(нар. 17.11.1908, с.Феськівка Менського р-ну Чернігівської обл. —; п. 15.12.1994, м. Ірпінь Київської обл.)
Поет, перекладач, літературознавець, громадський діяч.Народився в селянській родині.
Навчався в Київському інституті народної освіти, де його викладачами були професори С.Савченко, М.Калинович, Б.Якубський, С.Маслов, М.Зеров.
Викладав у Тираспольському та Вінницькому педінститутах.
1943 К. разом з дружиною був репресований і відправлений на шахти в Інту (Комі АРСР). Там К. займав провідне місце в інтернаціональному гуртку інтеліґенції, не припиняв творчої діяльности. Перекладав, писав вірші, вивчав з допомогою репресованих нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, прилучав до цього друзів. Активне духовне життя допомагало протистояти реаліям каторги.
Після звільнення в 1953 і реабілітації (1962) К. повернувся в Україну й оселився в Ірпені під Києвом.
Найближчий соратник М. Рильського, К. був неформальним лідером українського перекладацького цеху.
К. належав до ключових фіґур національно-культурного відродження в Україні в 60-і. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована творча інтеліґенція. Після першої хвилі арештів серед української інтеліґенції в 1965 К. в числі 139 авторів підписав листа на захист своїх друзів і близьких знайомих.
Усі ці роки К. багато і плідно працює, виховуючи нове покоління перекладачів. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Архілока (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), біля 30-ти літератур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих передмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спогадів.
У 70-х К. став усе частіше потрапляти до списків тих, кого "розбирали" на різних зборах, попав до "чорних списків", зокрема, за те, що зустрічався з українськими літераторами з-за кордону. За другої хвилі репресій серед української інтеліґенції в 1973 К. був виключений зі Спілки письмеників України (СПУ): попри тиск, не дав потрібних КДБ показів проти Є.СВЕРСТЮКА. Був практично позбавлений можливости публікуватися.
Тільки 1988 К. відновлений в СПУ. 1989 видана невелика збірка його віршів "Інтинський зошит", його табірна поезія з царства "дротяного дракона". 1991 р. виданий том вибраних перекладів "Друге вiдлуння".
Як твердить критик і теоретик перекладів М.Новикова, збірка перекладів К. —; це "одночасно факт української культури, документ нашого часу і "багатоголосий монолог" самого Кочура".
К. —; лауреат премії ім. М.Рильського за переклади і Державної премії ім Т.Шевченка за книгу „Друге відлуння“; (1995, посмертно).
Тільки у 82-річному віці дістав можливість прийняти зарубіжні запрошення і виступити з доповідями на наукових конференціях у США (Іллінойський університет, 1991), у Польщі й Чехії (1992).
К. був дійним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка, нагороджений медаллю НТШ ім. М.Грушевського.
Бібліоґрафія:
В.Скуратівський. Рядок у слові нелукавім... // Кочур Г. Інтинський зошит. К.: Молодь, 1989. С. 3-6.
Новикова М. Перекладацький світ Г.Кочура // Кочур Григорій. Друге відлуння. К.: Дніпро, 1991.—;С. 5-21
Зорівчак Роксоляна. Григорій Кочур і літературний процес в Україні другої половини ХХ сторіччя.// Сучасність. —; 1998. № 11. —; С.124-134.
Вовк В. Чверть століття творчої дружби.// Сучасність. —; 1998. № 11, с. 135-137.
Дацюк Є. „Оплачене поневірянням слово...“; // Зона. —; 1998. —; № 13. —; С. 136-139.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 341-343. https://museum.khpg.org/1113912757.
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 343-344; 2-е вид.: 2012 р. - С. 383-384.
Михайлина Коцюбинська, Ірина Рапп, Андрій Кочур. Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 10.08.2016.
