Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ЗАТВАРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

11.02.2009 | Овсієнко В.В. | Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004.
ЗАТВАРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ (нар. 1931 р., с. Стара Ропа Старосамбірського р-ну Львівської обл.).
Репресований за зв`язки з українським повстанським рухом. Засновник підпільної організації «Об`єднання» в м. Інта Комі АРСР, референт пропаганди.
З селян-бідняків. Освіта 9 класів.
За зв'язок з українським збройним підпіллям засуджений у 1948 р. Військовим трибуналом військ МГБ Дрогобицької обл. за ст.ст. 54- 1а і 54-11 на 25 р. позбавлення волі.
Покарання відбував у концтаборах «Мінлагу» – «Мінеральне управління таборів», м. Інта Комі АРСР. Працював на шахті табору №3.
В`язні підтримувати один одного матеріально і духовно. З. брав участь у збиранні коштів для хворих, у відзначенні релігійних та національних свят і пам`ятних дат. Молоді в`язні тягнулися до знань. У таборах Мінлагу з`явився гурт молодих українців, які називали себе «студентським братством». Вони домагалися права одержувати і читати українські книжки та пресу. Дехто зі «студентів» у вільний час викладав спраглим на знання землякам окремі предмети. По руках ходили реферати з певних тем, зокрема, рукописні реферати З. «Свято героїв. 23.05. 1938» – день загибелі Є. Коновальця, «Непімщений Базар» – про Другий Зимовий похід 1921 р., «Свято зброї 31.08. 1919» – здобуття Києва військами УНР і УГА, «Свято соборності 22.01. 1919» – про об`єднання УНР і ЗУНР, «Велетень української думки (Сторічний ювілей уродин І.Франка)». Це серйозні історичні розвідки, емоційно наснажені й патріотичні. Вони засвідчують, що автор добре знає історію. Ймовірно, пишучи їх, він консультувався й з іншими обізнаними людьми.
У 1955 р. за постановою Комісії Дрогобицької обл. з перегляду справ осіб, які відбувають покарання за «контрреволюційні злочини», міра покарання З. була знижена до 10 р.. У 1956 р. звільнений за заліками робочих днів. Невдовзі одружився в Інті зі звільненою 25-літницею Євгенією Ядловською.
У неволі, відтак і після звільнення, З. спілкувався Ярославом ГАСЮКОМ, Ярославом КОБИЛЕЦЬКИМ. У цьому середовищі виникла ідея створити підпільну революційну організацію, яка б у нових умовах продовжувала справу ОУН. Паралельно до цієї ж думки прийшли Володимир ЛЕОНЮК, Богдан ХРИСТИНИЧ, Ярема Жуковський Зв'язковою ланкою між цими середовищами був саме З.. Перша зустріч з обговоренням цього питання відбулася в лютому 1956 р., коли вже можна було виходити з таборів.
Перші збори однодумців відбулися в березні 1956 в помешканні одного литовця на вул. Полярній в Інті, ключі від якого мав Я. ГАСЮК. Тут були також З., Богдан ХРИСТИНИЧ, Богдан Стефанюк, Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ, Володимир ЛЕОНЮК. Не обирався ані голова, ані секретар, не вівся протокол. Збори доручили З. і Б. ХРИСТИНИЧУ розробити програму і статут організації, яку назвали «ОБ`ЄДНАННЯ».
Основні положення програми такі. Організація здійснює програму ОУН і накреслює подальші напрямні згідно з сучасними обставинами. Опираючись на колишніх учасників підпільно-революційної боротьби і нових відданих членів, веде боротьбу проти непримиренного ворога – КПРС та більшовицької адміністрації, як правило, пропагандивно-викривальними методами. "Об'єднання", відповідно до своєї назви, ставило за мету злити в єдине ціле революційний елемент як в Україні, так і поза її межами; сприяти масовому поверненню в Україну звільнених в'язнів та засланців; опиратися на молодь, підносити її національну свідомість, проникати в усі суспільні структури (робітничі, профспілкові, спортивні), а членів "Об'єднання" виховувати в дусі дисципліни, карності та глибокої конспірації, в дусі всеготовності до вирішального моменту. Організація збиралася перенести свою діяльність в Україну.
Установчі збори організації відбулися в кінці травня чи на початку червня з участю тих же осіб, а також Петра Клим`юка, Володимира Слив`яка (8 осіб).
Дискусійним був перший пункт статуту – чи має право організація самовільно, без згоди Проводу ОУН в Україні, вважати себе, як наполягали молодші – З. та Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ, – складовою частиною ОУН. Тут молодші взяли гору.
Провідником «Об`єднання» одноголосно обрали Я. ГАСЮКА. Він виголосив клятву, складену З.. Провідник призначив членів Керівного Осередка, куди З. увійшов як референт пропаганди. Втім, розподіл обов`язків був умовний: усі члени організації працювали в усіх напрямках. З. брав діяльну участь у всіх наступних зборах КО, а їх було не менше 10.
У приватних і організаційних справах З. в лютому 1957 р. їздив у Галичину і привіз в Інту друкарську машинку, яку придбав Б. ХРИСТИНИЧ, з начинням до неї. На ній він у 1957 р. надрукував разом з Дмитром Жовтяком свої історичні реферати.
На здійснення ідеї об`єднання всіх революційних сил З. через інтинку Марію Ланову зв`язався листовно з Григорієм Опайцем (Опаєць), який жив після звільнення в м. Воркута. Відтак з Воркути до З. приїхала недавно звільнена Степанида Данилиха. Вона привезла важливого листа від Г. Опайця. Після того З. сам їздив у Воркуту, де С. Данилиха звела його з Г. Опайцем, а той познайомив його з Олександром ВОДИНЮКОМ, який брався зв`язати З. з керівником «ОУН-Північ» Сохацьким («Орликом») з метою об`єднання організацій. Однак до цього не дійшло, бо, на думку З., «воркутинці не хотіли заробляти нові терміни». («ОУН-Північ», друга назва „Заполярний Провід ОУН”, створена Михайлом СОРОКОЮ в 1947 р. в таборах Воркути, боролася за права політичних в’язнів, допомагала їм виживати, зберігати самобутність, готувала страйки й повстання. Але, очевидно, у зв`язку з масовим звільненням в`язнів за постановами Комісії Президії Верховної Ради СРСР її діяльність у 1956-57 рр. згорталась.).
1958 р. З. зі свого рідного села Стара Ропа привіз в Інту оунівську літературу, яка зберігалася в криївці з 1948 р.. Цю літературу, зокрема, Іванна Крохмалюк за його завданням відвезла у Воркуту.
З. брав участь і у видавничій справі «Об`єднання», коли вже працювала талановито обладнана Василем БУЧКОВСЬКИМ друкарня. Він написав тексти принаймні трьох листівок: «Українцю!», «Українська молоде!», «Український юначе і юначко!», розповсюджував літературу.
У січні 1959 р. почалися арешти членів «Об`єднання», які поширювали на Кіровоградщині листівки, видрукувані в Інті: Йосиф СЛАБІНА (заарештований 29.01. 1959), Анатолій БУЛАВСЬКИЙ (21.02.1959), Степан ОЛЕНИЧ (2.03. 1959), Григорій РЯБЧУН (2.03. 1959), Кирило БАНАЦЬКИЙ (29.04.1960). Їх судили Верховним судом УРСР 29.04. 1960 р..
КГБ локалізував походження листівок. В Інті почалися обшуки. З огляду на небезпеку, З. і Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ усі організаційні матеріали, що були в їхньому розпорядженні, а також друкарську машинку, передали на зберігання Дмитрові Жовтяку. Той усі ці речі переховував у своїй пивниці (льоху), але там було вогко і не зовсім безпечно. Тому він збудував у вулканізаційній майстерні шахти № 9, де працював, два тайники і навесні 1959 р. заховав там усі ці матеріали. Перед від'їздом в Україну влітку 1959 р. він ввів у курс справи Я. КОБИЛЕЦЬКОГО та З., а вони проінформували про це Я. ГАСЮКА. Цей архів був вилучений органами КГБ 21.12. 1959 р. і приєднаний до справи (у книжці Б. ХРИСТИНИЧА «На шляхах до волі» він названий «організаційним архівом № 2». У ньому 45 одиниць підпільної літератури – рукописної, машинописної, друкованої).
У справі «Об`єднання» З. заарештований в Інті 9.09. 1959 р. на підставі показів Василя Вінтоніва і, можливо, Анатолія БУЛАВСЬКОГО. Етапований у слідчий ізолятор КГБ в Київ. Півтора місяця не давав показів, а потім, імовірно, зазнав психотропної обробки – про це він розповідав пізніше в таборах. Але поступався він потроху і не до кінця. У вироці зазначено, що саме за його показами від 16.12. 1959 р. на шахті № 9 в Інті 21.12. 1959 р. був виявлений архів організації.
На суді З. намагався заперечувати практично всі звинувачення, але суд не взяв цього до уваги.
Верховний Суд УРСР 10.10. 1960 р. засудив З. за ст. ст. 1, 9 Закону про кримінальну відповідальність за державні злочини, з санкції ст. 1 цього ж Закону, з застосуванням ст. 37 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, до позбавлення волі у виправно-трудовій колонії строком на 8 р., з конфіскацією належного йому майна, без обмеження в правах. Його посправники Я. ГАСЮК і В. ЛЕОНЮК отримали по 12 р., Б. ХРИСТИНИЧ – 10, Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ – 5 р. позбавлення волі.
Перший рік ув'язнення З. відбували у Тайшеті Іркутської обл., решту в Мордовії. Левко ЛУК`ЯНЕНКО характеризує його як чоловіка темпераментного, різкого, безкомпромісного. Він охоче вступав у дискусії з різними людьми. Любив розповідати молоді про національно-визвольну боротьбу, про підпільну боротьбу, конспірацію, облаштування криївок.
Після повного відбуття терміну покарання повернувся до дружини в Інту, працював на шахті. З початком розпаду СРСР подружжя повернулося в Україну, в м. Самбір Львівської обл.. Обоє беруть активну участь у громадському та політичному житті. Зокрема, З. часто виступає в пресі. Він член Спілки політв'язнів та Конгресу українських націоналістів.

Бібліоґрафія:
Леонюк Володимир. На прю стає Об`єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180.
Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.
Русначенко Анатолій. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 63 – 72; 370-389.
58-10. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953 – 1991. Аннотированный каталог. Под ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман, М.: Международный Фонд «Демократия», 1999. – 944 с. (Россия. ХХ век. Документы)»: – С. 550.
Ткачук Ярема. Буревії. Книга пам'яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – С. 112 – 114. .
Лук`яненко Левко. Галицьке «Об`єднання» // З часів неволі. Соснова-7. – К.: МАУП, 2005. – C. 421-426.

Склав 10 лютого 2009 року Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група.

Рекомендувати цей матеріал