МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР „ПЕРМЬ-36”

 342506.11.2006

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР „ПЕРМЬ-36”, створений на базі колишньої колонії для особливо небезпечних державних злочинців ВС-389/36 як частина музейно-архівного комплексу "Меморіал жертв політичних репресій". Музейно-архівний комплекс був заснований у 1994 р. Пермським обласним відділенням товариства "Меморіал" і адміністрацією Пермської обл. Музей знаходиться в селі Кучино Копальнинської сільради Чусовського р-ну.

Колишній концтабір, у якому діє музей, був створений ще в 1946 р. і є практично єдиним у країні "живим" табором, створеним у часи ГУЛАГу, що зберігає його дух. З 13.06.1972 р., коли сюди прибула етапом перша партія в’язнів мордовських таборів ,  цей табір став основним політичним табором СРСР, вироки в якому відбували 995 в’язнів сумління, серед них практично всі репресовані лідери дисидентства, правозахисного і національних рухів, Гельсінкських груп . Концтабір №36 є не тільки унікальним пам’ятником репресивної історії СРСР, але і найважливішим пам’ятником політичної історії більшовизму останніх десятиліть його існування – уся система пермських політтаборів , а серед них насамперед "Перм-36", була створена на початку сімдесятих років з метою розгромити міцніючий опір та інакомислення, зупинити прийдешній крах комуністичної ідеології і тоталітарної держави. В останні роки в складі цього табору діяла єдина в країні дільниця особливого режиму для політичних в’язнів. Від інших політтаборів він відрізнявся тим, що ув’язнені в ньому цілодобово утримувалися  в камерах, що замикаються на замки, але, на відміну від в’язниць, їх примушували до роботи. На прогулянку їх виводили у дворики типу тюремних – глухі, оббиті залізом зруби, затягнуті зверху „колючкою”. Табір оточений багаторядною системою огорож і заборонних зон.  

На дільниці особливого режиму за майже 8 р. її функціонування, від 1.03.1980, коли сюди були перевезені 32 в’язні особливого режиму з мордовського табору Сосновка, до 8.12.1987, коли останніх 18 в’язнів вивезли в пос. Центральний, пройшло 57 осіб, 37 із них – українці. А саме: 17 членів Української Гельсінкської групи – Олесь БЕРДНИК, Микола ГОРБАЛЬ, Михайло ГОРИНЬ, Віталій КАЛИНИЧЕНКО, Іван КАНДИБА, Юрій ЛИТВИН (помер у лікарні м. Чусового 4.09.1984), Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Валерій МАРЧЕНКО (помер у тюремній лікарні м. Ленінґрад 7.10.1984), Василь ОВСІЄНКО, Богдан РЕБРИК, Петро РУБАН, Іван СОКУЛЬСЬКИЙ, Василь СТУС (загинув у 3-му карцері цього бараку вночі з 3 на 4 вересня 1985), Олекса ТИХИЙ (помер у тюремній лікарні в м. Перм 5.05.1984), Данило ШУМУК, закордонні члени УГГ естонець Март НІКЛУС та литовець Вікторас ПЯТКУС, а також українські політв’язні Михайло Алексеєв, Іван ГЕЛЬ, Микола Євґрафов, Василь КУРИЛО, Олексій МУРЖЕНКО, Григорій ПРИХОДЬКО, Семен СКАЛИЧ (Покутник), російський письменник Леонід Бородін, дисидент Юрій Федоров, члени Національної об’єднаної партії Вірменії Азат Аршакян та Ашот Навасардян, литовець Баліс Ґаяускас, латвієць Ґунар Астра та ін.

На дільниці суворого режиму утримувалися Семен ҐЛУЗМАН, Мирослав МАРИНОВИЧ, Зорян ПОПАДЮК, Микола РУДЕНКО, Євген СВЕРСТЮК, Олесь ШЕВЧЕНКО та сотні інших.

Після ліквідації в 1987 р. колонії всі її будівлі та споруди були передані обласному відділові соціального забезпечення під розміщення в ньому психоневрологічного інтернату. Барак дільниці особливого режиму , що стояв окремо, при цьому виявився покинутим і став швидко руйнуватися. Створення Меморіального музею почалося саме на цій дільниці в силу його унікальності й особливо небезпечного стану – без реставрації йому загрожувала неминуча швидка загибель. Протягом 1994 і 1995 р. силами Пермського відділення товариства "Меморіал" при фінансовій підтримці адміністрації області і Міністерства культури РФ, спонсорській допомозі низки підприємств і з використанням власних засобів був відновлений барак дільниці особливого режиму . Улітку 1995 р. тут проведений міжнародний трудовий табір International Volonters Servise. Волонтери – студенти з Росії, США, Англії, Шотландії, Франції, Німеччині й Австралії взяли участь у ремонтно-відбудовчих роботах.

15.12.1995 постановою губернатора Пермської обл. музеєві передані будівлі і споруди всієї колишньої колонії №36 у межах її зовнішніх огорож. Протягом 1996-1999 років усі вони відреставровані, відновлені і музеєфіковані.

22.03.2003 барак особливого режиму згорів під час ремонту. Експонати тоді зберігалися в інших приміщеннях. Барак відбудовано, експозиції відновлюються. 

Головна мета музею полягає в збереженні унікального комплексу будівель колишнього політтабору. Тому в закінченому вигляді музей буде містити в собі всі збережені житлові, господарські, виробничі і службові споруди, а також відновлену табірну командировку сталінських часів.

У музеї концентруються матеріали з історії репресій та опору комуністичному режимові, створюються комп’ютерні бази даних – списки ув’язнених пермських таборів ГУЛАГу 30 –50-х рр., репресованих у Пермській області протягом усіх років радянської влади і комуністичного режиму, ув’язнених пермських політтаборів 1972 – 1991 р. На базі музею проводяться щорічні міжнародні наукові конференції, відбуваються численні екскурсії.

 

Харківська правозахисна група, за матеріалами Музею.
 Share this
MENU