СТАТТЯ 62 КК УРСР

 1209606.11.2006

СТАТТЯ 62 КК УРСР (аналог ст. 70 КК РРФСР, введена в дію 1.01.1961) „Антирадянська агітація і пропаганда”.

Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюдження або виготовлення чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту –

карається позбавленням волі на строк від шести місяців до семи років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого або засланням на строк від двох до п’яти років.

Ті ж дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо небезпечні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого». 

Ч. 1 прирікала на ув’язнення в колонії (таборі) суворого режиму, ч.2 – в колонії (таборі) особливого режиму (камерне утримання) і визнання за ст. 26 КК УРСР особливо небезпечним рецидивістом.

Ця стаття замінила собою ст. 5410 попереднього Кримінального кодексу УРСР, що діяв з 1927 (також в редакції від 20.07.1934). Нове формулювання статті було введене Законом СРСР „Про кримінальну відповідальність за державні злочини” (ст. 7) від 25.12.1958. До 1961 судове переслідування у всіх республіках СРСР здійснювалося безпосередньо на підставі цього закону, потім цей склад злочинів був включений у нові кримінальні кодекси всіх союзних республік. У 1961–1966 служила основним кримінально-правовим інструментом для переслідування за практично всі види проявів інакомислення. З 1966, після введення ст. 1901, 1902, 1903 і їхніх аналогів у карне законодавство союзних республік (в УРСР – 1871, 1872, 1873 ) за ст. 62 стали каратися тільки найбільш небезпечні з погляду влади «антирадянські» прояви.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29.02.1984 у диспозицію статті були внесені зміни: у частину першу – слово «літератури»  було замінено словосполученням: «у письмовій, друкованій або іншій формі творів». У частину другу було додано: «з використанням грошових коштів чи інших матеріальних цінностей, одержаних від іноземних організацій або осіб, які діють в інтересах цих організацій». Це було спрямовано на припинення допомоги радянським інакодумцям від закордонних організацій (таких, як Громадський фонд допомоги політичним в’язням і їхніми родинами ). Санкція обох частин залишилася без змін.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8.04.1989 поняття „наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад” зі ст. 70 КК РРФСР і, відповідно, ст. 62 КК УРСР, вилучене.

Відповідно до Закону УРСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991 усі засуджені за цією статтею реабілітовані незалежно від фактичного обґрунтування, тобто фактично амністовані.

 

Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”
 Поділитися
MENU