САПЕЛЯК СТЕПАН ЄВСТАХІЙОВИЧ

 476320.04.2005

автор: І.Рапп. Виправив В.Овсієнко

САПЕЛЯК СТЕПАН ЄВСТАХОВИЧ (нар. 26.03.1951, за паспортом – 26.03.1952, у с. Росохач, Чортківського р-ну Тернопільської обл. – п. 1.02. 2012, м. Харків)

Член Росохацької юнацької патріотичної підпільної організації, активний учасник національно-визвольного руху, поет, член ПЕН-клубу та Національної Спілки письменників України, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка.

Народився в традиційній українській родині греко-католицького обряду, де панував культ Шевченка, Святого Письма, народних пісень і танців, пам’ятали в сім’ї й підпілля УПА.

1969 С. закінчив середню школу. Працював столяром у «Міжколгоспбуді» в с. Білобожниця, від весни 1970 до весни 1972 служив у Радянській армії. Демобілізувавшись, працював лаборантом Львівського педагогічного училища, жив у с. Лисиничі підо Львовом.

Несумісність норм життя в родині і в суспільстві, арешти української інтеліґенції в 1972 призвели до того, що С. 20.01.1973 вступив до створеної в його рідному селі в листопаді 1972 підпільної патріотичної організації. Її очолював Володимир МАРМУС, а членами вже були Володимир СЕНЬКІВ, Петро ВІТІВ, Петро ВИННИЧУК, Микола МАРМУС, Микола СЛОБОДЯН, Андрій КРАВЕЦЬ, Микола ЛИСИЙ. В урочистій обстановці, вклякнувши на коліна перед хрестом і образом Божої Матері, С. склав перед іншими членами організації присягу на вірність Україні і зобов'язався вважати боротьбу за незалежність найвищим своїм обов'язком. Тут же дістав завдання наступного дня відвезти в Чортків жовто-сині прапори.

Уночі проти 22.01.1973, до 55-ї річниці проголошення Української народної республіки та 54-ї річниці "Акта злуки ЗУНР з УНР", група вивісила над установами в м. Чортків 4 національні прапори та 19 написаних від руки великих листівок, що закінчувалися гаслами: “Свободу українським патріотам!” — мались на увазі репресії 1972-73 проти інтеліґенції; “Ганьба політиці русифікації!”, “Хай живе зростаючий український патріотизм!”, ”Свобода слова, друку, мітингів!”.

19.02.1973 КГБ заарештовує С.. У лютому – червні заарештовані інші члени групи. С. інкримінували також зберігання рукописної книжки В.МАРМУСА з повстанськими піснями та написання одного вірша «антирадянського змісту», а також прослуховування закордонних радіостанцій і «поширення наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад».

24.09.1973 Тернопільський облсуд засудив сімох членів організації за ч. 1 ст. 62 КК УРСР (“Антирадянська агітація і пропаганда”) та 64 (“Організаційна діяльність та участь в антирадянській організації”), зокрема, С. ─ до 5 р. позбавлення волі та 3 р. заслання.
Покарання відбував у таборі суворого режиму ВС-389/36 у сел. Кучино Пермської обл. Брав активну участь у голодівках та протестах в’язнів, у передачі інформації за зону, за що неодноразово був покараний карцером. Як одного з наймолодших в’язнів, С. любили “старики” й опікувалися ним. Так, коли 23.06.1974 С. побили наглядачі, наступного дня вибухнув страйк протесту, в якому взяли участь 45 в’язнів.

У лютому 1978 С. завезли етапом на заслання у с. Богородське Ульчського р-ну Хабаровського краю. Жив у тяжких умовах. Після звільнення в 1981 його не прописали в рідному краю, на Західній Україні. Робив кілька спроб прописатися в різних місцях СРСР, зрештою оселився на ст. Удянка (с. Хорошеве) під Харковом.

У кінці 80 ─ на поч. 90-х рр. С. брав активну участь у русі за незалежність України та демократизацію суспільства. С. – член Української Гельсінкської групи з 30.12.1987, засновник Харківської філії Української Гельсінкської Спілки (1989). Автор-засновник і редактор-організатор журналу Української асоціації незалежної творчої інтеліґенції (УАНТеІ) «Кафедра» (1988). За книгу віршів “День молодого листя” С. 1988 р. був прийнятий до ПЕН-клубу і на його запрошення їздив у Німеччину, побував у Канаді, США та Англії. 1989 повернувся до Харкова.

1988 С. присуджена премія ім. І.Франка (США). Член Спілки письменників України з 1991 р., організатор літопису “СНІП”. За книжку віршів “Тривалий рваний зойк” С. присуджена Державна премія ім. Т.Шевченка 1993 р. 1995 С. став лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім. братів Лепких. За книжку віршів «Страсті по любові» удостоєний Всеукраїнської літературної премії імені В.Свідзинського 2002 р. 2005 р. нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня.
Жив в Харкові. Залишив у рідному селі маму Ганну Костівну (1930 р.н.), у Харкові вдову Світлану Іванівну (1964), сина Тараса (1987), дочку Анастасію (1990), сина Остапа (1992).

Ім΄я його разом з іменами всіх членів Росохацької юнацької організації 26 січня 2012 року увічнене на меморіальній таблиці на будинку Чортківського педагогічного училища, де вони вивішували прапор.

Бібліоґрафія:
I.
День молодого листя. – Брюссель, 1978 (?).
Вірші. Біографічна довідка. // Кафедра, № 1. – 1988. – Одеса ─ Львів. – С. 61-65.
Звернення на захист ідеї творчої свободи в національній культурі (Література) // Кафедра, № 2. – 1988. – Харків ─ Львів. – С. 27-28; Борюкалися дві сили: Творчий звіт члена УАНТеІ Степана Сапеляка у Харківському відділенні СПУ. Харків, 9 лютого 1988 р.; Вірші. – Там же, с. 133-144.
Без шаблі і Вітчизни. – Торонто: Видання Асоціації діячів української культури (АДУК), 1989.
З гіркотою в камені. – Нью-Йорк: Пролог. – 1989.
Тривалий рваний зойк: Поезії / Передм. П.Мовчана. – К.: Радянський письменник, 1991. – 189 с.
Журбопис: Вірші, публіцистика. – Харків: Майдан, 1995. – 96 с.
Страсті по любові: Поезії. ─ Харків: Майдан, 2000. – 132 с.
Урал над досвітнім снігів’ям. Невольничий есей з материнським листом. (З фраґментами інтерв’ю матері Ганни) // Дзвін, ч. 5-6, 2000. – С. 101 – 109.
Хроніки дисидентські від головосіку. Невольнича мемуаристика. – К.: Смолоскип. – 2003. – 264 с.
II.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 33.— С. 34, 35, 47; 1975, вип. 34.— С. 33; 1976, вип. 42.— С. 34, 49-50; 1978, вип. 47.— С. 104, 106, 107, 119, 121, 132-133; вип. 48.— С. 60, 61, 64, 72, 75; 1979, вип. 51.— С. 98.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980 – 1985 рр. – 1981: 1, 3, 4, 12; 1982: 1-26; 1984: 3-4, 4-1, 6-5.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960─1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 142.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 208.
М.Ткачук. Скорботна пісня України. Творчий портрет С.Сапеляка. – Вид. Тернопільського педуніверситету. ─ 1999.
Інтерв’ю Ганни Сапеляк, матері С. Сапеляка, від 2.04. 2000 р. http://museum.khpg.org/1121357463
Здоровий А. Інтерв’ю 1.07.2002 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1313577718&w
Юнаки з огненної печі. / Харківська правозахисна група. Упорядн. В.Овсієнко. ─ Харків: Фоліо, 2003. ─ С. 117–138 та ін.
Мармус Володимир. Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. – Тернопіль: Принтерінформ, 2004. – С. 75, 76, 94–97, 99, 103–106, 114, 129–178.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 650–652.
Л.Лук΄яненко. З часів неволі. Книга четверта: Країна Моксель. – К.: Фенікс, 2010. – С. 149-151; Шлях до відродження: в 13 т. Т. 8: З часів неволі: Країна Моксель / Левко Лук’яненко – К., ТОВ «Юрка Любченка», 2014. – С. 149–151.
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 552–554; 2-е вид.: 2012 р., – С. 631–632.
Фантазіє, ти сило чарівна! Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фантазеру) Сапеляку: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2011/08/29/53451/, 29.08.2011 р.
В. Овсієнко. Правда стає історією: http://maidan.org.ua/2012/01/pravda-staje-istorijeyu/. 29.01.2012 р.
Л.Лук'яненко. Шлях до відродження: в 13 т. Т. 8: З часів неволі: Країна Моксель / Левко Лук’яненко – К., ТОВ «Юрка Любченка», 2014. – С. 149–151.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Виправив В. Овсієнко з урахуванням виправлень С. Сапеляка. Останнє прочитання 22.07.2016.





 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

До 90-річчя Михайлини Коцюбинської

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ГОРБАЧ (ЛУЦЯК) АННА-ГАЛЯ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Персоналії / Український національний рух

КУРЧИК МИКОЛА ЯКОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

СУСЛЕНСЬКИЙ ЯКІВ МИХАЙЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЗДОРОВИЙ АНАТОЛІЙ КУЗЬМОВИЧ. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ: ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОЗАХИСНОГО РУХУ. ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ

Спогади

ГОРОХІВСЬКИЙ Л. Ф. НА ЗЛАМІ ЕПОХ: Хроніка громадянської та національної активізації на Тернопільщині (1988 - 1989 рр.) (Із принагідних записів у моєму щоденнику про перші кроки становлення Української Гельсинської спілки на Тернопільщині). ГОРОХІВСЬКИЙ Левко Федорович

Спогади

ЛІСОВИЙ Василь Семенович. Спогади. Лісовий В.С.

Інтерв’ю

КАМПОВ ПАВЛО ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ВУДКА АР’Є. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ПОКРОВСЬКИЙ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КАНДИБА ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЧОРНОМАЗ БОГДАН ДАНИЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ЧОРНОМАЗ БОГДАН ДАНИЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ЗДОРОВИЙ АНАТОЛІЙ КУЗЬМОВИЧ. Овсієнко В.В.

Ґлосарій

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД (УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА, УГГ)

MENU