Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

БУЛЬБИНСЬКИЙ БОРИС ІВАНОВИЧ

07.06.2012 | Овсієнко В.В.
БУЛЬБИНСЬКИЙ БОРИС ІВАНОВИЧ (нар. 6.08. 1933 р. в с. Вілія Острозького р-ну Рівненської обл.).

Комуніст-ленінець. Друкував і розповсюджував листівки.

З родини вчителя математики Івана Тимофійовича Бульбинського (1895 – 1954), яка жила в прикордонному селі, на польському боці. Землі в селі були неродючі, глинисті, тому селяни гончарювали. Мати Ганна, дочка диякона Всеволода Трофимовича, померла від тифу в листопаді 1943 р.. Батько з сином 1.07.1944 р. перебрався в м. Острог. Рік Борис жив у діда Всеволода в с. Рівки Славутського р-ну (нині Хмельницька обл.), ходив у 5 клас Ганнопільської школи, маючи переважно домашнє навчання від батька-вчителя. 1945 р. повернувся до батька в Острог. 5 р. жили в садибі російських інтелігентів Даненковичів, які мали добру бібліотеку. У домі велися вільні бесіди. Борис навчався в школі №1. Дуже вплинула на нього вчителька російської літератури ленінградка Тетяна Олександрівна Папашика. З 15 р. Борис почав вивчати праці Леніна. У 16 р. зрозумів, що сталінська комуністична партія – антипод ленінської, що комуністичною вона не є. Думав про нову програму компартії. 1949 р. мав у голові текст листівки, та не знайшов способу її надрукувати.

Дев΄ятикласником, 1949 р., відмовився вступати в сталінський комсомол, хоча був найкращим учнем у школі. Комсомольські збори завимагали виключити його зі школи. Батька-вчителя звільнили з роботи. Дома відбувся обшук, забрали рукописи Б.. З квітня 1950 р. дозволили продовжити навчання. Того року закінчив школу, блискуче склав екзамени до Рівненського учительського інституту, але через неблагонадійність його не прийняли: «Нам ваші п΄ятірки не потрібні. Нам потрібна відданість». Займався домашнім господарством і політичною самоосвітою, вивчав читав твори Маркса і Енгельса, був репетитором у декількох сім΄ях, заробляв на прожиття копанням людських городів, рубанням дров.

1951 р. Б. прийняли в Кременецький педагогічний інститут, на філологічний факультет. Батька відновили на роботі. Навчався на відмінно, був кандидатом на сталінську стипендію, але не отримав її. 1952 р. таки вступив у комсомол, був активістом, але не припиняв нелегальну ідеологічну боротьбу за чистоту комунізму.

1.01.1953 р. Б. півдоби протримали у відділі МДБ, намагаючись схилити до таємного співробітництва: доносити на викладачів. Результат – виключення з інституту. 1954 р. вдалося відновитися.

Закінчивши інститут 1956 р., працював у глухих поліських селах нинішнього Зарічненського р-ну. У с. Біле викладав у семирічці улюблені свої предмети – історію та російську літературу. Та його перевели в середню школу в Борове викладати українську мову та літературу.

У 1956 р. Б. вирізав на ґумі кліше і видрукував 20 листівок з протестом проти диктатури бюрократії. Підкинув їх студентам-заочникам та абітурієнтам у Кременці, Здолбунові, Рівному, Корці. Коли 1.11.1956 р. радянські війська придушили Угорське повстання, видрукував ще три десятки листівок і поширив їх у Боровому та Білому шляхом підкидання та особистого ознайомлення. У кінці грудня вчитель Микола Грицан, якому Б. підклав листівку в зошит, сказав: «Це ваша работа – не заперечуйте». На початку січня він відніс листівку в Рівненське управління КГБ. 28.03.1957 Б. затриманий. Декілька днів кагебісти і партпрацівники вели з ним ідеологічні бесіди, на ніч відпускали в готель. Один цинічно заявив: «Так, у вас усе за Марксом, але якби Маркс зараз таке написав, ми б на його бороду не подивилися». 5.03.1957 р. заарештований і звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (п.10 ст. 54 КК УРСР). Б. заявив слідчому Плєшакову, що показів не даватиме. Ніякого тиску ні погроз слідство не застосовувало.

9.05.1957 Б. засуджений до 10 р. позбавлення волі з поразкою в правах і подальшим висланням з України. За касаційною скаргою вислання зняли. 29.08 відправлений етапом у Дубравлаг. 17.09 прибув у сел. Сосновка Зубово-Полянського р-ну Мордовської АССР, у табір № 7/1, де утримували кількасот в΄язнів, переважно старих та інвалідів. Згодом був у таборах № 11 та 3/5 (Барашево). У таборах познайомився з багатьма однодумцями-марксистами, брав участь у гарячих дискусіях, захищав теорію марксизму-ленінізму і його практику 1917 – 1927 рр..

Домовився зі співв΄язнями Яковлєвим А.Н. та Арбузовим В.А. про створення після звільнення підпільної комуністичної організації, а також про співпрацю з Сергієм БАБИЧЕМ.

Під час «хрущовського потепління», в 1960 р., термін йому скоротили до 5 р.. Один рік провів на безконвойному режимі в кам΄яному кар΄єрі Сасово Рязанської обл., де були легкі умови і добре харчування. 14.10.1961 його повернули в Мордовію, в пос. Озерний, на 17-й лагпункт. Тут в΄язні копали турнепс, заготовляли дрова.

З 1.01.1962 у таборах запроваджено жорстокий, голодний режим. Але 5.03. Б. вийшов на волю. Оселився у м. Здолбунів Рівненської обл..

Б. вважав, що Хрущов продовжує курс Сталіна: пролетаріат живе впроголодь, репресії проти інакодумців тривають, хоч у менших масштабах. У серпні 1962 р. зробив два ґумових кліше і надрукував близько 1.000 листівок з закликами до пролетарської революції проти державного капіталізму, але у вересні знищив їх.

У вересні 1962 р. в Здолбунів до нього з м. Мончегорськ Мурманської обл. приїздив Яковлєв А.Н.. Обговорювали питання про створення організації під назвою «Всесоюзний демократичний фронт. Революційна соціал-демократична партія». Б. виклав зміст задуманої ним листівки і програму-мінімум та програму-максимум організації. Домовилися, що Б. буде керівником секції ВДФ РСДП на Україні. У квітні 1963 р. Б. без згоди Яковлєва виготовив кліше з ґуми і видрукував 4.000 листівок такого змісту:

«Всесоюзный Демократический Фронт.

Революционная социал-демократическая партия.

Товарищи! Реакция наступает: Хрущёв возрождает сталинизм. Но планы его обречены. Народ подымается на борьбу. Мы требуем:

1. 100-рублёвый минимум зарплаты.

2. 30-часовая рабочая неделя.

3. Бюрократию и военщину – к минимуму.

4. Демократические свободы.

5. Легализация ВДФ-РСДП.

6. Амнистия политзаключённым.

Государственный строй нашей страны есть диктатура бюрократической клики, основанная на эксплуатации трудящихся. Наша цель – заменить его строем социалистической демократии. Борьба началась. Ширится забастовочное движение. Солдаты отказываются стрелять в народ. Все в ряды революции! Мы — победим! Долой реакционную клику Хрущёва! Да здравствует социалистическая демократия! Да здравствует 4-ая российская революция!»

До розповсюдження листівки Б. залучив колишнього співв΄язня Сергія БАБИЧА, який розкидав їх у Житомирі близько тисячі штук; робітника Тараса Тарасюка – у Лисичанську; двоюрідну сестру, студентку Рівненського педінституту Марію ТРОФИМОВИЧ, яка мала розповсюдити їх в Одесі, але не зробила цього, лише прочитала листівку двом подругам та двом переказала їхній зміст. Листівки в с. Попасна Луганської обл. та у м. Микитівка Донецької обл. розкидав сам Б.. Їх також розсилали поштою, так що листівка набула значного поширення. Б. пов΄язує з нею підвищення державою влітку 1964 р. мінімальної зарплати з 30 до 60 руб. і навіть усунення М.Хрущова від влади.

19.09.1963 Б. з шістьмастами листівками поїхав у Рівне, частину розкидав по дворах, поштових скриньках, але був затриманий. Звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ч. 2 ст. 62 КК УРСР), у створенні антирадянської організації (ст. 64). З 10.12.1963 до 2.01.1964 перебував на психіатричній експертизі, яка визнала його здоровим і осудним.

Рівненський обласний суд 19.02.1964 р., враховуючи те, що Б. «чистосердечно визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, чим сприяв розкриттю злочину» (тобто виказав спільників, яких не вважав однодумцями і членами ВДФ-РСДП), призначив йому 10 р. ув΄язнення у виправно-трудовій колонії суворого, а не особливого режиму. С. БАБИЧ у розповсюдженні листівок не зізнався, винним себе не визнав, але в останньому слові попросив записати до вироку, що він остаточно переконаний у правоті ідей українського націоналізму, тому дістав 10 р. особливого режиму і визнаний особливо небезпечним рецидивістом. М. ТРОФИМОВИЧ і Т. Тарасюк засуджені до 5 р.. Усі були звинувачені також в усній антирадянській пропаганді. Яковлєв та Арбузов пройшли у справі свідками.

17.06.1964 Б. прибув етапом у 11-й лагпункт Дубравлагу (Мордовія, пос. Сосновка), де зустрів багато знайомих. 18.03.1968, працюючи в сушильному цеху, вирішив створити Маніфест Комуністичної марксистсько-ленінської партії (КМЛП). Працював над ним понад два роки. 12.09.1970 прочитав його собі усно. Починається він констатацією, що в СРСР нема соціалізму, нема радянської влади, а є державний капіталізм. Зі слів Б., Маніфест він переповідав щонайменше десятьом в΄язням, половина з них вивчили його напам΄ять. Б. вважає Маніфест головною справою свого життя. Чи існує він у письмовій формі – не відомо.

У кінці червня 1969 р. Б. перекинули у табір ЖХ-385/19, що в пос. Лєсной Теньгушовського р-ну. Теж працював у сушильному цеху. 27.10.1970 переведений на 17-й лагпункт, пос. Озерний Зубово-Полянського р-ну. Шив рукавиці, працював на бетономішалці. У липні 1971 перекинутий у ЖХ-385/3, пос. Барашево. Працював на 4-тонному пресі холодного тиснення металу. 9 – 11.07. 1972 р. з великим етапом переведений у табір ВС-389/36, с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.. Звільнений 20.09. 1973 р.

Близько 20.10.1973 Б. повернувся у м. Острог. У січні 1974 взятий під адміністративний нагляд на півроку. Двічі на місяць мусив з΄являтися в міліцію на реєстрацію. Заборонялося виходити з дому з 8-ї вечора до 6-ї ранку та виїздити за межі району.

Ніде не міг улаштуватися на роботу. Прийняли лише на цегельню, де замуровував гарячі печі. Працював без вихідних два роки, відтак його перевели в кочегари. Стояв у черзі на квартиру, і вже мав її отримати, та дісталася вона не йому. У 1984 р. купив за 400 руб. халупу під солом΄яною стріхою, де прожив 12 р.. Наледве «вибив» вологу підвальну кімнатку в старому будиночку, де вбого мешкає донині.

В 1987 р. брав участь у роботі Клубу Історичної книги, у 1989-90 та в 1997-98 – в науковому товаристві «Спадщина». Збирав велику аудиторию своїми виступами про «білі плями історії». З 1989 до виходу на пенсію в 1993 працював у місцевому музеї. 1992 р. реабілітований. Одружений не був.

Б. залишається на революційних марксистсько-ленінських позиціях. Бореться з сучасними лжекомуністами типу Симоненка, які, на думку Б., знищили завоювання Жовтня, ленінців, дискредитували ідею комунізму.

В 1997 написав автобіоґрафічну книгу «Пролетарское дело», видати яку вдалося тільки через 10 р. тиражем 50 прим.

Бібліоґрафія:

1.

Мемуари Б.И.Бульбинского «Пролетарское дело»: marksist.blox.ua/.../MEMUARY-B-I-BULBINSKOGO-PROLETARS... 6 дек 2011

Мемуары Б. И. Бульбинского. «Пролетарское Дело» http://sozrev.org.ua/archives/4850

2.

Обвинительное заключение по уголовному делу № 13

Вирок Ровенського обласного суду від 19.02.1964.

58-10. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953 – 1991. Аннотированный каталог. Под ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман, М.: Международный Фонд «Демократия», 1999. – 944 с. (Россия. ХХ век. Документы)»: – С.309.

Автобіоґрафія М. Трофимович від 18.02. 2002.

Довідка про М.Трофимович: http://museum.khpg.org/index.php?id=1338890689

Інтерв΄ю С. Бабича: http://archive.khpg.org/index.php?id=1228746466

Ольга Жарчинська. Переконаний комуніст-ленінець відсидів 15 років у совєтській тюрмі… Вісник+к, 07.11.2011 http://visnyk.lutsk.ua/2011/11/07/perekonanyj-komunist-leninets-vidsydiv-15-rokiv-u-sovjetskij-tyurmi/

Гулаг вместо министерского кресла. http://rotchina-party.ru/?p=190 ДТП сегодня

Левая оппозиция в СССР – как это было? http://www.oocities.org/marxparty/lpp/lp7/leftoppozition.html

К истории классовой борьбы в СССР ( о воспоминаниях Б.И. Бульбинского: Б.И. Бульбинский. Пролетарское дело. Острог, 2007). Category: ИСТОРИЯ — admin @ 3:26 пп Окт 23 2010

Рекомендувати цей матеріал