НІКЛУС МАРТ ОЛАВ

 366614.07.2007

автор: Нійтсоо Віктор

НІКЛУС МАРТ ОЛАВ (NIKLUS Mart Olav, нар. 22.09.1934, м. Тарту, Естонія).

Естонський правозахисник, іноземний член УГГ з 1982 року

Народився в сім'ї вчителів. Навчався у середній школі м. Тарту.

У 1957 закінчив біологічний факультет Тартуського державного університету, спеціалізувався в галузі орнітології. Після закінченння університету працював позаштатним перекладачем Естонського Державного видавництва.

Враження від масових депортацій у 1948-1949 стало початком дисидентства Н. Пізніше, захопившись фотографією (Н. – призер естонського конкурсу фотолюбителів), він разом зі своїм другом студентом Велло Пяллином фотографував старі будинки, а також установки для заглушення закордонних радіостанцій; знімки передавав через іноземців за кордон для публікації. Крім цього, передав тим же шляхом лист із критикою радянської дійсності для радіостанції «Голос Америки».

21.08.1958 Н. був заарештований, пізніше заарештували і В. Пяллина.

15.01.1950 Верховний Суд Естонської РСР засудив Н. за статтями 58-4 («допомога міжнародній буржуазії») і 58-10 КК РРФСР до 10 р. позбавлення волі і 3 р. заслання; його однодумець отримав 4 р.

Термін відбував у мордовських політичних таборах і Владимирській в’язниці (РРФСР).

Влітку 1966 постановою Верховного Суду ЕРСР термін вироку Н. був скорочений до 7 р., і 30.07.1966 його звільнили.

Повернувся в Тарту. У роботі за фахом йому було відмовлено. У 1966-1971 працював шофером і диспетчером автопарку, органістом у костьолі; з 1968 викладав англійську, французьку і німецьку на курсах іноземних мов.

Продовжував брати участь у русі опору. Був добре знайомий із московськими дисидентами, насамперед, із Наталею Горбаневською, яка часто приїжджала в Тарту, а також з Тетяною ВЕЛИКАНОВОЮ, Мальвою Ландою. Передавав їм інформацію про події в Естонії і національний самвидав для «Хроники текущих событий» і передачі на Захід. Переклав на естонську мову Загальну декларацію прав людини ООН. У 1974 написав мемуарну записку про свою справу («Автобіографія»), яка поширювалась через самвидав.
Н. виступав на захист Олександра ГІНЗБУРҐА, Юрія ОРЛОВА (початок 1977), Віктораса ПЯТКУСА (14 і 20.11. 1977), Тетяни ВЕЛИКАНОВОЇ, Гліба Якуніна, Антанаса Терляцкаса (листопад 1979).

У 1977-1980 Н. підписав ряд колективних звернень: «Балтійський меморандум» (23.08.1979), Петицію проти вторгнення радянських військ в Афганістан (17.01. 1980), звернення до Міжнародного Олімпійського Комітету (28.01.1980), проти вислання академіка Андрія САХАРОВА (3.02.1980).

Н. встановив тісні контакти з литовськими дисидентами, написав декілька праць про них: нарис «Процес у Вільнюсі очима естонця» (серпень 1978, про справу Віктораса ПЯТКУСА), статтю «Вільнюс і вільнюсьці очима дисидента» – про литовських дисидентів, у формі дорожніх заміток (осінь 1979) та ін.

Постійно піддавався переслідуванням (обшуки, допити), був заарештований на короткий термін міліцією і КГБ (жовтень 1976, березень 1980). У листопаді 1979 був звільнений з роботи. 29.04.1980 Н. знову був заарештований. Ознайомившись з обвинувальним висновком, написав «Рецензію на судочинство» з описом допущених правопорушень. 08.01.1981 Верховний Суд ЕРСР засудив Н. за ст. 68 ч. 2 КК ЕРСР (відповідає ст. 70 ч.2 КК РСФСР і ст. 62 ч. 2 КК УРСР) до 10 р. позбавлення волі в колонії особливого режиму і 5 р. заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Винним себе не визнав, заявив про відмову від участі в процесі. Разом з ним був засуджений Юрі Кукк.

Ув'язнення відбував у таборі ВС-389/36 у сел. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (РРФСР). Брав участь у голодуваннях і акціях протесту, підписував індивідуальні і колективні листи протесту. Перебуваючи в ув'язненні в Кучино разом з членами Української Гельсінкської групи, зокрема, з В.СТУСОМ, Л.ЛУК’ЯНЕНКОМ, вступив у неї як іноземний член разом з литовцем В.ПЯТКУСОМ у найбільш критичний для Групи час, щоб підтримати її. Постійно піддавався покаранням. 8.04.1982 покараний роком „одиночки”. У 1983 на 3 р. переведений на тюремний режим, карався в Чистопольській в’язниці (РРФСР).

1986 р. повернувся в Кучино, 8.12.1987 р. переведений у табір ВС-389/35 на ст. Всехсвятська.

У червні – липні 1988 в Естонії пройшли масові акції протесту (мітинги, голодування, пікети) з вимогами звільнення естонських політв'язнів, у тому числі Н.

На початку липня Н. прочитав в естонській газеті, що він уже звільнений. Розпочав голодівку, та за дві доби, 08.07.1988, його таки звільнили. 1990 повністю реабілітований.

Навесні 1989 разом зі знімальною групою відвідав покинутий табір особливого режиму № 36 та могили В.СТУСА, Ю.ЛИТВИНА, І.Мкртчяна, з 1995 р. брав участь у роботі наукових конференцій у Музеї історії політичних репресій „Перм-36”.

Брав актину участь у відновленні незалежності Естонії. Почесний член Естонської Групи за обнародування Пакту Молотова-Ріббентропа. Депутат Конгресу Естонії і Комітету Естонії (1990-1992).

У 1992-1995 був членом Парламенту Естонії.

Н. є членом естонських і міжнародних громадських організацій (Естонського товариства натуралістів, Естонського орнітологічного товариства, Естонської спілки колишніх політичних в'язнів, Естонського Союзу захисту, Міжнародного Товариства прав людини, Міжнародної Асоціації радянських політичних в'язнів). У 1990-1992 – Президент Естонського фонду захисту природи.

Нагороджений призом Балтійської Американської Ліги Свободи (1988), естонським (Державного герба II ступеня – за внесок у визволення Естонії, 1996) і литовським (Великого князя Гедимінаса III ступеня, 1999) орденами. Указом Президента України від 8.11. 2006 нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.

Автор статей «Звіт про деякі події національного руху Естонії» (Амстердам, 1989), «Естонська незалежність в історичній перспективі» (Амстердам, 1989), а також багатьох наукових праць.

Брав участь у роботі наукових конференцій в Україні з питань політичних репресій.

Проживає в м. Тарту, пенсіонер.

Бібліоґрафія:

І.

М.Никлус. Воспоминания о соратнике // Радуга. – 1991. – №10. – С. 58–63 (про В.Стуса; Экскурсия в прошлое // Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів. – Упоряд. В. Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», 2013. – С. 302–307.
Mart Niklus. Mind ti tapetud oigel ajal. Artikleid, konesid, avalikke kirju ja interjuusid aastaist 1992 – 2003. – 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промов, відкритих листів, інтерв’ю з 1992 по 2003 рр.).
ІІ.
В.Стус. Твори в 6 т. 9 кн. Львів: Просвіта, 1994-99. – Т. 4. – С. 494, 497, 500, 501.
Українська Гельсінкська Група: До 20-ліття створення. Документи. Історія. Біоґрафії. Підготували Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко. – К.: Вид. УРП. (Спецвип. газ. „Самостійна Україна, чч. 25-28 (212-215). – 1996. – Жовтень. – С. 28.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: В 4 т. Т. 1: Особистості / Харківська правозахисна група; Упорядник Є.Ю. Захаров; – Харків: Фоліо, 2001. – С. 184–186.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 526–528. http://archive.khpg.org/index.php?id=1184410566
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 462–473; 2-е вид.: 2012 р., – С. 525–526.

Віктор Нійтсоо. 14.07.2007Додав від Харківської правозахисної групи В.Овсієнко 7.06.2006; Останнє прочитання 17.07.2016.

Бібліоґрафія естонською мовою, без  надрядкових знаків:

Kogumik MRP-AEG. Infobulletaan 1987-1988. Koostajad Eve Parnaste ja Viktor Niitsoo. Tallinn, 1988.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogud I-VII. Stockholm, 1984.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul VII-XIII. Stocholm, 1984.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul XX-XIX. Stocholm, 1986.
Lisandusi motete ja uudiste vabale levikule Eestis. Kogul XX-XXV. Stocholm, 1988.
Mart Niklus + Juri Kukk: Kaks kes ei alistunud. Stocholm, 1983
Niitsoo, V. Vastupanu 1955-1985. Tartu, 1997.
Poliitilised arreteerimised Eestis 1940-1988. Koostanud Leo Oispuu. Tallinn, 1996.
Taagepera, R. Softening without Liberation in the Soviet Union. The Case of Juri Kukk. Irvin., California, 1984.
Taagepera, R. The Death of Juri Kukk. A Case Study in Erratic Repression. Irvine, California, 1984.
Mart Niklus. Mind ti tapetud oigel ajal. Artikleid, konesid, avalikke kirju ja interjuusid aastaist 1992 – 2003. – 2004. (Мене не вбили вчасно. Збірник статей, промов, відкритих листів і нтерв’ю с 1992 по 2003 рр.).