Помер Володимир Буковський

 262328.10.2019

author: ХПГ-інформ

27 жовтня 2019 року у Великій Британії помер Володимир Буковський – правозахисник, публіцист, політичний і громадський діяч, дисидент радянських часів, автор сенсаційних викриттів, пов’язаних із психіятричними репресіями проти інакодумців у Радянському Союзі.

Володимир Буковський (фото: Petr Horčička)

Володимир Буковський народився 30 грудня 1942 року в евакуації в місті Белебей (Башкирська АРСР) у сім’ї письменника й журналіста. Учився у Москві, куди сім’я повернулася з евакуації. З чотирнадцяти років відчував себе противником комуністичної ідеології. У 1959 році Буковського виключили зі школи за участь у виданні рукописного журналу, далі вчився у вечірній школі.

У 1960 році разом з Юрієм Галансковим, Едуардом Кузнецовим і іншими був одним із організаторів регулярних зборів молоді біля пам’ятника Маяковському в центрі Москви («Маяковка»). Весною 1961 року КДБ провів з Буковським «профілактичну бесіду», а восени того ж року в активістів «Маяковки» були проведені хатні труси, під час одного з яких був вилучений текст Буковського, що містив міркування про необхідність демократизації ВЛКСМ (згодом кваліфікований слідчим як «тези про розвалення комсомолу»).

У 1961 році Буковського відрахували з Московського державного університету, де він навчався на біолого-ґрунтовому факультеті.

У першій половині 1960-х, шукаючи власний шлях протистояння радянському режимові, Буковський розглядав різні способи боротьби, зокрема й конспіративні, проте в результаті надав перевагу відкритим формам спротиву.

У травні 1963 року Буковський виготовив фотоспособом кілька примірників книги Милована Джиласа «Новий клас», які під час хатнього трусу були вилучені, а сам виготівник фотокопій арештований і відправлений до Ленінградської психіятричної лікарні спеціяльного типу з діягнозом «психопатія паранояльного типу». У лікарні Буковський спізнався з Петром Григоренком. Звільнений у лютому 1965-го, а наприкінці того ж року знову примусово госпіталізований за участь у підготовці «мітингу гласности» на захист Андрія Синявського та Юлія Даніеля. Звільнений у липні 1966 року за клопотанням «Amnesty International», делегація якої була того часу в Москві.

Буковський був серед організаторів демонстрації 22 січня 1967 року на Пушкінській площі. Через чотири дні його арештували й засудили до трьох років таборів. Винним себе не визнав. Останнє слово Буковського на суді розповсюджувалося в самвидаві.

Після повернення до Москви в січні 1970 року Буковський дав західним кореспондентам кілька інтерв’ю, у яких розповів про політв’язнів, яких піддають психіятричним репресіям. Буковського викликали до прокуратури, де попередили, що коли він не припинить передавати на Захід інформацію про порушення людських прав у СРСР, буде притягнутий до кримінальної відповідальности. За ним установили демонстративне слідкування. Проте Буковський продовжив збирати та публіковати на Заході матеріяли про використання психіятрії у боротьбі з інакодуманнім у Радянському Союзі.

У 1971 році Буковський склав збірник документів, присвячений радянській каральній психіятрії, у якому були зібрані матеріяли про людей, визнаних неосудними. Збірник видано за кордоном, де він набув широкого розголосу.

У березні 1971 року Буковського заарештували вчетверте. Арештові передувала стаття «Убозтво антикомунізму» у газеті «Правда». У публікації Буковський був названий зловмисним хуліганом, який займається антирадянською діяльністю. Суд відбувся в січні 1972 року. Буковскому інкримінувалося розповсюдження антирадянських матеріялів, передача їх за кордон, наклепницькі вигадки, нібито здорових людей у СРСР приміщають до психіятричних лікарень тюремного типу. Буковського засудили до 7 років ув’язнення (з відбуванням перших двох років у тюрмі) і 5 років заслання.

Бувши в ув’язненні, спільно зі своїм співтабірником психіятром Семеном Глузманом написав «Посібник із психіятрії для інакодумців» – своєрідний підручник для тих, кого влада намагається оголосити неосудними.

18 грудня 1976 року Буковського під конвоєм, у наручниках доставили до московського аєропорту «Шереметьєво» й вислали до Швейцарії – це було результатом дипломатичної комбінації, коли одночасно із Буковським був звільнений з ув’язнення й висланий з Чілі лідер чілійської компартії Луїс Карвалан, заарештований після приходу до влади Піночета.

Буковський оселився у Великій Британії, закінчив Кембриджський університет за спеціяльністю «нейрофізіологія». Написав книгу спогадів. Був членом редколегії журналу «Континент».

Буковський брав активну участь у різноманітних акціях на захист людських прав. Зокрема був одним із організаторів кампанії з бойкоту Московської Олімпіяди 1980 року. У 1983–1988 роках доклав багато зусиль до звільнення полонених в Афганістані радянських солдат.

«Він завжди більше за всіх робив, адже інтенсивність його практичної діяльности була величезною… Він функціонував з колосальним напруженням, безперервно, і був найсправжнісіньким професіоналом», – казав про Буковського Анатолій Якобсон.

 Share this
MENU