ПЕРША ХВИЛЯ АРЕШТІВ
Усього було заарештовано понад 25 представників української інтелігенції: у Києві літературний критик Іван СВІТЛИЧНИЙ (звільнений через 8 міс.), театральний художник П.Моргун, інженери Олександр Мартиненко та І.РУСИН, лаборантка Ївга Кузнецова, студент Ярослав Геврич, науковець Микола Гринь; у Львові – студент-заочник Іван ГЕЛЬ, психолог Михайло ГОРИНЬ, мистецтвознавець Богдан ГОРИНЬ, викладачі університету Михайло ОСАДЧИЙ та Михайло Косів, службовці С.Батурин та Ганна Садовська, архівіст Мирослава Зваричевська, модельєр Ярослава Менкуш; у Криму письменник і художник Михайло МАСЮТКО; у Тернополі – музейний працівник Ігор Герета і викладач музики Мефодій Чубатий; у Луцьку – викладачі педінституту Валентин МОРОЗ та Дмитро Іващенко; в Івано-Франківську – вчителі Михайло Озерний та В.Іванишин, художник Панас ЗАЛИВАХА; у Житомирі – лінотипіст Анатолій ШЕВЧУК. Усім була пред’явлена ст. 62 ч. 1 КК УРСР („антирадянська агітація і пропаганда”). У січні 1966 почалися судові процеси. Усього було засуджено 19 осіб, при цьому 15 з них на закритих судових засіданнях; в Одесі Святослав КАРАВАНСЬКИЙ ув’язнений без суду.
Оскільки більшість основних діячів руху залишилися на волі, то репресивна кампанія, усупереч сподіванням влади, не налякала інтелігенцію, а, навпаки, стала імпульсом для розвитку національно-визвольного і правозахисного рухів на Україні, викликавши акцію протесту на прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” 4.09.1965, колективні листи-звернення на захист заарештованих, видання книг Івана ДЗЮБИ “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та В’ячеслава ЧОРНОВОЛА “Лихо з розуму”.
Харківська правозахисна група.
Переглянув В.Овсієнко
Поділитися