Зиновій Антонюк. Між двох кінців “Етичної драбинки”: і на гору, і в долинку. Сповідальні спогади.
2606
Ми публікуємо сповідь Зіновія Антонюка, який помер 28 квітня цього року, виконуючи його давнє бажання оприлюднити цей текст. Він є не стільки розповіддю пана Зіновія про конкретних людей, скільки емоційним портретом часу, в якому йому довелося жити. Сповідь є також віддзеркаленням гострих моральних рефлексій автора з приводу складних соціальних перипетій українського життя.
БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016
19052
Бабич С.О. Дорогою безглуздя (З прожитого, пережитого, збагненого) - Житомир: Рута. 2016. Книжка політв’язня з 27-літнім "стажем" Ця розповідь для тих, хто спромігся хоча б на мить піднятися над собою, як риба над водою.Автор
МОЛОДА ПОЕЗІЯ В УКРАЇНІ 1960-1963 рр. І ЇЇ РОЗГРОМ
6192
Три статті: Молода поезія в Україні; Наступ партії на молоду поезію; Розгром молодої літератури в Україні (1960-1963 рр.)
ЗІНКЕВИЧ Осип. ОБОРОНА УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ В’ЯЗНІВ
3963
Діяльність української діаспори в обороні політв’язнів 60-70-х рр.-
Звернення Українського національно-визвольного руху в справі української самостійности
4184
Звернення 19 видатних українських політв’язнів (яке написав улітку 1979 р. Л.Лукяненко) є одним з найпомітніших документів українського самвидаву. Автори закликають поставити українське питання на порядок нарад Об’єднаних Націй, уповноважуючи президента Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ) вжити всіх заходів, необхідних для виходу України зі складу СРСР.
Шістдесяті роки в Україні*
6162
ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ
6686
Біоґрафічна довідка, доповнена І.Гелем у 2011 році
Думки про рідний Донецький край
6410
Я — українець. Не лише індивід, наділений певною подобою, умінням ходити на двох кінцівках, даром членороздільної мови, даром творити та споживати матеріальні блага. Я — громадянин світу не як безбатченко-космополіт, а як українець. Я — клітина вічно живого українського народу. Окремі клітини будь-якого організму відмирають, але організм живе. Окремі люди рано чи пізно так чи інакше вмирають, а народ живе, бо народ безсмертний.
ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ: ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОЗАХИСНОГО РУХУ
8699
Становлення правозахисного руху в 50-60-х рр. ХХ ст.
МУЗЕЙ У КУЧИНО - СОВІСТЬ РОСІЇ
5338
Цей барак є частиною української історії. Тут був останній в СРСР політичний табір особливого режиму. За майже 8 років його функціонування як “установа ВС-389/36”, від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року, через нього пройшло 56 вיязнів, 37 із них, за підрахунками історика й журналіста Вахтанґа Кіпіані, – українці.
