ШЕВЧЕНКО ВІТАЛІЙ НИЧИПОРОВИЧ

 343620.04.2005

автор: В. Каплун. Виправили В.Шевченко та В.Овсієнко

ШЕВЧЕНКО ВІТАЛІЙ НИЧИПОРОВИЧ (нар. 20.03.1934 р. в м. Донецьку – п. 16.12.2012 в Києві).

Журналіст, учасник українського національно-демократичного руху.

Батько Ш. – агроном з-під Конотопа Сумської обл., мати – лікар зі Стародуба Брянської обл., Росія, до війни були членами ВКП(б). Так виховували й сина. До інших політичних поглядів прийшов у кінці 40 – на початку 60-х.

Закінчив факультет журналістики Київського університету в 1956, після чого працював у редакціях газет, в Українському товаристві дружби й культурних зв’язків з зарубіжними країнами. Був офіцером запасу КГБ і членом КПРС. У кінці 50-х та на початку 60-х працював у Невельській міській ґазеті “Ленинец” на Сахаліні, у 70-х – у РАТАУ в Києві. Перед арештом у 1980 Ш. працював у відділі технічної інформації на заводі “Електронмаш”.

У 60-х належав до гуртка з економістом Б.Орловським, інженером А.Матвієнком – розмножували самвидавські тексти. Написав дві статті – “Громадою обух сталить” (1964, про єднання всіх національних сил для боротьби проти тоталітарного режиму) і “Національна політика в Чехословаччині очима українця” (1965). У ній Ш. твердить, що національні меншини в Чехословаччині та Югославії мають можливість розвиватися, тоді як в СРСР і Китаї ведеться політика на їх асиміляцію і знищення. Обидва тексти потрапили в КГБ, але тільки другий, як ідентифікований за почерком, увійшов до звинувачення Ш.

1974, після арешту редактора “Українського вісника” (УВ) В.ЧОРНОВОЛА, С.ХМАРА відновив його видання. Плівка з випуском 7/8 номера була передана на Захід. Там номер вийшов друком українською та англійською мовами і став одним із найважливіших джерел історії репресій середини 70-х. До С.ХМАРИ підключився київський журналіст О.ШЕВЧЕНКО, а через нього Ш. Разом вони розповсюджували № 7/8 УВ і підготували матеріали до наступних випусків. Кілька років КГБ не міг розкрити, хто видає УВ, можливо, тому, що видавці раніше не брали участі в легальному національно-демократичному русі, а також тому, що після обшуку в С.ХМАРИ на початку 1975 вони припинили видання журналу і будь-яку небезпечну діяльність, а вже готовий 9-й випуск після двох невдалих спроб передати за кордон потрапив під час обшуків до рук працівників КГБ.

Для наступного, 10-го числа, УВ Ш. написав і передав С.ХМАРІ в м. Червоноград Львівської обл. статтю “Класова структура радянського суспільства” (класи – партійно-радянська бюрократія, яка колективно володіє засобами виробництва, і трудящі. Обидва класи поділяються на підкласи). Статтю там довелося знищити.

Ш. був заарештований 14.04.1980. Справу Ш., С.ХМАРИ і О.ШЕВЧЕНКА розглядав Львівський обласний суд 15-24.12.1980. Родичів підсудних допустили до зали суду лишень четвертого дня, спершу допитавши як свідків. Нікого більше в залі суду не було. За ст. 62, ч. І, КК УРСР Ш. інкримінували: зберігання і розповсюдження УВ; авторство праці “Національна політика в Чехословаччині очима українця”; “антирадянські за змістом” записи на полях двох вилучених у нього томів Леніна; за ст. 70 КК РРФСР і за ст. 62 КК УРСР – усна “антирадянська пропаганда”, яку Ш. вів у кінці 50-х на Сахаліні, а потім у Києві. Свідками виступали партпрацівники з м. Невельська (Сахалін), співробітники РАТАУ, інженери київських заводів. “Антирадянська агітація” полягала в тому, що Ш. говорив про погане збереження пам’яток культури, що сільське господарство зайшло в глухий кут, про витратну економічну політику, про штучний голод 30-х рр., про примусову колективізацію. Учений секретар останнього місця роботи Ш. на запитання “Невже підсудний не вів на роботі антирадянські розмови?” відповів: “Ми його боялися, адже він – член партії і офіцер запасу КГБ, тому з ним не розмовляли”.
Прокурор завимагав для Ш. 6 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання. Суд, “враховуючи особу звинуваченого”, засудив його до 7 р. таборів і 4 р. заслання. 31.03.1980. Верховний Суд УРСР розглядав касаційну скаргу Ш. і залишив вирок без змін.
Термін відбував у 37-му лагпункті пермських таборів суворого режиму (сел. Половинка). Брав участь у колективних акціях протесту, в тому числі в страйку 1981, за що карали ШІЗО і позбавленням побачень.

Звільнений 05.02.1987. Активіст Українського культурологічного клубу (УКК, 1987-1988), автор низки самвидавських статей, в у т.ч. про необхідність відновлення українських і білоруських Православних і Греко-Католицьких Церков, про синьо-жовтий прапор, тризуб та ін.
30.12.1987 у складі редакції відновленого влітку В.ЧОРНОВОЛОМ “Українського вісника” увійшов до відновленої Української Гельсінкської Групи, яка влітку 1988 була реформована в Українську Гельсінкську Спілку, а в квітні 1990 – в Українську Республіканську партію. 1997 перейшов до Народного Руху України – найбільшу з українських національно-демократичних партій.

З 1993 – відповідальний секретар православної ґазети “Наша віра”, публіцист.

Бібліоґрафія:
I.
За Церкву рідною мовою. // Український вісник, 1987, випуск 9-10, жовтень-листопад.— С. 240-250.
УКК радикалізує „перестройку”; Пишімо щиро, відверто, правдиво!; Перша некомуністична демонстрація; За церкву рідною мовою; Правда про Биківню; Вечір Івана Франка заборонено // Київська весна / Упоряд. і ред. О.Шевченко. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2005. – С. 29-33, 340-344, 414-424, 458-462, 557-559.
Вшанування пам’яти жертв голодомору звело до гурту представників різних конфесій. //Наша віра, 1993, № 17-18 (50-51).
Як вимовляли церковно-слов’янські тексти у стародавньому Київі? // Наша віра, 1995, №6 (86).
Храм на місці Конотопської битви // Наша віра, 1995, № 7-8 (87-88).
Партія політв’язнів стає Християнською // Наша віра, 1997, №5 (109).
Не перегризайте гілку, на якій сидите // Наша віра, 1997, №7 (111).
Інтерв’ю 21.10.1998 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1194898688&w
Віталій Шевченко. Автобіографія. Роки боротьби. Вибрані статті. Окремі листи. – Упорядкувала і зредагувала Надія Самуляк. [К. – Без вид. даних. – 2015]. – 94 с.
II.
Український вісник. Випуск VІІ-VІІІ. Весна 1974. Самвидавний журнал з України. Редактор Максим Сагайдак. – Париж–Балтимор–Торонто: Українське вид-во „Смолоскип” ім. В.Симоненка, 1975. – 156 с.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 5-8, 9-19, 9-33, 10-7; 1981: 1, 2, 3, 5-17, 6-26, 7, 8-52, 10.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 56.— С. 67; 1981, вип. 60.— С. 54-61; 1982, вип. 62.— С. 74, 132; 1983, вип. 63.— С. 82, 185.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 147.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 194.
Київська весна. Документально-публіцистичне видання / Упорядник, редактор, автор Олесь Шевченко. – Київ: Вид-во ім. О. Теліги. – 2005. – 578 с. (За іменним покажчиком).
Українська Гельсінкська Спілка у спогадах і документах. Упорядник і головний редактор Олесь Шевченко. – К.: Ярославів Вал, 2012. – 816 с. (За іменним покажчиком)
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 826–828. http://archive.khpg.org/index.php?id=1114001960
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 717–718; 2-е вид.: 2012 р., – С. 808–809.

Володимир Каплун, Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Виправ В. Шевченко 14.04 2006. Останнє прочитання 26.07.2016.


 Поділитися

Вас може зацікавити

Дослідження

«Генеральний погром»: як це було. Борис Захаров, Євген Захаров

Інтерв’ю

До 90-річчя Михайлини Коцюбинської

Дослідження

Бабий Яр, или Память о том, как в народ превращалось строптивое племя. Эммануил (Амик) Диамант

Дослідження

Особистість проти системи. Любов Крупник

Спогади

О Ларисе Богораз. Евгений Захаров

Дослідження

Тези виступу на Міжнародному форумі до 85-х роковин Голодомору «Україна пам’ятає – світ визнає!». Євген Захаров

Спогади

Лекція гідності. Тимофій Гаврилів

Події

Звернення до Президента України. Василь Овсієнко

Спогади

ОДИН ІЗ НЕСКОРЕНИХ. ВАСИЛЕВІ БІЛОУСУ – 90. Матвіюк Кузьма

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Інтерв’ю

ҐУРДЗАН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Спогади

СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ

Спогади

НА ГРАНІ. Оксана МЕШКО. СЕРГІЄНКО Олесь

Спогади

ВОЛОЩУК Григорій. Малюта Іван

Інтерв’ю

АЛЕКСЕЄВА І ОРЛОВ. Овсієнко В.В.

Спогади

СЕВРУК Галина. Підготував Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Interviews

OVSIYENKO Vasyl Vasyliovych. Borys Zakharov

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

MENU