет і просвітянин на творчих зустрічах, літературних вечорах, у школах. Був активним членом редколегії часопису «Зона».

К. — перший лауреат літературної премії ім. В. МАРЧЕНКА за новели з табірного життя в ж. «Зона».

 

БІБЛІОГРАФІЯ

Публікації

В терні колючому: Вірші / Передмова Є. Чередниченка. — К.: Ирис, 1993. — 208 с.;

Як рвалися струни на кобзі. — К.: Наук, думка, 1997;

Батько (Іван Косовський): Слово з-за ґрат // Зона. — 2001. — № 15. — С. 23-26;

Бувальщини (Про перебування політв’язнів у таборах «Речлаг», м. Воркута). // Зона. — 1997. — № 12. — С. 121-133;

Дума денна і нічна / Упор. Ю.Хорунжий. — К.: Факт, 2001. — 192 с.;

Премією Валерія Марченка горджуся; Гостинна Грузія; Кохання за колючим дротом: Спогади політв’язня // Зона. — 1998. — № 13 — С. 202-213.

 

Література

День пам’яті Володимира Косовського // Зона. — 2004. — № 18. — С. 391-392;

Рух опору в Україні. 1960-1990. Енциклопедичний довідник. Головний редактор Осип Зінкевич. Видання друге, доповнене. – К. – «Смолоскип», 2012. – с. 374-375.

 

Підготував В. Овсієнко за виданням «Рух опору в Україні».

 Поділитися
MENU