ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ

 368415.07.2007

автор: Паповян Олександр, Захаров Євген

ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ (Heifetz Michael, нар. 18.01.1934, м. Ленінград, Росія)

Письменник, історик. Автор самвидаву, політв’язень.

Журналіст.Народився в родині робітника-електромонтера. 1955 закінчив літературний факультет Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена. Кілька років працював учителем історії та географії в Алтайському краї, згодом повернувся в Ленінград, викладав літературу в середній школі, одночасно навчався заочно в аспірантурі, та звідти його звільнили за „неортодоксальні погляди”. Почав писати художню прозу. Із середини 1960-х – професійний письменник, член профкому літераторів, писав історичні романи, літературно-критичні статті, сценарії документальних фільмів, літературно обробляв генеральські спогади. Друкувався в журналах “Костер”, “Звезда”, “Вопросы литературы”, “Аврора” та ін.

У 1973 Х. написав передмову до 5-томного зібрання творів Йосифа Бродського, яке підготував ленінградський письменник Володимир Марамзін для самвидаву. Цю передмову (“Йосип Бродський і наше покоління”) Х. дав на відгук літературознавцеві Юхиму Еткінду та письменникові-фантастові Борису Стругацькому. Згодом, на суді, написання передмови і її „поширення” стало основним епізодом звинувачення проти Х.

Х. був арештований 22.04.1974. Передмова була визнана “наклепницькою”, особливо підкреслювався висловлений у ній різкий осуд Х. вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину. Його також звинуватили у зберіганні літературного і правозахисного самвидаву (“Хроники текущих событий”)”, статей і листів Петра ГРИГОРЕНКА, Олексія Костеріна, Андрія Амальрика. Справа Х. стала прикладом “чисто-літературної справи КГБ”, коли письменника судили за написання статті про літературу.

13.09.1974 Х. був засуджений Ленінградським міськсудом за ст. 70 ч.1 КК РСФСР („антирадянська агітація і пропаганда”) на чотири роки позбавлення волі в колонії суворого режиму і два роки заслання. Йому було обіцяне помилування в обмін на “каяття”, однак Х. відмовився (Марамзін, який прийняв таку пропозицію, в лютому 1975 був засуджений умовно).

В останньому слові Х. сказав, що хоче написати книжку про табір. Згодом він писав: “...мені дали перепустку і творче відрядження в абсолютно заборонено-секретний пункт СРСР – я вважав себе отут спецкором. Я не повинен був – так мені здавалося – впливати на події в зоні, але, навпаки, спостерігати і вивчати їх у природній обстановці, вникати і досліджувати природну логіку поведінки тих, чиє існування в зоні мало не випадковий, як у мене, а професійний характер – дисидентів і адміністрації”.

Термін відбував у мордовських політичних таборах (Дубравлаг) – ЖХ-385/17А (пос. Озерний) і 19 (пос. Лєсной). Зблизився з вірменськими й українськими політв’язнями (Паруйром АЙРІКЯНОМ, Зоряном ПОПАДЮКОМ, Василем СТУСОМ, В’ячеславом ЧОРНОВОЛОМ, Миколою РУДЕНКОМ), брав участь у голодуваннях солідарності з ними (серпень 1975 – з вимогами легалізації Національної Об’єднаної Партії Вірменії, січень 1977 – у п’яту річницю Другої хвилі арештів на Україні) і в боротьбі за статус політв’язня.

21.04.1977 Х. разом з іншими політв’язнями заявив про явочний перехід на статус політв’язня і почав 100-денне поетапне голодування за визнання цього статусу адміністрацією таборів. Кинутий за це в карцер, де провів загалом сорок діб. У червні склав “Повідомлення про боротьбу політв’язнів Мордовських таборів за статус політв’язня”, текст якого був таємно переданий на волю й опублікований у газеті “Русская мысль”. Написав і передав на волю кілька книг: автобіографічний твір “Місце і час” про життя в таборі, боротьбу політв’язнів за свої права; “Російське поле” – збірку з трьох інтерв’ю, взятих з політв’язнями (видані на Заході).

У квітні 1978, відбувши табірний термін, Х. етапований на заслання в м. Єрмак Павлодарської обл. Казахстану. Працював учителем у середній школі, потім – методистом у навчальному комбінаті. Продовжував там правозахисну діяльність. 4.11.1978 направив голові КГБ Ю.Андропову заяву з проханням втрутитися в справу багаторічного політв’язня Костянтина Скрипчука. Домагався виїзду П.САРАНЧУКА з СРСР. На початку 1979 направив кілька протестів проти суду в Україні над В.ОВСІЄНКОМ. Згодом описав етап на заслання і життя там у книзі “Подорож з Дубравлагу в Єрмак”.

У січні 1980 Х. був звільнений з заслання і в березні еміґрував в Ізраїль

.Друкувався в російській та українській еміґрантській періодиці: у журналах “Континент”, “Коло”, “Посев”, “Трибуна”, “Сучаснiсть”, а також в ізраїльському російськомовному журналі “Время и мы”.  

У 1982-1990 працював науковим співробітником у Центрі вивчення східноєвропейського єврейства Єврейського університету в Єрусалимі. Потім цілком присвятив себе журналістиці.У своїх книгах, написаних у таборі, а також у збірнику нарисів “Українські силюети” і в окремих журнальних публікаціях Х. дав цілісну галерею портретів своїх співтабірників, здебільшого діячів національно-визвольних рухів (українського – В.СТУС, В.ЧОРНОВІЛ, М.РУДЕНКО, З.ПОПАДЮК, В.ОВСІЄНКО; повстанці П.САРАНЧУК, М.Кончаківський, М.Жураківський, К.Скрипчук, В.Казновський – у розділі „Святі старики України”; Д.КВЕЦКО, Микола Гамула, Микола ГУЦУЛ, Федір Дронь – у розділі „Бандерівські сини”; вірменського – Паруйр АЙРІКЯН, російського – Володимир Осипов, Сергій Солдатов).Живе в Єрусалимі. Член редколегій журналів “22”, “Взгляд на Израиль”, “Народ и земля”.

Бібліоґрафія:

І.

Место и время. Еврейские заметки. – Париж: Третья волна, 1978. – 208 с.; Те ж. Пер. на англ. мову: A Time and a Place / M. Kheifets // Index on censorship. – 1979. – № 5. – P.43-51.

Русский патриот Владимир Осипов // Континент. – 1981. – № 27. – С. 159-214; № 28. – С.134-180.

Про шпионов // Континент. – 1981. – № 29. – С. 249-259. – Совм. с Э.Кузнецовым.

Украинские силуэты : [Сб. очерков]. – Б. м.: Сучаснiсть, 1983. – 287 с. – Те ж. Українські силюети. – Там же, 1984. – 237 с. (укр. мовою).

Военнопленный секретарь: Повесть о Паруйре Айрикяне. – Лондон: OPI, 1985. – 238 с. Переклад на вірм. мову.

Солженицын – глядя из Парижа // Грани. – 1985. – № 137. – С. 305-310.

Українські силюети // Поле відчаю й надії. Альманах. Упоряд. Романа Корогодського. – К.: 1994. – 396 с.

 Избранное. В трех томах. Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Фолио, 2000. – Т. 1: Место и время. Русское поле. – 272 с.; Т. 2: Путешествие из Дубровлага в Ермак, 1979-1987. – 228 с.; Т. 3: Украинские силуэты. Военнопленный секретарь. – 296 с. Презентація: http://archive.khpg.org/index.php?do=search&w

Путешествие из Дубравлага в Ермак // http://polit.kulichki.net/moshkow/MEMUARY/HEJFEC/dubrovlag.txt.Інтерв’ю 9.12.2000 р.: http://archive.khpg.org/index.php?id=1265026385&w  

История одного политического преступления. / Харьковская правозащитная группа; худож.-оформитель Б.Захаров. – Харьков: Права людини, 2006. – 256.

Книга счастливого человека / Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Права людини, 2010. – 308 с., фотоилл. – 256.

Хейфец М. Р. Українські силуети / М. Р. Хейфец; вступ стаття Б. Є. Захарова; ГО «Харківська правозахисна група». – Харків: ТОВ «Видавництво права людини, 2015. – 328 с. фотоіл.

ІІ.

Дело Хейфеца // Литературные дела КГБ: Дела Суперфина, Эткинда, Хейфеца, Марамзина: В приложении: документы о советской цензуре / Под ред. В. Чалидзе. – Нью-Йорк: Хроника, 1976. – С. 39-71.

Марамзин В. Мой друг Михаил Хейфец // Рус. мысль, №3100.– 1976. – 22 апр.

В.Овсієнко. Мордований союз // Україна – Ізраїль. Журнал літератури, мистецтва, політики. – 1993, № 2.– С. 108-112. – іл.

В.Овсієнко. Про мого друга // Еврейские вести. 1993. – № № 23 – 24 (43 – 44). – Грудень.

Сухорукова Інна. Зустріч у Харкові // Права людини. Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. – 2002.– № 22 (278). – 1-15 серпня. – С. 12.

В.Овсієнко. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І / Упоряд. автор. – Харків: ХПГ; К.: Смолоскип, 2005. – С. 50, 60, 70, 81, 117, 141-149, 300-308; кн. 2. – С. 128, 146, 224, 257, 323, 332-334, 336, 337.

Мордований союз: http://archive.khpg.org/index.php?id=1203938764&w  

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 791–704. http://archive.khpg.org/index.php?id=1184518861  

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 687–689; 2-е вид.: 2012 р., – С. 773–775.

Олександр Паповян, Євген Захаров. З матеріалів Московського „Меморіалу” – для Харківської правозахисної групи. 15.07.2007. Переклав і доповнив В. Овсієнко. Останнє прочитання 25.07.2016.

Фото: Михайло Хейфец з дружиною Раїсою на засланні в м. Єрмак (Казахстан), 1979.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Спогади

Помер Михайло Хейфец

Dissidents / Democratic Movement

YUSKEVYCH Artem Vasyliovych. Viktor Niytsoo, Estonia

Dissidents / Democratic Movement

HEIFETZ Michael Ruvimovich. Aleksandr Papovian

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

КУЗЮКІН ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ. Анатолій Бондар, Василь Овсієнко

Спогади

РУСИН ІВАН ІВАНОВИЧ. ЕТАПИ

Персоналії / Загальнодемократичний рух

МАРКОСЯН РАЗМІК ГРИГОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

АЙРІКЯН ПАРУЙР АРШАВІРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ЛІСОВИЙ Василь Семенович. Спогади. Лісовий В.С.

Спогади

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИДАННЯ: МИХАИЛ ХЕЙФЕЦ. ИЗБАННОЕ. В ТРЕХ ТОМАХ.. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ПАРУЙР АЙРІКЯН ПРО СТУСА І ПРО СЕБЕ. Овсієнко В.В.

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ПОПАДЮК ЗОРЯН ВОЛОДИМИРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

Одвічне прагнення до справедливості

Спогади

РУСИН ІВАН ІВАНОВИЧ. На Володимирській, 33. Підготував Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

САРАНЧУК ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

MENU