Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні

ЛІСОВИЙ Василь. Відкритий лист до депутатів Рад УРСР

24.01.2008 | Лісовий Василь Семенович (Антон Коваль) | Журнал "Сучасність", ч.10, жовтень, 1969
Василь ЛІСОВИЙ
Відкритий лист до депутатів Рад УРСР
(Лист поширювався у самвидаві під псевдонімом Антон Коваль.
Вперше був опублікований: Сучасність, рік IX, ч. 10, жовтень 1969.)

Шановні товариші депутати Рад Української РСР!

"Вся влада в Українській РСР належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих".
(Стаття 3, "Конституція УРСР")

Обставини нашого суспільного життя не дозволяють мені звернутися до вас із ширшим листом. Але те, про що мовиться тут, настільки загальновідоме, настільки очевидне, що і в цьому короткому викладі має бути зрозумілим.
Нинішні Ради УРСР є малодійовими, вони майже нічого не вирішують. Основною причиною цього є існуючий паралелізм усіх органів управління (партійні і державні). Партійні організації повинні боротися за вплив у Радах, а не мають замінювати їх. Перетворити Ради в органи дійсної влади, в органи народного самоврядування є великим і почесним завданням усіх депутатів Рад трудящих Радянської України
Стан економіки, культури, науки (передусім гуманітарної), мистецтва в УРСР настільки незадовільний, що вимагає від всіх Рад (від сільської до Верховної) добиватися розв'язання хоча би таких питань:
В галузі економіки:
1. На сесії Верховної Ради УРСР заслухати відверту доповідь про сучасне економічне становище УРСР і вжити заходів з метою збільшення виробництва товарів масового вжитку (легкої харчової та ін. подібних промисловостей) та засобів виробництва.
2. Провести радикальну економічну реформу, основні напрямки якої мають бути визначені шляхом найширшої дискусії. При цьому передбачити підпорядкування Урядові УРСР всіх підприємств народного господарства України (тепер з 33 промислових міністерств УРСР лише 6 є цілком республіканського підпорядкування, ці шість міністерств досить другорядні: автомобільного транспорту, будівництва автомобільних шляхів, комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування, соціального забезпечення); здійснення розподілу національного прибутку Республіки Урядом УРСР (тепер біля 50% цього прибутку використовується радою Міністрів СРСР за межами України); введення виробничого самоврядування на підприємствах.
3. Підвищити зарплату робітників (зараз із 8 годин праці робітникові оплачується лише 3 години, колгоспникові — година}.
4. Для більших можливостей творчої праці підвищити зарплату основній масі інтелігенції (вчителі, інженери, лікарі і т.п.)
5. Встановити гласний депутатський контроль у сфері розподілу в УРСР суспільного продукту. Відкрито обговорювати вартість допомоги, яку подає УРСР іншим республікам СРСР та зарубіжним країнам.
6. Не допускати оплати партійних посад за рахунок державних фондів.
7. Вилучити із державної секретності розміри окладів високих державних посад.
8. Добитися значного зменшення розриву між найвищими і найнижчими розмірами зарплати.
В галузі державно-політичного життя:
1. Прийняти нову Конституцію Республіки, в якій чітко визначити механізми, що а) гарантують Республіці становище суверенної національної держави, зокрема підвищити значення договірних відносин між республіками Союзу, передати теперішні компетенції союзних міністерств освіти, культури, внутрішніх справ відповідним республіканським органам; б) гарантують народне представництво шляхом демократизації виборів (висунення декількох кандидатур на одне місце, широким обговоренням їх в період передвиборної кампанії; г) захистять Ради від узурпації їх влади бюрократією.
Зазначити в новій Конституції, що існування різних рівноправних партій не суперечить соціалізму, що це один із шляхів реалізації свободи політичних організацій.
У новій Конституції ухвалити ще таке:
а) створення міністерства оборони УРСР, якому підпорядкувати військові з'єднання Збройних Сил СРСР, що формуються із населення Республіки;
б) передбачити гарантії звільнення селян від земельної залежності, забезпечити право добровільного виходу селянина з сільськогосподарської артілі з орендою землі;
в) створення Конституційного суду, який розглядав би справи з питань відповідності законів до Конституції УРСР, а також скарги громадян щодо порушення їх прав і свобод;
г) генерального Прокурора Республіки обирати таємним голосуванням на сесії Верховної Ради УРСР;
д) дотермінове звільнення суддів має відбуватися шляхом, аналогічним їхньому висуванню, тобто шляхом загального таємного голосування;
е) ухвали про закони і постанови усім Радам (від сільської до Верховної) з метою вільного волевиявлення приймати шляхом таємного голосування.
2. Провести всенародне обговорення проекту нової Конституції та затвердити її шляхом референдуму (таємного голосування населення).
3. Створити інститут громадської думки з постійним друкованим органом.
4. Ліквідувати цензуру ("Головліт"), встановити відповідальність лише за порушення конкретно обумовлених законом обмежень свободи слова (розголошення військової і державної таємниці, порнографія і таке подібне).
5. Ліквідувати закони, що суперечать нині діючій Конституції (особливо статті 62 і 187-1 КК УРСР).
6. Звільнити з таборів та в'язниць усіх осіб (тисячі яких перебувають зокрема в таборах Півночі, Сибіру, Мордовської АРСР), позбавлених волі за висловлення і поширення своїх політичних, філософських та релігійних переконань.
7. Ліквідувати систему обмеження пересування населення (прописка тощо), припинити громадську дискримінацію селян (насамперед хоча б видати їм паспорти).
8. Не допускати адміністративного переслідування студентів (звільнення з вузу, позбавлення стипендії чи гуртожитку) за висловлення та поширення своїх поглядів. Залишити право адміністративного покарання студентів лише у випадку неуспішності. У всіх інших випадках міра покарання має визначатися загальними зборами викладачів і студентів (групи, курсу, факультету).
Рекомендувати студентським колективам створити студентські суди честі. Забезпечити цим судам незалежність від адміністрації та громадських організацій вузу.
Гарантувати студентам вільне створення літературних, філософських, культурних та інших гуртків та клубів.
9. Розробити заходи для дальшої демократизації вузівського самоврядування (визначення компетенцій вузівського керівництва, обрання ректорів таємним голосуванням з участю делегатів від студентів і т.п.).
10. Позбавити працівників державних органів та працівників політичних організацій всіх "узаконених" пільг та привілеїв і зокрема закриті розподільники товарів широкого попиту, лікувальні комісії та інші установи, що обслуговують лише виключно їх.
11. Посилити відповідальність перед законом працівників державних органів (в тому числі органів міліції і прокуратури) за дії, що обмежують свободи і права громадян, а також за спроби втручатись у діяльність суду і т.п.
12. Притягти до судової відповідальності осіб, винних у вчиненні страхітливих злочинів за часів культу особи.
13. Розпустити Комітет державної безпеки при Раді Міністрів УРСР, оскільки та інерція, яка склалася в діяльності цього органу, перетворює його в суспільне небезпечне утворення; функції КДБ, зв'язані з боротьбою проти іноземних розвідок, передати у відання міністерств оборони та внутрішніх справ.
14. Заборонити державним органам запроваджувати справи на громадян СРСР за їхні політичні, філософські погляди, висловлювання і поширення цих поглядів.
В галузі культури:
1. Українізувати навчальні й учбові заклади Республіки (вузи, технікуми, училища тощо), забезпечити на практиці діловодство державних установ українською мовою (на території нацменшин — на мові цих меншостей ( Правильніше було б сказати «і воднораз також мовами національних меншин» на територіях їх компактного проживання (тут очевидна помилка в тодішній моїй позиції – В. Л.). ). У зв'язку з цим відновити ніким ніколи не скасовану чинність законів і урядових постанов про українізацію від 1924 — 1928 років.
2. Скасувати дискримінаційні заходи навколо культурної спадщини українського народу (заборона, напр., перевидання творів В. Винниченка, М. Хвильового, М. Грушевського та ін., спотворення спадщини видатних діячів культури, напр., видання творів І. Франка, П. Куліша та ін., шляхом їх довільного добору, уривання, купюр тощо), в тому числі зняти заборону продажу і поширення на території Дніпропетровської області твору О. Гончара "Собор" і недавно виданих "Вибраних творів" П. Куліша.
3. Актуалізувати закони, спрямовані проти дій, що перешкоджають розвиткові культури національних груп (молдаван, євреїв, угорців, болгар, греків та ін.), що розпалюють національну і расову неприязнь (зокрема сучасний антисемітизм — як показник всякого шовінізму).
4. Скасувати існуючі негласні настанови про обмеження прийому до вузів вихідців із Західної України (на території Східної України), а також євреїв.
5. Клопотати перед Урядом РРФСР про надання 5-ти мільйонам українців, які проживають на території РРФСР, таких самих можливостей національного розвитку (школи, театри, преса тощо), які мають росіяни на території УРСР.
6. Особливу увагу звернути на виховання національної самосвідомості українців. Пам'ятаючи, що українізація, здійснювана лише адміністративними заходами, нагромаджує негативні почуття.
7. Припинити переслідування діячів української культури, які не вчинили жодних державних і суспільних злочинів і зазнають громадських обмежень (звільнення з роботи, позбавлення можливостей друкуватися, виступати перед трудящими та ін.) лише за активну громадську діяльність в інтересах розвитку культури (таких зараз є сотні, наприклад, Зіновія Франко, Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний, Георгій Бачинський, Віктор Боднарчук, Михайло Брайчевський, Іван Дзюба, Михайло Осадчий та ін.).
8. Добитися повного виконання постанови РНК РРСФСР від 1 грудня 1917 року "Про передачу трофеїв українському народові".
9. Оскільки демографічне становище України дуже загрозливе (рівень народжуваності є одним із найнижчих у світі), розробити заходи, що ліквідували б тенденцію до скорочення населення УРСР (безперечно, не за рахунок масового переселення з інших республік, заборони абортів чи інших подібних методів).
Ось ті найголовніші заходи, які, на мій погляд, могли б оздоровити наш суспільний організм. Я не претендую тут на їх цілком коректний виклад, хотілося лише поставити перед вами очевидно назрілі проблеми, щоб ви в ході наступного обговорення знайшли відповідне їх розв'язання.
Квітень 1969 року.
З повагою громадянин СРСР виборець
Антон Коваль
Рекомендувати цей матеріал