ЮРЧИК МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ

 381015.11.2005

автор: Овсієнко В.В.

ЮРЧИК МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ (нар. 17.06.1933 р. в с. Брошнів Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. – п. 31.08.1998 р. у с. Вигода Долинського р-ну Івано-Франківської обл.).

Член Об'єднаної партії визволення України.

Батько Ю., Степан Юліанович (1901 – 1948), працював на Брошнівському лісокомбінаті, мати, Варвара Федорівна (1902 – 1988), була домогосподаркою.

1947 р. Ю. закінчив 7 класів. Того року його брати Василь (1926 р.н.) та Михайло (1929 р.н.) були ув'язнені за участь в УПА, каралися в Сибіру та на Півночі. 1949 р. маму з синами Миколою (1933), Степаном (1937) та Богданом (1938) навічно вислано в Хабаровський край. 1956 р. сім'я була звільнена і повернулися в Брошнів, але її не прописували, хати не повернули. Поневірялися по чужих оселях.

Ю. служив у Радянській армії в Самборі Львівської обл., згодом працював на Брошнівському домокомбінаті. Тут познайомився з Богданом ТИМКІВИМ, Іваном СТРУТИНСЬКИМ, Яремою ТКАЧУКОМ, які вже були членами Об'єднаної партії визволення України. Організація існувала з 1955 р.. Навесні 1958 р. були прийняті її статут і програма, розроблені Б.ТИМКІВИМ і доповнені І.СТРУТИНСЬКИМ та В.ПЛОЩАКОМ. Організація ставила завдання об’єднати в боротьбі за незалежність України всі верстви населення і домогтися виходу з СРСР, опираючись на Конституцію, яка таке право залишала за кожною республікою. Мали намір зв'язатися з організаціями такого спрямування в інших республіках.

Свою ідеологію ОПВУ поширювала власним прикладом, ведучи усну агітацію, беручи участь у художній самодіяльності, пробуджуючи національну свідомість молоді. Друкованих матеріалів не мали, але намірялися придбати друкарську машинку.

Діяли групи в м. Коломиї, с. П'ядики, в Івано-Франківську, у Брошневі та Вигоді. Кандидатури обговорювали на закритих зборах, потім їм пропонували вступити до організації. Клятва скріплювалася підписом кров’ю. Збиралися в П'ядиках, у Вигоді, Долині, в Коломиї, на час зборів виставляли стійку (охорону), суворо дотримувалися конспірації (були запроваджені псевдоніми, Ю. – “Сила”), тому провалів не траплялося, стеження за собою не зауважували. ОПВУ була викрита за доносами двох її членів (Михайло Черевко та Мирослав Масловський). Арешти розпочалися 4.12.1958 р.

На суді прокурор вимагав 5 членам ОПВУ (Б.ҐЕРМАНЮКУ, Я. ТКАЧУКУ, М.ПЛОЩАКОВІ, І.СТРУТИНСЬКОМУ та Б.ТИМКІВУ) кари смерти, але Івано-Франківський обласний суд 10.03. 1959 засудив їх до 10 р. ув’язнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у проведенні антирадянської націоналістичної діяльності, ст. 54, п. 1а і п. 11. Ю. та І.КОНЕВИЧ були засуджені до 7 р., В.ПЛОЩАК – до 2 р. Ще 20 членів ОПВУ пройшли свідками.

Ю. карався в мордовських таборах.

1965 р. звільнився і поїхав до брата Василя в Красноярський край, працював електрозварювальником в автоколоні. 1967 р. повернувся в Брошнів, але його довго не прописували, не мав роботи. Зрештою влаштувався на Брошнівський деревообробний комбінат електрозварником. Одружився зі Стефанією Іванівною Липовською, виростили синів, Богдана та Романа. Як доброго фахівця, Ю. перевели на будівництво деревообробного заводу в с. Вигода, де одержав квартиру.

Брав активну участь у русі за незалежність.

Похований у с. Вигода.

Бібліоґрафія:
Ігор Мардарович. Голос пам’яті // Вісник Коломиї. – Ч. 63 (457). – 10.11. 1994.
Ігор Мардарович. П’ядицька організація ОПВУ // Вісник Коломиї. – Ч. 77 (471). – 28.12. 1994.
А. Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 96.
Ткачук Ярема. Буревії: Книга пам'яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – 368 с.
Архів ХПГ: Листи брата Степана і дружини Стефанії від 2.06.2004 р.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 848-849. http://archive.khpg.org/index.php?id=1132090286
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 737; 2-е вид.: 2012 р., – С. 831.

Максимець Богдан Володимирович, канд. політичних наук, м. Івано-Франківськ. Об’єднана партія визволення України: організаційні та програмові засади. Кафедра політології ДВНЗ «Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника». №2 (10)-2014. file:///C:/Users/1/Downloads/Polzap_2014_2_13.pdf

Василь Овсієнко/ Харківська правозахисна група. 17.06. 2004. Останнє прочитання 27.07.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

Інтерв’ю братів Василя та Мирослава ПЛОЩАКІВ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ТИМКІВ БОГДАН ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ҐЕРМАНЮК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Ґлосарій

ОБ’ЄДНАНА ПАРТІЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (ОПВУ)

Персоналії / Український національний рух

ПЛОЩАК МИРОСЛАВ ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ПЛОЩАК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ТКАЧУК ЯРЕМА СТЕПАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

СТРУТИНСЬКИЙ ІВАН. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

КОНЕВИЧ ІВАН ЙОСИПОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ТИМКІВ БОГДАН ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ГЕРМАНЮК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГАЙОВИЙ ГРИГОРІЙ ТИТОВИЧ. Овсієнко В.В.

Організації / Український національний рух

Об’єднана партія визволення України (ОПВУ). Борис Захаров

MENU