ҐАЯУСКАС БАЛІС

 339928.01.2010

author: Овсієнко В.В.

ҐАЯУСКАС БАЛІС (лит. Gajauskas Balys, нар. 24.02. 1926 р., с. Вигралю Гражинської волості Вилкавишського повіту Литовської республіки). Ув’язнений на 25 р. за зв’язки з партизанським рухом. Вдруге – за правозахисну діяльність. 37 р. неволі. Під час німецької окупації працював електромонтером на залізниці в м. Каунас, за совєцької окупації – на комбінаті "Дайле". З 1946 р. – рахівник Каунаського міськвиконкому. Уже в підлітковому віці Ґ. розповсюджував листівки, виконував доручення партизанів, співпрацював у підпільній газеті. Заарештований у квітні 1948 р. зі зброєю і літературою. Засуджений 18.09.1948 р. за ст. 58-1 "а", 58-10, 58-8, 58-11 КК РСФСР за зв’язок з партизанським рухом. Вирок – 25 р. таборів. Карався в м. Балхаш (Казахстан), працював на молібденовому руднику, потім – у Джезказґані. З 1956 р. – в таборах Мордовії. У неволі оволодів багатьма мовами, принаймні читає практично всіма європейськими, знає також корейську, японську, китайську. Звільнений 3.05.1973 р. з відбуттям строку. Проживав у м. Каунас, працював будівельником, електриком. Удруге заарештований 20.04.1977 р. слідчим відділом КГБ при РМ Литовської РСР за обвинуваченням у проведенні "антирадянської агітації й пропаганди". Засуджений судовою колегією у кримінальних справах Верховного суду Литовської РСР 14 квітня 1978 р. за ст. 68 ч. ІІ КК ЛитРСР до 10 р. ув’язнення в таборах особливого режиму з засланням на 5 р. і визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Інкриміновані авторство в самвидаві та його поширення, зокрема, «Хроники текущих событий», переклад на литовську мову роману О. І. Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ.27.07. 1978 р. в таборі особливого режиму ЖХ-385/1-8, що в с. Сосновка (Мордовія), Ґ. одружився з Іреною Думбріте. Після реєстрації шлюбу вони мали загальне – у присутності адміністрації – побачення тривалістю 2 год.Перебуваючи в неволі, Ґ. дав згоду на членство в Литовській Громадській Групі сприяння виконанню Гельсінкських угод (заснована 25.11.1976). У колонії діяла самостійна Гельсінкська група, до якої увійшли Ґ., Б. РЕБРИК, О. ТИХИЙ, В. РОМАНЮК, Е. Кузнєцов, О. ГІНЗБУРҐ. Група, зокрема, склала й передала на волю документ про релігійні переслідування в таборі. Через дружину Ірену Ґаяускене він передав на волю низку своїх статей та документів інших політв΄язнів, у т.ч. українців. Щоб припинити вихід інформації, всіх в’язнів Мордовського табору особливого режиму ЖХ-385/1-8 перевезли етапом 1.03.1980 на Урал, на дільницю особливого режиму ВС-389/36-1 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.. У в’язнів відібрали всі речі, їм замінили одяг. Однак і звідти Ґ. зумів у першій половині 1983 р. передати на побаченні з дружиною свої статті, а також записи свого співкамерника В.СТУСА, відомі тепер під назвою «З таборового зошита». Під своїми статтями Ґ. завжди ставив своє прізвище, указував дату і місце написання. Останні статті, написані в Кучино, називалася «Окупована Литва» та «Про становище робітників у Радянському Союзі». Восени 1983 р. Ґ. відмовився подати прохання про переведення його з особливого режиму на суворий і залишився в бараці особливого режиму.Ґ. неодноразово карали ув’язненням у ШІЗО (загалом на 157 діб), позбавляли побачень і посилок. Одержавши чергове повідомлення про позбавлення побачення, мати Ґ. занедужала і померла. Упродовж останніх 4 р. ув’язнення побачень він не мав. З Литви приїхали два кагебісти, показали одну зі статей, опубліковану в закордонному журналі. «Ти знаєш, що це?» – «Ні, не знаю». – «Подивися». – «Ну і що тут такого?» – «Ти добре знаєш, що це означає новий термін». Ґ. не відмовився від статті, але й не підтвердив авторства. Табірний кагебіст Василенков відверто сказав Ґ.: «Ви можете звідси не вийти». 17.04.1986 на Ґ. в робочій камері напав його співкамерник, колишній кримінальник Борис Ромашов. Спочатку вдарив ззаду викруткою по голові, а коли Ґ. знепритомнів і впав під робочий стіл – два рази лезом викрутки в область серця (на щастя, навкіс, то серця не дістав) і кілька разів – в інші місця. Усього Ромашов завдав Ґ. 12 ударів. З лікарні його виписали до 12 діб, щоб записати «легкі тілесні пошкодження». Ромашов відбувся 15-ма добами карцеру, кримінальна справа не порушувалась. 19.04.1987 з закінченням строку ув’язнення Ґ. спрямований етапом на заслання в Хабаровський край. Працював сторожем у риболовецькому колгоспі сел. Чумикан на березі Охотського моря. 17.05.1987 в газеті "Московские новости" з’явилася стаття з грубими нападками на політв’язнів Ґ. і П. РУБАНА. 23.08.1988 у Вільнюсі в парку Вінґіс відбувся мітинг на відзначення річниці підписання пакту Ріббентропа – Молотова. У мітингу брало участь, за офіційною оцінкою, 100 тисяч чоловік. Промовці, зокрема, вимагали звільнення в’язнів сумління, у тому числі й Ґ. Голова КГБ ЛитРСР заявив в інтерв’ю, опублікованому 16.09.1988 в газеті "Советская Литва", що "беручи до уваги нові політичні умови, Верховний Суд СРСР представив ПВР СРСР пропозиції звільнити С. Тамавячуса й Б. Ґаяускаса від подальшого відбування строку покарання в порядку помилування".14.10.1988 р. прокурор ЛитРСР повідомив у пресі, що спеціальна комісія ПВР ЛитРСР прийняла рішення про звільнення політзасланців Ґ., В. ПЯТКУСА, С. Тамкявічуса й Г. Ешмантаса, а також політв’язня І. Пакуцкаса.28.10.1988 почалося пікетування будинку ЦК КП Литви з вимогою прискорити звільнення політв’язнів. Увечері того ж дня по республіканському телебаченню виступив А. Бразаускас. Він повідомив, що політв΄язні вже звільнені.У липні 1989 Ґ. реабілітований постановою Верховного суду ЛитРСР. Був обраний депутатом Сейму, очолював комісію з розслідування діяльності КГБ. Брав участь і підготовці до друку матеріалів про партизанський рух у Литві, у створенні Інституту національної пам’яті, у міжнародних конференціях з прав людини, член Ради Музею історії політичних репресій і тоталітаризму “Перм-36”, що діє на базі табору ВС-389/36. Неодноразово бував в Україні. Живе поблизу Вільнюса. Бібліоґрафія: Біоґрафічна довідка, надана Б. Ґаяускасом. Інтерв’ю Б. Ґаяускаса Вахтанґу Кіпіані у Вільнюсі в 1995 році. Інтерв’ю Баліса Ґаяускаса та Ірени Ґаяускене Василеві Овсієнку в м. Чусовой Пермської обл. 2.10. 2000: http://archive.khpg.org/index.php?id=1264671701&w ; Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів / Упоряд. В. Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», – 2013. – С. 77-79. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина 2. – 517–1020 с.; Частина 3. – 2011. – С. 1021-1380; Ґаяускас Баліс, с.1105-1107: http://archive.khpg.org/index.php?id=1264630513&w Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 16.05.2016. GayauskasBalis Знаків 6.700
 Share this

It may be interesting for you

Події

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко

Інтерв’ю

КУРЧИК Микола Якович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Праці дисидентів

МУЗЕЙ У КУЧИНО - СОВІСТЬ РОСІЇ. Овсієнко В.В.

Спогади

БАЛІС ҐАЯУСКАС ПРО ВАСИЛЯ СТУСА. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КОЦ МИКОЛА ГЕОРГІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

МАСЮТКО МИХАЙЛО САВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КОНДРЮКОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Ґлосарій

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР „ПЕРМЬ-36”

Спогади

ТИХИЙ ОЛЕКСА ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СКАЛИЧ СЕМЕН ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

АНТОНІВ МАРІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. С.Карасик, В.Овсієнко

MENU