(нар. 14.07.1939, м.Донецьк)Робітник, організатор демократичного гуртка.
Народився в родині службовця, має середню освіту, робітник.
Ще в дитинстві Д. чув розповіді мачухи про жахи колективізації, про голодомор 1932-33, що довів людей до канібалізму, про арешти й репресії. Рідний брат батька багато років провів у таборах Півночі, брав участь у знаменитому повстанні в’язнів 1953. За словами Д., в усвідомленні колосального розходження між дійсністю і тим, що писалося в газетах, що казали в школі, зіграли свою роль передачі зарубіжних радіостанцій - "Голосу Америки" та ін.
У 1956 Д. створив демократичний гурток. Він мав стати осередком майбутньої демократичної партії, яка поставила б своєю метою боротьбу з існуючим режимом. Під той час Д. працював слюсарем трамвайно-тролейбусного парку і навчався у вечірній школі.
Усього в гуртку було чоловік 8-10. Основна діяльність полягала в розповсюдженні листівок у Донецку та інших містах Донбасу: "Сталін —; ворог народу", "Дайте свободу політв’язням", "Вороги народу —; в Кремлі" та ін. Після введення в 1956 р. податку на особисту худобу з’явилися такі листівки: „Хрущов заліз до кишені робочого люду“;, „Геть Хрущова!“;
14.12.56 група розповсюдила 150 листівок з нагоди річниці розстрілу поета Д.Фальківського, дані про якого Д. взяв з радіовисилань "Голосу Америки". Левчук Дмитро Никанорович (1898-1934) —; псевдонім Дмитро Фальківський - три роки воював у лавах Червоної армії, талановитий поет, почав друкуватися з 1924 і видав до 1931 три невеликі збірки своїх віршів. На початку грудня 1934 в числі 65 письменників —; "українських буржуазних націоналістів" - Фальківський був заарешований, а 14 грудня —; розстріляний. Реабілітований 1956.
Д., крім того, писав листи діячам української культури з закликами не лакувати дійсність, а захищати народ. Усього було виготовлено біля 2-3 тис. листівок (усі вони писалися від руки друкованими літерами).
Ці листи й листівки виявилися в КДБ. Частину з них знайшли під час обшуків, але в основному їх передавали в КДБ звичайні радянські громадяни.
Демократичний гурток проіснував 1,5 року.
03.08.57 Д. був заарештований. Під час обшуку вилучили виготовлені листівки, листи дядька з Воркути, адресовані батькові Д., пізніше знайшли й "партійний архів", невелику кількість саморобних патронів. КДБ вилучив у Д. його рукописи в 38 учнівських і 7 загальних зошитах, а також блокнот із записами про членські внески. У зошитах були як щоденникові нотатки, так і чорновики статей, а також виписки з книг про насильницьку колективізацію. Крім того, було вилучено три саморобні брошури зі статтями "Маніфест Демократичної партії", "Декларація прав трудящих", "Демократичне вчення нашої партії", "Що таке демократія", "Правила конспірації і революційного підпілля", "Завдання опозиції", "Статут і Програма гуртка", "Проекти з’їздів партії" та ін.
Того ж дня зарештували найближчих друзів Д. —; Ю.Сергієнка і М.Малого, а через місяць —; С.Володченка. Формальним приводом для арешту стала явка з повинною братів-близнят Мельникових - членів гуртка. Слідство тривало 3 місяці.
29.11.57 Донецький обласний суд засудив Д. за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР до 8 р. позбавлення волі та 5 р. поразки в правах.
Карався в Мордовських таборах. Там підтримував стосунки не тільки з краянами, але й зі в’язнями з інших реґіонів СРСР. Деякий час жив в одній секції з митрополитом УГКЦ Йосипом СЛІПИМ, у 1958 р. спілкувався з О.ТИХИМ, С.БАБИЧЕМ та ін. За порушення режиму Д. двічі потрапляв до ШІЗО (штрафний ізолятор), але активної участі в табірних акціях не брав.
Звільнений Д. 08.05.64 за постановою Президії Верховної Ради УРСР про помилування: термін Д. був скорочений до фактично відбутого.
Після звільнення Д. повернувся в Донецьк. Повністю реабіліторований 1994. Живе в Донецьку, пенсіонер.
Бібліоґрафія:
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 104, 144, 236-242, 256.
Архів ХПГ. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 227-228. https://museum.khpg.org/index.php?do=search
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 215; 2-е вид.: 2012 р. - С. 176-178.
Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 7.08.2016.
Переклав. В.Овсієнко