Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ГРИНЬ МИКОЛА ЄВДОКИМОВИЧ

04.06.2013 | Овсієнко В.В. | В.Чорновіл. Лихо з розуму
ГРИНЬ МИКОЛА ЄВДОКИМОВИЧ (нар. 7.11.1928 р. в Західній Україні – п. 11.10.2008, м. Київ).

Геофізик. Виготовляв та розповсюджував самвидав.

1948 р. закінчив геофізичний відділ геологічного факультету Львівського політехнічного інституту. Там же закінчив аспірантуру при кафедрі геофізики, захистив кандидатську дисертацію. 1963 р. пройшов за конкурсом на посаду старшого наукового співробітника Інституту геофізики АН УРСР у Києві. Вважався дуже здібним і перспективним науковцем, зокрема, відомий дослідженнями проблеми сейсмічних модуляцій. Автор численних публікацій. 1965 р. у видавництві «Наукова думка» вийшла його монографія «Інтерференція і спектри хвиль у сейсморозвідці».

Читав і давав читати знайомим літературу самвидаву, яку одержував від Ївги КУЗНЄЦОВОЇ, Олександра МАРТИНЕНКА, Володимира ЗАВОЙСЬКОГО, Євгена ПРОНЮКА та ін.. Заарештований наприкінці серпня 1965 р.. Під час слідства дав пояснення щодо поширення самвидаву, визнав себе винним. У березні 1966 р. на закритому засіданні Київського обласного суду засуджений до 3 р. ув΄язнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації та пропаганди (ч. 1 ст. 62 КК УРСР). Враховуючи визнання вини і каяття, Верховний Суд УРСР замінив йому покарання на умовне.

Скоро після звільнення в Інституті геофізики відбулися збори трудового колективу, де «розбирали справу» двох співробітників – Миколи Гриня та Володимира ЗАВОЙСЬКОГО. Кагебіст доповів про загрозу «українського буржуазного націоналізму». Пригнічений Г. вимушено каявся, запинаючись намагався виправдовуватися. В. ЗАВОЙСЬКИЙ видушив із себе "Я не націоналіст". Ніхто з колег не виступив з осудом. Тоді на них напустився відомий теоретик русифікації акад. І. К. Білодід: "От, бачите, знайшлися захисники української мови! Знайшлися! Та вони ж і самі двох слів зв’язати не можуть по-українськи."

Г. був поновлений на роботі, але вже молодшим науковим співробітником, і працював в Інституті геофізики принаймні до 1999 р.

Бібліоґрафія:

В.Чорновіл. Лихо з розуму. – Львів: Меморіал, 1991.— 344 с. (Перевидання: Лихо з розуму (Портрети двадцяти „злочинців”). Збірник матеріялів. Уклав Вячеслав Чорновіл. Четверте доповнене і виправлене видання. – Перша українська друкарня у Франції, 1968). – С. 53-54.

Чорновіл В. Твори: У 10-и т. – Т. 2. «Правосуддя чи рецидиви терору?». «Лихо з розуму». Матеріали та документи 1966 – 1969 рр. / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. Лесь Танюк. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 105, 133, 404-405, 541.

Інтерв΄ю Івана Русина 26.05.1999: http://archive.khpg.org/index.php?id=1186168371&w=

Інтерв’ю Володимира Завойського 27.05.1999: http://archive.khpg.org/index.php?id=1236959427&w

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 174; 2-е вид., 2011. – С. 191.

Скомпонував В.Овсієнко (Харківська правозахисна група) 4.06.2013 р.

Рекомендувати цей матеріал