МОСКОВСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА

 335803.11.2006

МОСКОВСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА (Громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод в СРСР, «Московська група «Гельсінкі»», МГГ) – найбільша в Росії дисидентська правозахисна організація 1970-х. Про її створення було оголошено на прес-конференції в Москві 12.05.1976. Організатором і першим керівником МГГ був Юрій ОРЛОВ. До групи ввійшли: Людмила АЛЕКСЕЄВА, Михайло Бернштам, Олена Боннер, Олександр ГІНЗБУРҐ, Петро ГРИГОРЕНКО, Олександр Корчак, Мальва Ланда, Анатолій Марченко, Юрій ОРЛОВ (голова), Віталій Рубін і Анатолій Щаранський.

Група поставила своїм завданням збирання, верифікацію, систематизацію і розголошення інформації про порушення прав людини й інших гуманітарних аспектів (т.зв. «третій кошик») Прикінцевого Акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Див.: Гельсінкський процес ), підписаного главами європейських урядів та урядів США і Канади у столиці Фінляндії Гельсінкі 1 серпня 1975 (рівноправність націй і право народів розпоряджатися своєю долею; свобода вибору місця проживання; свобода виїзду з країни і право повернення в неї; свобода сумління; право знати свої права і діяти відповідно до них; права осіб, позбавлених волі, насамперед, політв’язнів; право на контакти між людьми; право на справедливий суд; соціально-економічні права).

Основною формою розголошення зібраних даних МГГ обрала випуск тематичних інформаційних документів, які розсилалися урядам країн – учасниць Гельсінкських угод і передавалися засобам мас-медіа. За 6 р. Група зібрала і переробила величезну кількість інформації, випустила 195 інформаційних документів і кілька оглядів, а також, разом з іншими правозахисними асоціаціями, низку повідомлень і  заяв. Документи МГГ відрізнялися високим рівнем відповідальності за вірогідність і повноту опублікованих  свідчень і відмовою від публіцистичної риторики та політичних декларацій. МГГ поєднала в собі правозахисні традиції Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР і заявку Комітету прав людини в СРСР на професійний рівень аналітичної роботи, ставши першою професійною правозахисною організацією в СРСР. Узимку 1976/1977 при МГГ виникли дві спеціалізовані правозахисні організації: Робоча Комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях і Християнський комітет захисту прав віруючих у СРСР.

 Виникнення і діяльність МГГ ініціювали створення аналогічних груп у декількох республіках СРСР: менш, ніж за рік виникли Українська (9.11.1976), Литовська (25.11.1976), Грузинська (січень 1977), Вірменська (1.04.1977) Гельсінкські групи . З вересня 1976 в Польщі діяв Комітет захисту робітників, перетворений пізніше на Комітет громадянського захисту, у січні 1977 – група “Хартія-77” у Чехословаччині.

За кордоном були створені спостережні групи і комітети підтримки радянських гельсінкських груп; згодом ці групи розширили свою діяльність, збирали інформацію про порушення прав людини не тільки в СРСР, але й в інших країнах, і об’єдналися 1982 р. в Міжнародну Гельсінкську федерацію (див.: Гельсінкський процес ), нині – одну з найбільш впливових і авторитетних правозахисних асоціацій у світі. Діяльність усіх цих груп, на думку низки дослідників, помітно вплинула як на розвиток т.зв. «доктрини Картера» (заява президента США, що проблеми прав людини не є внутрішньою справою окремих країн, а предметом міжнародних зусиль, і що зовнішня політика Сполучених Штатів буде виходити з пріоритету цих прав людини над «національними інтересами» в усьому світі), так і на загальний процес нового осмислення концепції прав людини і її місця у міжнародній політиці.

Репресії проти окремих членів МГГ та інших радянських Гельсінкських груп почалися практично відразу після їх виникнення; з початку 1977 КГБ приступає  до ліквідації Гельсінкського руху в СРСР відповідно до плану, розробленого і викладеного Головою КГБ Юрієм Андроповим у січні 1977 у декількох великих записках у Політбюро ЦК КПРС. На членів МГГ чинили тиск, щоб змусити їх відмовитися від участі в групі або еміґрувати з СРСР (у результаті виїхали М.Бернштам, В.Рубін, Л. АЛЕКСЄЄВА, П.ГРИГОРЕНКО, з нових членів: Юрій Ярим-Агаєв, Юрій Мнюх, Сергій Поліканов). У 1977–1981 були заарештовані і засуджені ГІНЗБУРҐ, ОРЛОВ, Щаранський, Ланда, Марченко, з нових членів: Іван Ковальов, Віктор Нєкіпєлов, Тетяна Осипова, Фелікс Серебров, Володимир Слєпак, Леонард Терновський. Восени 1982, під за грозою судової розправи над одним із трьох членів МГГ, що залишалися в СРСР, 75-річною Софією Каллістратовою, Група, за ініціативою О.Боннер, змушена була заявити про припинення своєї діяльності.

У 1989 Московська Гельсінкська група була відтворена в новому складі. Спочатку вона функціонувала, в основному, як громадсько-політичний клуб колишніх дисидентів, що робив заяви з різних актуальних темах. Потім Лариса БОГОРАЗ, яка стала членом групи, організувала при ній регулярний просвітницький семінар для реґіональних активістів правозахисних організацій. У 1996 новий керівник МГГ Людмила АЛЕКСЕЄВА (член «старої» МГГ з моменту її виникнення в 1976) перетворила групу на діючу правозахисну структуру. На сьогодні Московська Гельсінкська група стала однією з найвідоміших і найуспішніших правозахисних організацій Росії.

 

Харківська правозахисна група – за матеріалами  Московського „Меморіалу”
 Share this
MENU