Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ВАСИЛЕНКО (ГУБЧЕНКО) ЕВЕЛІНА ІВАНІВНА

14.04.2013 | Овсієнко В.В.
ВАСИЛЕНКО (ГУБЧЕНКО) ЕВЕЛІНА ІВАНІВНА (нар. 25.12.1924 в м. Херсон)

Перекладачка. Звинувачена у співпраці з німецькими окупантами. Реабілітована.

З сім΄ї слюсаря високої кваліфікації, комуніста Губченка Івана Кириловича, яка бідувала. Мати виховувала чотирьох дітей. Евеліна до війни закінчила 9 класів. У перші дні війни здавала донорську кров для червоноармійців. Закінчила школу медсестер запасу, та на фронт її як неповнолітню не взяли. Не вдалося їй евакуюватися. Під час німецької окупації 5 місяців переховувалася, щоб її не вивезли до Німеччини як остарбайтера. Щоб мати «бронь» від вивезення і якось вижити, на пораду тітки-комуністки пішла працювати перекладачем з німецької мови у водопровідній майстерні, потім на паротурбінній станції, у митниці, у будівельній фірмі. Допомагала діставати довідки жінкам, які носили їжу полоненим червоноармійцям. 15.12.1943 р. німецькі окупанти оголосили повну евакуацію Херсона. Евеліні наказали відступати разом з ними, та дівчина сховалася. Її розшукувала жандармерія. У березні 1944 при відступі втекла разом з подругою Іриною Домашовою.

13.03.1944 зустрічали червоних. Працювала на розчищенні руїн. Екстерном склала ек-замени за 10-й клас і в червні 1944 поступила на механічний факультет Одеського технологі-чного інституту холодильної і харчової промисловості. Щоб заробити на прожиття, працю-вала в бібліотеці лаборанткою. Навчалася відмінно, її знімок з першого до останнього курсу висів на дошці пошани інституту. Була секретарем комсомольської організації механічного факультету. Свою карточку на хліб відвезла батькові, і все ж він 1947 р. помер з голоду. Брат-фронтовик опух.

На п’ятому курсі Г. почали викликати органи Одеського Північно-Чорноморського басейну та допитувати про поведінку під час німецької окупації. Щоправда, дали можливість відбути практику в Одесі на соковому заводі.

15.03. 1949 р. вночі Г. була заарештована. Її заочно виключили з комсомолу. Слідчий Бєлоґлазов сказав: "Нема жодного факту, щоб тебе викривав, і після війни в тебе все блискуче – а строк ти одержиш, бо такий час".

29.04. 1949 Військовий трибунал військ МВС Херсонської обл. засудив Г. за ст. 54-3 КК УРСР ("пособництво ворогу") до 10 р. позбавлення волі у виправно-трудових таборах з поразкою в правах на 3 р. та з конфіскацією всієї власності (якої в неї не було).

На етапі в Г. почався абсцес нижньому тазу. В Ухті, що в Комі АРСР, потрапила в лікарню. Там їй пропонували залишитися санітаркою, та вона психологічно не могла переносити виду крові та ран. Як "недипломований інженер-механік", працювала на ТЕЦ «Ухткомбінату». Та надійшов наказ Сталіна всіх засуджених за ст. 54-3 перевести на лісоповал та інші тяжкі роботи. Як людину з технічною освітою її поставили бригадиром. Згодом працювала на гужовому транспорті в сільгосптаборі.

Після смерті Сталіна розконвойована. Працювала нормувальником. "Ухвалою Військо-вого трибуналу Таврійського воєнного округу від 11.03. 1955 р. термін знижений до 6 р. без поразки в правах за заліками робочих днів". Звільнена 10.04. 1955 р.

Повернулася в Херсон до матері. Ректор Одеського технологічного інституту Мартиновський, ознайомившись із характеристикою Г. та її "інженерною практикою", дозволив їй 1956 р. захищати диплом, склавши додаткові екзамени. Тим часом через судимість Г. її бра-тів-фронтовиків не приймали в партію і вони не змогли зробити кар΄єру, хоча саму Г. відно-вили в комсомолі. Працювала на консервному заводі.

31.10. 1956 р. побралася з недавно звільненим політв΄янем, перекладачем Миколою ВАСИЛЕНКОМ, з яким ще до війни навчалася в 9-му класі. Син Валентин 1956 р. н., онук Олег 1979 р. н.

Г. працювала в котельній, у конструкторському бюро, в училищі, та на 18-му році директор училища вирішив усунути її від "виховання молоді". Тоді Г. звернулася до прокурора з вимогою переглянути справу і реабілітувати її. Постановою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду УРСР від 13.04. 1971 р. вирок воєнного трибуналу від 29.04. 1949 р. щодо Г. скасований, а справа провадженням припинена за недоведеністю звинувачень. Г. була реабілітована, держава виплатили їй 11 тис. крб. компенсації.

1980 р. Г. вийшла на пенсію, але ще до 1993 р. працювала на консервному заводі опера-тором. Працювала в профкомі, у Раді ветеранів, та через незгоду з керівництвом в оцінках НРУ, УПА вийшла з Ради. Сприяла роботі чоловіка в громадських організаціях.

Бібліоґрафія:

Інтерв΄ю Евеліни Іванівни Губченко (Василенко) 17.02. 2001 р. в м. Херсоні http://archive.khpg.org/index.php?id=1364279823

Інтерв΄ю М. Василенка 17.02.2001 р.: http://museum.khpg.org/index.php?id=1364235729

Рекомендувати цей матеріал