НІКЛУС МАРТ ОЛАВ

 404714.07.2007

автор: Нійтсоо Віктор

НІКЛУС МАРТ ОЛАВ (NIKLUS Mart Olav, нар. 22.09.1934, м. Тарту, Естонія).

Естонський правозахисник, іноземний член УГГ з 1982 року

Народився в сім'ї вчителів. Навчався у середній школі м. Тарту.

У 1957 закінчив біологічний факультет Тартуського державного університету, спеціалізувався в галузі орнітології. Після закінченння університету працював позаштатним перекладачем Естонського Державного видавництва.

Враження від масових депортацій у 1948-1949 стало початком дисидентства Н. Пізніше, захопившись фотографією (Н. – призер естонського конкурсу фотолюбителів), він разом зі своїм другом студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; знімки передавав через іноземців за кордон для публікації. Крім цього, передав тим же шляхом лист із критикою радянської дійсності для радіостанції «Голос Америки».

21.08.1958 Н. був заарештований, пізніше заарештували і В. Пяллина.

15.01.1950 Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 р. позбавлення волі і 3 р. заслання; його однодумець отримав 4 р.

Термін відбував у мордовських політичних таборах і Владимирській в’язниці (РРФСР).

Влітку 1966 постановою Верховного Суду ЕРСР термін вироку Н. був скорочений до 7 р., і 30.07.1966 його звільнили.

Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. У 1966-1971 працював шофером і диспетчером автопарку, органістом у костьолі; з 1968 викладав англійську, французьку і німецьку на курсах іноземних мов.

Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із Наталею Горбаневською, яка часто приїжджала в Тарту, а також з Тетяною ВЕЛИКАНОВОЮ, Мальвою Ландою. Передавав їм інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий» і передачі на Захід. Переклав на естонську мову Загальну декларацію прав людини ООН. У 1974 написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
Н. виступав на захист Олександра ГІНЗБУРҐА, Юрія ОРЛОВА (початок 1977), Віктораса ПЯТКУСА (14 і 20.11. 1977), Тетяни ВЕЛИКАНОВОЇ, Гліба Якуніна, Антанаса Терляцкаса (листопад 1979).

У 1977-1980 Н. підписав ряд колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23.08.1979), Петицію проти вторгнення радянських військ в Афганістан (17.01. 1980), звернення до Міжнародного Олімпійського Комітету (28.01.1980), проти вислання академіка Андрія САХАРОВА (3.02.1980).

Н. встановив тісні контакти з литовськими дисидентами, написав декілька праць про них: нарис «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса ПЯТКУСА), статтю «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» – про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979) та ін.

Постійно піддавався переслідуванням (обшуки, допити), був заарештований на короткий термін міліцією і КГБ (жовтень 1976, березень 1980). У листопаді 1979 був звільнений з роботи. 29.04.1980 Н. знову був заарештований. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень. 08.01.1981 Верховний Суд ЕРСР засудив Н. за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним був засуджений Юрі Кукк.

Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами Української Гельсінкської групи, зокрема, з В.СТУСОМ, Л.ЛУК’ЯНЕНКОМ, вступив у неї як іноземний член разом з литовцем В.ПЯТКУСОМ у найбільш критичний для Групи час, щоб підтримати її. Постійно піддавався покаранням. 8.04.1982 покараний роком „одиночки”. У 1983 на 3 р. переведений на тюремний режим, карався в Чистопольській в’язниці (РРФСР).

1986 р. повернувся в Кучино, 8.12.1987 р. переведений у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.

У червні – липні 1988 в Естонії пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Н.

На початку липня Н. прочитав в естонській газеті, що він уже звільнений. Розпочав голодівку, та за дві доби, 08.07.1988, його таки звільнили. 1990 повністю реабілітований.

Навесні 1989 разом зі знімальною групою відвідав покинутий табір особливого режиму № 36 та могили В.СТУСА, Ю.ЛИТВИНА, І.Мкртчяна, з 1995 р. брав участь у роботі наукових конференцій у Музеї історії політичних репресій „Перм-36”.

Брав актину участь у відновленні незалежності Естонії. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа. Депутат Конгресу Естонії і Комітету Естонії (1990-1992).

У 1992-1995 був членом Парламенту Естонії.

Н. є членом естонських і міжнародних громадських організацій (Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх політичних в'язнів, Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів). У 1990-1992 – Президент Естонського фонду захисту природи.

Нагороджений призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським (Державного герба II ступеня – за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським (Великого князя Гедимінаса III ступеня, 1999) орденами. Указом Президента України від 8.11. 2006 нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Автор статей «Звіт про деякі події національного руху Естонії» (Амстердам, 1989), «Естонська незалежність в історичній перспективі» (Амстердам, 1989), а також багатьох наукових праць.

Брав участь у роботі наукових конференцій в Україні з питань політичних репресій.

Проживає в м. Тарту, пенсіонер.

 

Бібліоґрафія:

І.

М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. – 1991. – №10. – С. 58–63 (про В.Стуса; Экскурсия в прошлое // Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів. – Упоряд. В. Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», 2013. – С. 302–307.
Mart Niklus. Mind ti tapetud oigel ajal. Artikleid, konesid, avalikke kirju ja interjuusid aastaist 1992 – 2003. – 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промов, відкритих листів, інтерв’ю з 1992 по 2003 рр.).
ІІ.
В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99. – Т. 4. – С. 494, 497, 500, 501.
Українська Гельсінкська Група: До 20-ліття створення. Документи. Історія. Біоґрафії. Підготували Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко. – К.: Вид. УРП. (Спецвип. газ. „Самостійна Україна, чч. 25-28 (212-215). – 1996. – Жовтень. – С. 28.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є.Ю. Захаров; – Харків: Фоліо, 2001. – С. 184–186.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 526–528. http://archive.khpg.org/index.php?id=1184410566
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 462–473; 2-е вид.: 2012 р., – С. 525–526.

Віктор Нійтсоо. 14.07.2007Додав від Харківської правозахисної групи В.Овсієнко 7.06.2006; Останнє прочитання 17.07.2016.

Бібліоґрафія естонською мовою, без  надрядкових знаків:

Kogumik MRP-AEG. Infobulletaan 1987-1988. Koostajad Eve Parnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I-VII. Stockholm, 1984.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul VII-XIII. Stocholm, 1984.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul XX-XIX. Stocholm, 1986.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul XX-XXV. Stocholm, 1988.
Mart Niklus + Juri Kukk: Kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
Niitsoo, V. Vastupanu 1955-1985. Tartu, 1997.
Poliitilised arreteerimised Eestis 1940-1988. Koostanud Leo Oispuu. Tallinn, 1996.
Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Juri Kukk. Irvin., California, 1984.
Taagepera, R. The Death of Juri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
Mart Niklus. Mind ti tapetud oigel ajal. Artikleid, konesid, avalikke kirju ja interjuusid aastaist 1992 – 2003. – 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промов, відкритих листів і нтерв’ю с 1992 по 2003 рр.).

 Поділитися

Вас може зацікавити

Події

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

АЛЕКСЕЄВ МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ. Кіпіані Вахтанґ, Овсієнко Василь

Праці дисидентів

МУЗЕЙ У КУЧИНО - СОВІСТЬ РОСІЇ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ПРИХОДЬКО ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

ПЯТКУС ВІКТОРАС. Валентинас Брандишаускас

Інтерв’ю

КОНДРЮКОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Ґлосарій

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД (УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА, УГГ)

Ґлосарій

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР „ПЕРМЬ-36”

Організації / Український національний рух

Українська Гельсінкська Група (УГГ). Борис Захаров

Спогади

ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СКАЛИЧ СЕМЕН ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КУРИЛО ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

АНТОНІВ МАРІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

MENU