Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні

ДАВИДЕНКО Іван Іванович. Інтерв’ю про нього Олекси Крестьянова і Володимира Буштаренка

09.10.2013 | Овсієнко В.В. | Інтерв`ю, записане 7.04.2001 р. в м. Нікополь Дніпропетровської обл.
Інтерв`ю Олекси Крестьянова і Володимира Буштаренка про ДАВИДЕНКА Івана Івановича записане 7.04.2001 р. в м. Нікополь Дніпропетровської обл.

В.Овсієнко: Сьогодні Благовіщення, 7 квітня 2001 року. Місто Нікополь на Дніпропетровщині. Тут присутній пан Олекса Крестьянов, а щойно тут був Давиденко Іван Іванович, репресований, що був запроторений до психіатрички. Він відмовився про себе розповідати. То я прошу розповісти про нього пана Олексія Крестьянова.

Олексій Крестьянов у місті Нікополі є заступником голови міської організації Республіканської Християнської партії. Він археолог, геолог, історик і загалом дуже обізнана людина.

Тут же Буштаренко Володимир. Він тепер голова Дніпропетровської обласної організації Республіканської Християнської партії.

О.Крестьянов: Пане Василю, із того, що мені відомо, то цей Іван Іванович був енергетиком у холодній частині цеху номер сім на Трубному заводі. Це величезний цех довжиною більше кілометра, кілометр і сто метрів. Він має холодну частину і гарячу, і є енергетик окремо холодної частини і гарячої. Так от він був енергетиком, інженером-електриком, бо енергетика включає в себе постачання стиснутих газів, постачання енергоносіями. Цей Іван Іванович Давиденко відповідав тільки за електропостачання. Він інженер, звісно, має відповідну освіту. Але він почав поступово помічати, що керівництво цеху зловживає своєю владою. Це були сімдесяті роки. Вони там привласнювали гроші, різні премії собі виписували, продавали щось, труби на сторону пускали і т. д. Він це помітив і почав писати у відповідні органи, спочатку в радянські партійні. Ці радянські партійні органи абсолютно ніяких заходів не вживали. Він почав писати вище, але листи осідали тут, у Нікополі. Тоді його викликали в КГБ і попередили. А коли він продовжив свою атаку листами цих таки органів, що ніяких заходів не вживають, то після того до нього приїхали три здоровенні чолов`яги на "Волзі" – ще була така "Волга", знаєте, М-21, із хрестом, це вже ніби «швидка допомога» (до речі, і до Соколюка вони так приїжджали – "Волга" з хрестом). Забрали його і відвезли на Ігрень. Ігрень – це відома в Дніпропетровській області психушка, та й на Союз вона відома далеко поза межами України, бо тут сиділи різні люди, правозахисники. Це одна з найсильніших катівень КГБ, і він був туди посаджений. Він сидів там у межах півроку, точно я не можу сказати, скільки він сидів. Бо зараз його і розговорити важко.

В.Овсієнко: А коли це було?

О.Крестьянов: Це десь у сімдесятих роках, або сімдесят шостий, або сімдесят сьомий – оці два роки.

В.Овсієнко: Якраз розпал каральних психіатрії.

О.Крестьянов: Так-так. Він був там близько півроку. А перед тим, як його посадили, звісно, зняли його з інженерної посади, зробили робітником. Він уже працював звичайним черговим електрослюсарем. І після того, коли його випустили, то він слюсарем працював, і то не зразу: тривалий час його не брали на роботу, там канитель була. А тепер він оце ж, бачите, злиґався з комуністами, і тепер каже, що радянська влада була дуже хороша, і комуністи це справжні, а то були несправжні.

В.Овсієнко: Якого він року народження?

О.Крестьянов: Я не можу сказати, але думаю, що йому 60 уже є, тому що, наскільки мені відомо, – я також працював на Трубному три з половиною роки, то я був молодший за нього, бо коли я тут почав працювати, мені було 37 років, а йому вже було за сорок. То йому десь 62-63. Я можу точно дізнатися пізніше, великої проблеми в тому немає.

В.Овсієнко: Добре, дякую. Давиденко якось так висловився, що то не була радянська влада, що його карала, не справжні комуністи. І що й зараз робиться й далі те, що робилося. І що він тоді захищав радянську владу і буде її надалі захищати. А що робиться тепер – це «проіски імперіалізму, ЦРУ і СБУ, а не КГБ». Так він сказав.

В.Буштаренко: Вчора мені повідомили цікаві речі про цього Івана Івановича Давиденка, що він майже кожного вихідного, коли буває на своїй дачі, виходить о шостій ранку на центральну алею садівничого товариства і проголошує промови, сам стоячи, і закликає до повернення в комуністичний устрій, до радянської влади. Це, скоріше за все, вплив тих психотропних речовин, які на нього подіяли, коли він перебував у психіатричній лікарні. Він уявляє себе лідером. Учора керівник Комуністичної партії в місті Нікополі Багрій Володимир Прохорович сказав мені про Давиденка, що він очолив рух за Совєцький Союз у місті Нікополі. Це, на мою думку, прояви хвороби, наслідки психотропного впливу, якому він був підданий тоді, коли знаходився у психіатричній лікарні.

В.Овсієнко: Дякую. Це додав Володимир Буштаренко 7 квітня 2001 року в місті Нікополі, в місцевому історико-краєзнавчому музеї.

Рекомендувати цей матеріал