Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Ґлосарій

СТАТТЯ 64 КК УРСР

06.11.2006

СТАТТЯ 64 КК УРСР (аналог ст. 72 КК РРФСР). Введена в дію 1.01.1961: «Організаційна діяльність, спрямована до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації.

Організаційна діяльність, спрямована до підготовки або до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, до створення організації, що має на меті вчинити такі злочини, а так само участь в антирадянській організації –

караються відповідно за статтями 56–63 цього Кодексу».

Ця стаття замінила собою ст. 5411 попереднього Кримінального кодексу УРСР, який діяв з 1927 (аналог ст. 5811 КК РРФСР): «За всяку організаційну діяльність, спрямовану на підготування або вчинення передбачених в цьому розділі злочинів, а також за участь в організації, утвореній для підготування або вчинення одного з злочинів, передбачених у цьому розділі». Не мала власної санкції, однак ряд нормативних актів, прийнятих у повоєнний час, уводив не передбачені Кримінальним кодексом заходів покарання щодо осіб, яким інкримінувалася «організаційна діяльність» (аж до довічного заслання у віддалених районах СРСР). 

Нове формулювання статті було введене Законом СРСР про кримінальну відповідальність за державні злочини (ст. 9) від 25.12.1958. До 1961 судове переслідування у всіх республіках СРСР здійснювалося безпосередньо на підставі цього закону, потім цей склад злочинів був включений у нові кримінальні кодекси всіх союзних республік. Застосовувалася (зазвичай у сукупності зі ст. 62, трохи рідше зі ст. 56 КК УРСР ) проти інакомислячих, які намагалися надати своїй діяльності організаційної форми (Українська Робітничо-Селянська Спілка Л.ЛУК’ЯНЕНКА, Росохацька (Чортківська) група В.МАРМУСА, Спілка української молоді Галичини Б.ГРИНЬКІВА та ін.); до 1964 використовувалася проти учасників незареєстрованних релігійних груп). Однак до учасників правозахисних асоціацій (Ініціативна група захисту прав людини в СРСР , Гельсінкські групи та ін.) влада її не застосовувала.

Закон УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 не передбачає автоматичної реабілітації осіб, засуджених за цим звинуваченням. Але, як правило, коли ця стаття включалася у вирок разом зі ст. 62 КК УРСР, то засуджені за нею особи реабілітуються.

У Кримінальному кодексі України від 5.04.2001 р. в розділі «Злочини проти основ національної безпеки України» аналогу цієї статті нема.

 

Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”
Рекомендувати цей матеріал