Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

КУЗЮКІН ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

15.07.2011 | Анатолій Бондар, Василь Овсієнко | Довідка А.Бондаря
КУЗЮКІН ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ (нар. 5.08. 1931, с. Рамза Тверської обл., Росія – п. 27.02. 1997, м. Біла Церква Київської обл.).

Військовий зв΄язківець, капітан. Написав декілька листівок з критикою політики КПСС.

З родини робітників.1951 р. закінчив середню школу, 1954 Ульяновське військове училище зв'язку, спеціальність експлуатація та ремонт радіоапаратури. З 1954 служив у військах зв'язку в Німецькій Демократичній Республіці, з 1959 – в Туркменістані, з 1964 – знову в НДР, з 1970 – в м. Біла Церква на Київщині, де був помічником начальника зв'язку військової частини № 1599, мав військове звання капітан.

27.10. 1972 р. заарештований окремим відділом Київського військового округу за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» (ч. 1 ст. 62 КК УРСР).

Безпосередньою причиною арешту міг бути донос господаря квартири, в якій тоді мешкала сім΄я К.. Він розповідав про події в Чехословаччині 1968 р., показував чеські газети, в яких Радянська армія була названа окупаційною. Під час обшуку в К. вилучили щоденникові записи, які були розцінені як наклепницькі, антирадянські. Звинувачений також у систематичному (з 1964 р. починаючи) прослуховуванні західних радіостанцій, під впливом чого з 1969 р. проводив у групі радянських військ у Німеччині антирадянську агітацію та пропаганду, виготовляв, зберігав та розповсюджував листівки з наклепами на радянську дійсність.

Так, влітку 1969 р. К. написав 4 листівки. Під час відпуски 23.07 одну листівку залишив у Саратові на прилавку книгарні, другу вкинув і поштову скриньку, ще дві «розповсюдив» у Бресті, залишивши на прилавку книжкового кіоску та вкинувши в поштову скриньку. Усі 4 листівки сумлінні працівники радянських установ поприносили в КГБ.

У березні 1972 у своєму службовому кабінеті в Білій Церкві К. видрукував під копірку ще чотири листівки. У кінці березня одну з них залишив біля входу в приміщення газети „Ленінський шлях", другу кинув біля Будинку офіцерів. 22.04 дві листівки залишив на спортивному майданчику військової частини. Їх знайшли солдати, прочитали і передали у «відповідні органи».

Під час слідства К. били, погрожували, що посадять і його дружину, тому він визнав себе винним у виготовленні та розповсюдженні листівок. Однак наполягав, що не збирався підривати радянський державний і суспільний лад, а лише хотів привернути увагу органів влади до окремих недоліків з метою їх виправити.

6.04. 1973 військовий трибунал Київського військового округу на закритому засіданні позбавив К. волі на 5 р. у виправно-трудовій колонії суворого режиму без заслання. На підставі ст. 37 КК УРСР його позбавили військового звання капітан і нагород «40 лет Вооруженных Сил СССР», «За воинскую доблесть».

Покарання відбував у таборі ЖХ 385/17, сел. Умор (Озёрный) Теньгушовського р-ну, Мордовської АРСР. Працював наладчиком швейних машин, на яких в΄язні шили робочі рукавиці. Тяжко хворів на виразку шлунка. Влітку 1976 р. Паруйр Айрікян викрив К. як донощика. Політв΄язні перестали з ним спілкуватися. Кілька днів К. утримували в кімнаті побачень, а 24.08. 1976 р. достроково звільнили ніби за клопотанням дружини (мали двох неповнолітніх дітей).

Повернувся до Білої Церкви, тривалий час перебував під адміністративним наглядом. Працював телемайстром у радіоательє, з 1978 – механіком, з 1981 до 1990 – начальником рефрижераторного потягу.

29.11. 1990 р. реабілітований пленумом Верховного суду СРСР, йому повернуте військове звання капітан.

Бібліоґрафія:

Михаил Хейфец. Украинские силуэты : [Сб. очерков]. – Б. м.: Сучаснiсть, 1983. – 287 с. – Те ж. Українські силюети. – Там же, 1984. – 237 с. (укр. мовою); Українські силюети // Поле відчаю й надії. Альманах. Упоряд. Романа Корогодського. – К.: 1994. – С. 207-211; Михаил Хейфец. Избранное. В трех томах. Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Фолио, 2000. – Т. 3: Украинские силуэты. Военнопленный секретарь. – С. 57-60, 255-259 та ін..

Довідка про В.Кузюкіна, складена Анатолієм Бондарем, м. Біла Церква.

Рекомендувати цей матеріал