Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Ґлосарій

ГРОМАДСЬКИЙ ФОНД ДОПОМОГИ ПОЛІТИЧНИМ В’ЯЗНЯМ ТА ЇХНІМ РОДИНАМ

03.11.2006

ГРОМАДСЬКИЙ ФОНД ДОПОМОГИ ПОЛІТИЧНИМ В’ЯЗНЯМ ТА ЇХНІМ РОДИНАМ (Фонд допомоги політв’язням, Російський громадський фонд, Фонд Солженіцина) — добродійна організація, заснована взимку 1973/1974 за домовленістю між Олександром СОЛЖЕНІЦИНИМ і Олександром ГІНЗБУРҐОМ; останній став навесні 1974 першим розпорядником Фонду). Фонд продовжив, систематизував і ввів в організаційні рамки стихійне і спонтанне збирання грошей для допомоги людям, які піддаються політичним переслідуванням (у першу чергу – родинам політв'язнів). Одночасно створення Фонду «явочним порядком» відновило дореволюційну традицію допомоги політичним в'язням, що продовжувалася в перші десятиліття Радянської влади і перервалася лише в 1937 закриттям Комітету допомоги політв'язням («Помполіт») Є.П.Пєшкової, що діяв легально. Основним джерелом Фонду служили прибутки Солженіцина від видання в різних країнах книги «Архіпелаг ГУЛАГ» ; у касу Фонду надходили також інші добровільні пожертвування, в тому числі ті, що збиралися всередині країни. Діяльність Фонду суворо реґламентувалася його правилами; звіти публікувалися. Фондом керував розпорядник. Після арешту О.ГІНЗБУРҐА 4.02.1977 функції розпорядника прийняла на себе його дружина Орина Жолковська-Гінзбурґ, після її від'їзду з країни розпорядниками Фонду були Галина Салова, Тетяна Ходорович, Мальва Ланда, Кронід Любарський, Сергій Ходорович, Андрій Кістяківский, Сергій Михайлов. У низці міст і реґіонів СРСР працювали реґіональні розпорядники. Ними в різні роки в Україні були Віра ЛІСОВА (Київ), Олена АНТОНІВ (Галичина), Євген Захаров (Харків). Фонд надавав разову допомогу тим, хто звільнялися з ув’язнення, оплачував поїздки родичів на побачення до політв'язнів, судові витрати. Ця діяльність зібрала багато людей, які стали добровільними помічниками Фонду; наприкінці 1970-х і початку 1980-х Фонд був однією з найбільш численних і відомих дисидентських асоціацій.

Розпорядники Фонду та їхні помічники, а також ті, кому допомагав Фонд, постійно піддавалися в СРСР судовим і позасудовим переслідуванням (29.02.1984 до ст. 70 КК РРФСР, відповідно до ст. 62 КК УРСР , було внесене доповнення, що дозволило переслідувати за добродійну діяльність на кошти, які надходили з-за кордону). У 1983 в результаті  складної розробки КГБ, що включала в себе репресії, натиск і провокації, відкрита діяльність Фонду припинилася.

На початку 1990-х Фонд Солженіцина відновив свою роботу в Росії; зараз він веде видавничу діяльність і допомагає жертвам політичних репресій минулого, які потребують допомоги.

 

Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”
Рекомендувати цей матеріал