ГЕЛЬСІНКСЬКИЙ ПРОЦЕС, НАРАДА З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (НБСЄ), МІЖНАРОДНА ГЕЛЬСІНКСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, ГЕЛЬСІНКСЬКИЙ РУХ

 724703.11.2006

ГЕЛЬСІНКСЬКИЙ ПРОЦЕС, НАРАДА З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (НБСЄ), МІЖНАРОДНА ГЕЛЬСІНКСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, ГЕЛЬСІНКСЬКИЙ РУХ.  Загроза виникнення ІІІ Світової війни, що означала б самогубство людства, вимусила 33 країни Європи (крім Албанії), а також США і Канади, підписати 1.08.1975 в столиці Фінляндії м. Гельсінкі Прикінцевий акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі. Ним визначалася суверенна рівність держав, непорушність кордонів, які склалися внаслідок Другої світової війни, мирне врегулювання спірних проблем, надання статусу найбільшого сприяння в торгівлі, повага до прав і свобод людини, як вони зафіксовані в Загальній Декларації прав людини ООН від 10.12.1948 р. Оскільки Прикінцевий акт НБСЄ прирівнювався до національного законодавства, то його підписання означало, що відкриваються юридичні можливості легально і цілком законно боротися з порушеннями прав людини, опираючись на внутрішнє і міжнародне право: виявлення фактів переслідування людей за переконання віднині викликало юридично обґрунтовані претензії інших сторін і більше не могло трактуватися як втручання у внутрішні справи країни. Цим скористалися правозахисники і створили громадські групи для контролю за дотриманням державами домовленостей у галузі прав людини (т.зв. „третя корзина”). З ініціативи професора Юрія ОРЛОВА 12.05.1976 р. вони створили Московську громадську групу сприяння виконанню гельсінкських угод . Хоча Україна не була представлена на Нараді, але за ініціативою генерала Петра ГРИГОРЕНКА та письменника і філософа Миколи РУДЕНКА, 9.11.1976 була створена Українська громадська група сприяння виконанню гельсінкських угод .

Гельсінкський рух швидко став міжнародним: 25.11. 1976 виникла Литовська Гельсінкська група , 14.01.1977 – Грузинська ГГ , 1.04.1977 – Вірменська ГГ . Ще з вересня 1976 в Польщі діяв Комітет захисту робітників, перетворений пізніше на Комітет громадського захисту, у січні 1977 – група “Хартія-77” у Чехословаччині. У США була створена спеціальна комісія Конґресу.

Правозахисники вчинили революційний переворот у свідомості стероризованого за попередні десятиліття населення: у невільних країнах вони почали поводитися як вільні люди. Вони завимагали визнання прав людини державою, тобто їх узаконення, і явочним порядком почали здійснювати конституційні права (свободу слова, друку, демонстрацій, асоціацій та ін.), тобто розуміти закони так, як вони написані. Така поведінка викликала репресії з боку тоталітарних держав і, у відповідь, гостру критику держав демократичних, що немалою мірою в кінцевому рахунку призвело до краху комуністичної ідеології і зруйнування „соціалістичного табору” та проголошення незалежності низки держав, у тому числі України, де відкрилися можливості побудови правових суспільств.

Від 1977 р. періодично відбуваються зустрічі НБСЄ. 1994 прийнято назву Організація з питань безпеки й співробітництва в Європі. Незалежна Україна офіційно стала членом НБСЄ 30.01. 1992.

Паралельно з 1982 р. діє Міжнародна Гельсінкська федерація прав людини (Helsinki Federation for Human Right) – позаурядова міжнародна організація. Ініціює та координує діяльність національних гельсінкських організацій, які контролюють дотримання прав людини урядами своїх держав. Штаб-квартира у Відні. З листопада 1998 до листопада 2004 президентом її була Людмила АЛЕКСЄЄВА, нині її очолює Ульріх Фішер (Австрія).

Традиції громадського правозахисного руху в Україні продовжували Українська Гельсінкська Спілка (7.07. 1988 – 29.04. 1990), Український комітет „Гельсінкі-90” (створений 16.06. 1990), Українська Гельсінкська Спілка з Прав Людини (створена 1.04. 2004), де об’єдналася низка правозахисних організацій.  

 

Харківська правозахисна група. В.Овсієнко
 Поділитися
MENU