УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНОНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УЗНО); УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФРОНТ-2 (УНФ-2)
3673
УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНОНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УЗНО); УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФРОНТ-2 (УНФ-2) – підпільна організація. Виникла наприкінці 1961 в с. Солуків Долинського р-ну Івано-Франківської обл., первісна назва “Українська загальнонародна організація” (УЗНО). Своєю метою ставила створення української суверенної держави. Першим керівником УЗНО був Григорій Диндин, потім Микола Крайник. У 1964 під впливом Українського національного фронту (УНФ) УЗНО прибрала назву УНФ-2, оскільки однією з ключових умов боротьби за незалежність члени УЗНО – УНФ-2 вважали єдність патріотичних сил. Діяльність її поширилася на кільканадцять областей. Організація поширювала літературу ОУН, зокрема, брошуру “Хто такі бандерівці і за що вони борються?”, низку програмних документів, таких як “Декларація до українського народу на Україні й у всьому світі”, видала один номер рукописного журналу “Прозріння”, 1975–1976 випустила чотири номери машинописного журналу “Український вісник” (але це не той журнал, що видавав В.ЧОРНОВІЛ).
Організація, за твердженням М.Крайника, нараховувала близько 200 осіб, в основному, колишніх членів ОУН, діяла в умовах суворої конспірації, завдяки чому так і не була цілком розкрита владою. Тільки в 1979 був заарештований М.Крайник, якого давно підозрювали й переслідували, в основному за зв’язки з Д.КВЕЦКОМ і З.КРАСІВСЬКИМ.
Харківська правозахисна група
