УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ КЛУБ (УКК) – перша незалежна громадська організація в Радянській Україні періоду перебудови.
Перше засідання клубу сталося 06.08.1987 у київському кафе “Любава” на Оболоні під егідою райкому комсомолу. Установчі збори УКК відбулися 16.08.1987 на дачі в Аркадія Киреєваа, першого голови ради клубу. У 1987–1988 УКК об’єднав людей демократичних поглядів, провідну роль у ньому відігравали колишні політв’язні Євген СВЕРСТЮК, Сергій НАБОКА (голова ради), Олесь ШЕВЧЕНКО, Ольга ГЕЙКО-МАТУСЕВИЧ, Віталій ШЕВЧЕНКО, Леонід Мілявський, Інна Чернявська, Лариса Лохвицька та ін. Клуб проводив засідання майже щотижня (працювало шість секцій), темами засідань були актуальні проблеми української дійсності (примусове зросійщення в Україні, приховування геноциду українського народу 1932 – 1933 років, замовчування наслідків Чорнобильської катастрофи, захист історичних пам’яток, розкриття “білих плям” в українській історії тощо). Засідання УКК збирали до 400 учасників.
Не зумівши приборкати клуб, влада відмовила йому в наданні приміщень, намагалася дискредитувати УКК в ЗМІ. Однак клуб продовжував активно працювати, збираючись окремими секціями на приватних квартирах та проводячи свої заходи під відкритим небом. Для участі в його засіданнях таємно приїжджали зі Львова, Одеси, Дніпропетровська, Чернігова. Теми засідань УКК висвітлювалися на сторінках відновленого В’ячеславом ЧОРНОВОЛОМ «Українського вісника» .
Діяльність УКК отримала широкий резонанс за кордоном. Всі активісти УКК перебували під наглядом КГБ. У 1988 рада УКК ухвалила увійти повним складом до Української Гельсінкської Спілки (УГС) – першої політичної опозиції. Багато хто з активістів клубу належить до сучасної політичної еліти України. У 2005 у вид-ві ім. О. Теліги вийшло фундаментальне документально-публіцистичне видання про УКК «Київська весна» (576 с.; упорядник, редактор, автор – Олесь ШЕВЧЕНКО).
Харківська правозахисна група. Олесь Шевченко