ВОЗНА (КУШНІР) ГАЛИНА ПЕТРІВНА
автор: Овсієнко В.В.
ВОЗНА (КУШНІР) ГАЛИНА ПЕТРІВНА (нар. 16.02. 1931, м. Житомир).Мікробіолог. Учасниця правозахисного руху, хранителька самвидаву.
Батько, Петро Платонович Возний (1910 – 1984), навчався в Житомирському сільгоспінституті, мати, Надія Антонівна Смульська (1909 – 1992), – в педтехнікумі. Побралися 1930 р.. Батька призвали в армію, а мати вчителювала в с. Фасова на Житомирщині, де тяжко пережила з дитиною голод. Коли батька 1934 р. послали у військово-транспортну академію в Москву, то він забрав сім΄ю до себе, 1937 – в Хабаровськ, у 1945 р. на Сахалін.
1948 р. сім΄я перебралися в Київ, де Галина закінчила 10 клас. 1949–1954 рр. навчалася на біологічному ф-ті Київського ун-ту. 1957–1960 працювала в Інституті фізіології АН УРСР, навчалася в аспірантурі Інституту землеробства, 1963 р. захистила кандидатську дисертацію з мікробіології.
Вже тоді В. мала репутацію «націоналістки», бо написала в державні органи листа проти наміру спорудити пам΄ятник О.Пушкіну біля Оперного театру в Києві. Тоді українська громадськість, зокрема, Максим Рильський, домагалися (і домоглася), щоб там стояв пам΄ятник Миколі Лисенку.
З 1962 В. стала активним членом КТМ – Клубу творчої молоді «Сучасник», де її призначили скарбником. Збирала внески на чергові заходи, екскурсії (їздила з мистецтвознавцем М.Логвином у Корець, Острог, Почаїв, Бучач, Сокиринці), на коляску Євгенові КОНЦЕВИЧУ, до якого часто їздила з 1962 р.. Була В. на похороні Василя СИМОНЕНКА в січні 1963 р.. КТМ зібрав і передав його матері чималу суму на спорудження пам΄ятника в Черкасах. В. взяла на себе обов΄язок оповіщати людей про чергові збори і заходи КТМ.
Познайомилася і дружила з Надією, Леонідою та Іваном СВІТЛИЧНИМИ, Аллою ГОРСЬКОЮ, Галиною Зубченко, Іваном Гончаром, разом із ними брала участь в організації мистецьких вечорів, художніх виставок, брала участь у колядуваннях.
1962 р. познайомилася з художником Веніаміном Кушніром, з яким згодом побралася. Вони зберігали й організовували тиражування літератури самвидаву (В. зберегла, мабуть, найбільшу добірку: 67 праць різних авторів, які згодом передала Музеєві шістдесятництва Серед них фотокопія «зарізаної» 1963 р. збірки Ліни КОСТЕНКО «Зоряний інтеграл», книжки Б.-І. Антонича, яка теж не вийшла). Збереглася ця колекція тому, що тримала її не вдома, а в свого батька-військового. Подружжя не раз зауважувало, що в їхньому помешканні за їх відсутності кагебісти проводилися обшуки, навіть демонстративно, для постраху, залишали недопалки. Нічого не виявляли, тому з гласними обшуками не приходили.
Першими для В. були статті «Культ личности в биологии», яку В. вичитувала разом з Євгеном ПРОНЮКОМ, стаття Євгена СВЕРСТЮКА «З приводу процесу над Погружальським». До речі, В. була очевидцем пожежі в ЦНБ ім. В.Вернадського 24–26.05.1964. Її з роботи посилали перебирали обгорілі книжки. Вразила величезна – під стелю – купа мокрих книжок, які потім сушили на розвішаних мотузках. Ходила на суд Погружальського. 1968 р. двічі бачила, як горіли книжки у Георгіївській церкві Видубицького монастиря.
Брала участь у поході зі смолоскипами 8.06.1963 р. від Інституту харчової промисловості, що на Володимирській, до пам΄ятника Іванові Франку. Щороку ходила до пам΄ятника Т.Шевченку 22 травня, зокрема, і 1967 р., коли колону, що прямували до ЦК КПУ, обливали водою з пожежних машин.
Попри те, молода інтелігенція вміла й повеселитися. Так, 20.09.1964 р. в складі знаменитого Центрального Ювілейного Комітету (ЦЮК: ЧОРНОВІЛ, Рябокляч, БІЛОКІНЬ і Возна) брала участь у святкуванні спільного 70-річчя І.СВІТЛИЧНОГО та А.ГОРСЬКОЇ.
Щойно побравшись, поїхала з чоловіком у Карпати. В Івано-Франківську зайшли до Панаса ЗАЛИВАХИ – а його щойно 27.08.1965 заарештували. В.Кушнір їздив у Мордовію з надією дістати побачення з другом, але після того його самого почали притісняти: не дозволяли виставок, публікацій. Він це тяжко переживав. Зазнала утисків і В.: зволікали з її атестуванням і присвоєнням звання старшого наукового співробітника, зрештою достроково як неблагонадійну спровадили на пенсію.
Посилала листи та бандеролі політв΄язням. 1972 її викликали на допит у справі Н. СВІТЛИЧНОЇ.
З 1966 понад 20 р. В. працювала в Ботанічному саду АН УРСР, де вперше в Україні створила лабораторію клонального розмноження тропічних і субтропічних рослин. З 1986, після виходу на пенсію, написала три монографії, методичні рекомендації.
У час становлення незалежності була активною учасницею мітингів, зібрань, громад, акцій. Організовує виставки картин В.Кушніра.
Живе в Києві. Син Іван (1970 р.н.) – архітектор.
Бібліоґрафія:
Охрімович А. З когорти шістдесятників // Сучасність. — 1992. — Ч. 12. — С. 129-136.
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 120.
Інтерв΄ю Г.Возної 6.03.2011.
На знімку: Галина Возна Кушнір біля портрета Василя Симоненка роботи Алли Горської.
Вас може зацікавити
Дослідження
Реакція Віктора Некрасова на покаяння Івана Дзюби. Євген Захаров
Інтерв’ю
До 90-річчя Михайлини Коцюбинської
Події
Повернення забутих імен українського мовознавства. Борис Ткаченко. Кирило Булкін
Спогади
Події
60 років з дня арешту Олекси Різниківа
Дослідження
Особистість проти системи. Любов Крупник
Дослідження
Роль адвокатів на судовому процесі «Спілки визволення України». Любов Крупник
Спогади
Адвокатський вальс. Артем Марченков
Дослідження
Микола Мушинка. Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України
Персоналії / Український національний рух
Спогади
СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ
Спогади
ДОРОГА ВАСИЛЯ ЛІСОВОГО. ЛІСОВИЙ ОКСЕН
Праці дисидентів
МОЛОДА ПОЕЗІЯ В УКРАЇНІ 1960-1963 рр. І ЇЇ РОЗГРОМ. ЗІНКЕВИЧ ОСИП
Спогади
СТРОКАТА Ніна «Я ПРИЙШЛА ДО ВАС З НЕВОЛІ». Зайцев Юрій
Спогади
ГОРСЬКА Алла під ковпаком КГБ. Зарецький Олесь
Спогади
Інтерв’ю
ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
ГОРБАЧ (ЛУЦЯК) АННА-ГАЛЯ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
МЕНКУШ (ЗАНЕВЧАК) ЯРОСЛАВА МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.
Спогади
На хисткій кладці через безодню (Спогад-роздум про Григорія Волощука). АДАМЕНКО МИКОЛА