ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ (ОР)
ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ (ОР) – найтяжчий з чотирьох видів режиму утримання ув’язнених у радянських виправно-трудових колоніях. Введений Указом ПВР СРСР від 5.05.1961. Надалі закріплений «Основами виправно-трудового законодавства СРСР (1969) і виправно-трудовими кодексами республік. На цьому режимі утримувалися в’язні, визнані особливо небезпечними рецидивістами (тобто особами, засудженими вдруге чи вкотре за тяжкі державні злочини), а також ті, кому страта замінена позбавленням волі в порядку помилування або амністії. Цей вид режиму був близький до тюремного: ув’язнених утримували в ізольованих камерах, виводили на прогулянку в дворики тюремного типу, від табірного режиму залишилася обов’язкова праця, але в’язні працювали в камерах. В’язні носили смугастий одяг, харчувалися за зниженою нормою, мали право відсилати одного листа на місяць, мати одне побачення на рік.
Зона особливого режиму для політичних в’язнів була в 1961–1980 у мордовських політичних таборах (ЖХ-385/1, сел. Сосновка Зубово-Полянского р-ну Мордовської АРСР). Звідти 32 в’язні 1.03.1980 були перевезені в пермські політичні табори , у сел. Кучино Чусовського р-ну, ВС-389/36-1. Усього в цьому відділенні за весь час його існування побувало 57 в’язнів, 37 з них українці, в т.ч. 17 членів Української Гельсінкської групи . Тут були доведені до смертельно стану і померли 1984 р. в лікарнях О.ТИХИЙ, Ю.ЛИТВИН, В.МАРЧЕНКО. Уночі з 3 на 4.09.1985 у карцері №3 загинув В.СТУС.
У день зустрічі М.Горбачова з Р.Рейґаном у Рейк’явіку, 8.12.1987, останні 18 в’язнів ОР були перевезені в приміщення лікарні на ст. Всехсвятська, що при ВС-389/35. Режим дещо ослаб. В’язнів звільняли через помилування. Останні особливо небезпечні рецидивісти Енн Тарто (Естонія) і Михайло Алексеєв (Україна) були звільнені звідти 2.12.1988.
На базі колишньої колонії особливо режиму ВС-389/36 у 1995 р. створений Музей історії політичних репресій і тоталітаризму „Перм-36” .
Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”.