Персоналії / Загальнодемократичний рух
19.04.2005   С.Карасик

РАТУШИНСЬКА ІРИНА БОРИСІВНА

джерело: РАТУШИНСЬКА

Письменниця, правозахисниця

(нар. 04.03.1954, Одеса)

Письменниця, правозахисниця.

ати вчителька, батько інженер. Р. закінчила фізичний факультет Одеського університету.

Конфлікти розпочалися в школі, у зв’язку надмірною політизацією. Р. надокучили атеїстичні проповіді.

Знайомство з КДБ розпочалося в студентські роки: Р. запропонували працювати в групі інформаторів, які спеціалізувалися на контактах з іноземцями. Р. відмовилася. Її попередили, що на кар’єрі фізика вона може поставити хрест.

Багато читала, познайомилася з самвидавом, дещо передрукувала з забороненої тоді літератури. "Архіпелаг ГУЛАГ" стал підручником, а його девіз "Не вір. Не бійся. Не проси" став і її девізом у спілкуванні з КДБ.

Педагогіку довелося поміняти на репетиторство. Учнів, яких готувала до вступу в університет, викликали в КГБ, як дорослих, на "інтимні" розмови.

Зі своїм майбутнім чоловіком Ігорем Геращенком Р. була знайома з дитинства, батьки дружили сім’ями. Вони були справжніми друзями, ділилися думками, захопленнями. Повінчалися в 1979.

Р. з чоловіком підтримували активні контакти з московськими і ленінградськими правозахисниками та самвидавськими авторами. Опублікували в самвидавській періодиці низку статей і правозахисних документів, не приховуючи свого авторства. Обоє вперше були піддані адміністративному арешту 10.12.81 за участь у демонстрації на захист прав людини в Москві, біля пам’ятника Пушкіну. Вірші й оповідання Р. ходили в самвидаві з 1973. Принципом Р. була повна відкритість літературної і правозахисної діяльності.

1981 подружжя відіслало заяву до Президії Верховної Ради УРСР з проханням "скористатися правом законодавчої ініціативи в питаннях загальносоюзного законодавства СРСР — і запропонувати Верховній Раді СРСР ввести додаткову статтю до глави 6 Конституції СРСР такого змісту: "Громадянин СРСР має право виїхати на постійне проживання за межі СРСР". Своє прохання мотивували посиланням на Пакт про громадянські й політичні права і ст. 4, 29 Конституції СРСР.

У зв’язку з цією заявою Р. та її чоловіка викликали в КДБ, погрожували, пропонували підписати попередження про кримінальну відповідальність. Вони відмовилися.

Р. заарештували 17 вересня 1982. Їй інкримінували 6 віршів різних років, факти публікацій за кордоном, зберігання самвидавської літератури і правозахисну діяльність, зокрема, звернення до радянського уряду з протестом проти заслання А.Д.САХАРОВА. Саме вірші стали одним із доказів антирадянської агітації і пропаганди: "у них вона зводить наклеп на радянський державний і суспільний лад, зокрема, вона твердить, що наша країна ніби є "убогою", "плодить вірнопідданих і холопів" та що "в ній начебто існує терор проти інакодумства" (з вироку). Засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР і ст. 70, ч. 1 КК РРФСР. Вирок — 7 р. таборів і 5 р. заслання. Так у свої 29 років вона стала наймолодошою в зоні для жінок-політв’язнів. Йосиф БРОДСЬКИЙ у статті, присвяченій творчості Р., писав: "Політичне судочинство злочинне само собою. Засудження поета — є злочин не просто кримінальний, а перш за все антропологічний. Це злочин проти мови, проти того, чим людина відрізняється від тварини".

Покарання відбувала в Мордовії, сел. Барашево Теньгушовського р-ну, уст. ЖХ-385/3-4. Разом зі співтабірницями підписала звернення до урядів західних країн "На захист розтоптаних прав". На початку вересня 1983 р. в жіночій політзоні оголошено голодівку. З 24 вересня голодуючих почали годувати примусово. Р. під час примусового годування дістала струс мозку. Табірна лікарка В.А.Жиркова-Волкова відмовилася її лікувати. З 7 до 23 грудня 1983 і з 30 січня 1984 Р. перебувала в ШІЗО (штрафний ізолятор), де захворіла запаленням легень. Її поклали в табірну лікарню, призначили лікування, але лікарі відмовилися сказати, які ліки їй призначили. Попри тяжкий стан, ускладнений хворобою нирок, вона відмовилася їх приймати.

Рух на захист Р. розгорнувся в усьому світі. "Міжнародна Амністія" добивалася її звільнення, міжнародний ПЕН-клуб, членом якого Р. є з 1983, надіслав спеціальну заяву Радянському урядові з вимогою звільнити її.

У серпні 1986 Р. етапована до Києва. За день до зустрічі М.Горбачова і Р.Рейґана в Рейк’явіку, а саме 09.10.86, ґенерал КДБ Є.Марчук відвіз Р. додому: звільнена за спеціальним указом А.Громико. Не вірилося. Заповідь "Не вір. Не бійся. Не проси" діяла на рівні підсвідомості. Додому привезли хвору, виснажену. Після табірних лікарів Р. утратила віру в рідну медицину і почала домагатися виїзду на лікування в Англію. Пізніше, під час міжнародного фестивалю поезії в Голландії, якраз перед виступом, їй повідомили по телефону, що вони з чоловіком позбавлені радянського громадянства.

Після виїзду з СРСР Р. разом з чоловіком немало поїздила по світу, ведучи кампанію на захист радянських політв’язнів. Професією Р. на Заході стала літературна діяльність. Вона — лауреат 5 міжнародних премій за вірші і прозу. Її книги опубліковані в 15 країнах. Р. автор книги "Серый — цвет надежды" ("Сірий — колір надії"), яка дістала визнання в усьому світі. Щороку англійській королеві дарують 30 найкращих книг із різних країн, різними мовами — серед них і ця книга. Вона видана у 18 країнах, а в Швеції та Фінляндії визнана бестселлером № 1. Книга присвячена життю єдиної в Союзі політичної зони для жінок.

У 37 років Р. народила синів-двійнят. 1991 їй повернули громадянство. 1992 реабілітована. До 1998 Р. з чоловіком і дітьми жила в Лондоні, а в грудні 1998 вони переїхали до Москви.

Бібліоґрафія:

I.

И.Ратушинская. Серый — цвет надежды. Великобритания: Hodder & Stoughton, 1987.

И.Ратушинская. Серый — цвет надежды. К.: Жизнь и компьютер, 1994.

И.Ратушинская. Откуда что берется. Великобритания: Hodder & Stoughton, 1990.

И.Ратушинская. Стихи. К.: ВПТО Киноцентр, 1993.

З облоги ночі. К.: Український письменник, 1993. С. 299-325.

І.Ратушинська. Нестандартний генерал КДБ. - Газ. „День“, №168 (705), 14.09. 1999.

И.Ратушинская. „Серый - цвет надежды. Глава первая“. - Газ. „Независимость“, № 292 (15106) - 29.09 1999; также: Спецвыпуск, №292 (15111) - 04.10. 1999.

II.

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1981, вип. 60.— С. 77.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1982.— С. 117.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1983.— С. 94-95, 148-149, 237, 243.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1984, 4-16, 6-13, 7/8-20, 10-13.

Вести из СССР. Т. 2. 1982-1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 7-2, 12-1, 13-2, 14/15-3, 18-8, 19-19, 22-4, 22-17; 1984, 16-18, 16-19, 23-19, 24-26.

Вести из СССР. Т. 3. 1985-1986.— Мюнхен: Права человека.— 1986, 1/2-17, 7/8-14.

Т. Малькова. Мати й мачуха, благослови... // Україна, 1992, № 9.— С. 18-21.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правоза-хисна група; „Права людини”, 2006. – C. 599–602. https://museum.khpg.org/1113937177

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 529–530; 2-е вид.: 2012 р., – С. 603–604.

Софія Карасик. Харківська правозахисна група.19.04.2005. Останнє прочитання 20.07.2016.

РАТУШИНСЬКА ІРИНА БОРИСІВНА

поширити інформацію


Подібні статті

Загальнодемократичний рух. Тименко Григорій Трохимович

Загальнодемократичний рух. Чубинський Володимир Дмитрович

Загальнодемократичний рух. Голумбієвська (Денищенко) Ганна Вікторівна

Загальнодемократичний рух. Терехович Леонід Никифорович

Загальнодемократичний рух. Бутін Семен Іванович

Загальнодемократичний рух. Мар’ян Борис Тихонович

Загальнодемократичний рух. Бульбинський Борис Іванович

Загальнодемократичний рух. Сусленський Яків Михайлович