ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ (Heifetz Michael, нар. 18.01.1934, м. Ленінград, Росія)
Письменник, історик. Автор самвидаву, політв’язень.
Журналіст.Народився в родині робітника-електромонтера. 1955 закінчив літературний факультет Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена. Кілька років працював учителем історії та географії в Алтайському краї, згодом повернувся в Ленінград, викладав літературу в середній школі, одночасно навчався заочно в аспірантурі, та звідти його звільнили за „неортодоксальні погляди”;. Почав писати художню прозу. Із середини 1960-х - професійний письменник, член профкому літераторів, писав історичні романи, літературно-критичні статті, сценарії документальних фільмів, літературно обробляв генеральські спогади. Друкувався в журналах “;Костер”;, “;Звезда”;, “;Вопросы литературы”;, “;Аврора”; та ін.
У 1973 Х. написав передмову до 5-томного зібрання творів Йосифа Бродського, яке підготував ленінградський письменник Володимир Марамзін для самвидаву. Цю передмову (“;Йосип Бродський і наше покоління”;) Х. дав на відгук літературознавцеві Юхиму Еткінду та письменникові-фантастові Борису Стругацькому. Згодом, на суді, написання передмови і її „поширення”; стало основним епізодом звинувачення проти Х.
Х. був арештований 22.04.1974. Передмова була визнана “;наклепницькою”;, особливо підкреслювався висловлений у ній різкий осуд Х. вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину. Його також звинуватили у зберіганні літературного і правозахисного самвидаву (“;Хроники текущих событий”;)”;, статей і листів Петра ГРИГОРЕНКА, Олексія Костеріна, Андрія Амальрика. Справа Х. стала прикладом “;чисто-літературної справи КГБ”;, коли письменника судили за написання статті про літературу.
13.09.1974 Х. був засуджений Ленінградським міськсудом за ст. 70 ч.1 КК РСФСР („антирадянська агітація і пропаганда”;) на чотири роки позбавлення волі в колонії суворого режиму і два роки заслання. Йому було обіцяне помилування в обмін на “;каяття”;, однак Х. відмовився (Марамзін, який прийняв таку пропозицію, в лютому 1975 був засуджений умовно).
В останньому слові Х. сказав, що хоче написати книжку про табір. Згодом він писав: “;...мені дали перепустку і творче відрядження в абсолютно заборонено-секретний пункт СРСР - я вважав себе отут спецкором. Я не повинен був - так мені здавалося - впливати на події в зоні, але, навпаки, спостерігати і вивчати їх у природній обстановці, вникати і досліджувати природну логіку поведінки тих, чиє існування в зоні мало не випадковий, як у мене, а професійний характер - дисидентів і адміністрації”;.
Термін відбував у мордовських політичних таборах (Дубравлаг) - ЖХ-385/17А (пос. Озерний) і 19 (пос. Лєсной). Зблизився з вірменськими й українськими політв’язнями (Паруйром АЙРІКЯНОМ, Зоряном ПОПАДЮКОМ, Василем СТУСОМ, В’ячеславом ЧОРНОВОЛОМ, Миколою РУДЕНКОМ), брав участь у голодуваннях солідарності з ними (серпень 1975 - з вимогами легалізації Національної Об’єднаної Партії Вірменії, січень 1977 - у п’яту річницю Другої хвилі арештів на Україні) і в боротьбі за статус політв’язня.
21.04.1977 Х. разом з іншими політв’язнями заявив про явочний перехід на статус політв’язня і почав 100-денне поетапне голодування за визнання цього статусу адміністрацією таборів. Кинутий за це в карцер, де провів загалом сорок діб. У червні склав “;Повідомлення про боротьбу політв’язнів Мордовських таборів за статус політв’язня”;, текст якого був таємно переданий на волю й опублікований у газеті “;Русская мысль”;. Написав і передав на волю кілька книг: автобіографічний твір “;Місце і час”; про життя в таборі, боротьбу політв’язнів за свої права; “;Російське поле”; - збірку з трьох інтерв’ю, взятих з політв’язнями (видані на Заході).
У квітні 1978, відбувши табірний термін, Х. етапований на заслання в м. Єрмак Павлодарської обл. Казахстану. Працював учителем у середній школі, потім - методистом у навчальному комбінаті. Продовжував там правозахисну діяльність. 4.11.1978 направив голові КГБ Ю.Андропову заяву з проханням втрутитися в справу багаторічного політв’язня Костянтина Скрипчука. Домагався виїзду П.САРАНЧУКА з СРСР. На початку 1979 направив кілька протестів проти суду в Україні над В.ОВСІЄНКОМ. Згодом описав етап на заслання і життя там у книзі “;Подорож з Дубравлагу в Єрмак”;.
У січні 1980 Х. був звільнений з заслання і в березні еміґрував в Ізраїль
.Друкувався в російській та українській еміґрантській періодиці: у журналах “;Континент”;, “;Коло”;, “;Посев”;, “;Трибуна”;, “;Сучаснiсть”;, а також в ізраїльському російськомовному журналі “;Время и мы”;.
У 1982-1990 працював науковим співробітником у Центрі вивчення східноєвропейського єврейства Єврейського університету в Єрусалимі. Потім цілком присвятив себе журналістиці.У своїх книгах, написаних у таборі, а також у збірнику нарисів “;Українські силюети”; і в окремих журнальних публікаціях Х. дав цілісну галерею портретів своїх співтабірників, здебільшого діячів національно-визвольних рухів (українського - В.СТУС, В.ЧОРНОВІЛ, М.РУДЕНКО, З.ПОПАДЮК, В.ОВСІЄНКО; повстанці П.САРАНЧУК, М.Кончаківський, М.Жураківський, К.Скрипчук, В.Казновський - у розділі „Святі старики України”;; Д.КВЕЦКО, Микола Гамула, Микола ГУЦУЛ, Федір Дронь - у розділі „Бандерівські сини”;; вірменського - Паруйр АЙРІКЯН, російського - Володимир Осипов, Сергій Солдатов).Живе в Єрусалимі. Член редколегій журналів “;22”;, “;Взгляд на Израиль”;, “;Народ и земля”;.
Бібліоґрафія:
І.
Место и время. Еврейские заметки. - Париж: Третья волна, 1978. - 208 с.; Те ж. Пер. на англ. мову: A Time and a Place / M. Kheifets // Index on censorship. - 1979. - № 5. - P.43-51.
Русский патриот Владимир Осипов // Континент. - 1981. - № 27. - С. 159-214; № 28. - С.134-180.
Про шпионов // Континент. - 1981. - № 29. - С. 249-259. - Совм. с Э.Кузнецовым.
Украинские силуэты : [Сб. очерков]. - Б. м.: Сучаснiсть, 1983. - 287 с. - Те ж. Українські силюети. - Там же, 1984. - 237 с. (укр. мовою).
Военнопленный секретарь: Повесть о Паруйре Айрикяне. - Лондон: OPI, 1985. - 238 с. Переклад на вірм. мову.
Солженицын - глядя из Парижа // Грани. - 1985. - № 137. - С. 305-310.
Українські силюети // Поле відчаю й надії. Альманах. Упоряд. Романа Корогодського. - К.: 1994. - 396 с.
Избранное. В трех томах. Харьковская правозащитная группа. - Харьков: Фолио, 2000. - Т. 1: Место и время. Русское поле. - 272 с.; Т. 2: Путешествие из Дубровлага в Ермак, 1979-1987. - 228 с.; Т. 3: Украинские силуэты. Военнопленный секретарь. - 296 с. Презентація: https://museum.khpg.org/index.php?do=search
Путешествие из Дубравлага в Ермак // http://polit.kulichki.net/moshkow/MEMUARY/HEJFEC/dubrovlag.txt.Інтерв’ю 9.12.2000 р.: https://museum.khpg.org/1265026385
История одного политического преступления. / Харьковская правозащитная группа; худож.-оформитель Б.Захаров. - Харьков: Права людини, 2006. - 256.
Книга счастливого человека / Харьковская правозащитная группа. - Харьков: Права людини, 2010. - 308 с., фотоилл. - 256.
Хейфец М. Р. Українські силуети / М. Р. Хейфец; вступ стаття Б. Є. Захарова; ГО «Харківська правозахисна група». - Харків: ТОВ «Видавництво права людини, 2015. - 328 с. фотоіл.
ІІ.
Дело Хейфеца // Литературные дела КГБ: Дела Суперфина, Эткинда, Хейфеца, Марамзина: В приложении: документы о советской цензуре / Под ред. В. Чалидзе. - Нью-Йорк: Хроника, 1976. - С. 39-71.
Марамзин В. Мой друг Михаил Хейфец // Рус. мысль, №3100.- 1976. - 22 апр.
В.Овсієнко. Мордований союз // Україна - Ізраїль. Журнал літератури, мистецтва, політики. - 1993, № 2.- С. 108-112. - іл.
В.Овсієнко. Про мого друга // Еврейские вести. 1993. - № № 23 - 24 (43 - 44). - Грудень.
Сухорукова Інна. Зустріч у Харкові // Права людини. Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. - 2002.- № 22 (278). - 1-15 серпня. - С. 12.
В.Овсієнко. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І / Упоряд. автор. - Харків: ХПГ; К.: Смолоскип, 2005. - С. 50, 60, 70, 81, 117, 141-149, 300-308; кн. 2. - С. 128, 146, 224, 257, 323, 332-334, 336, 337.
Мордований союз: https://museum.khpg.org/1203938764
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 791-704. https://museum.khpg.org/1184518861
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 687-689; 2-е вид.: 2012 р., - С. 773-775.
Олександр Паповян, Євген Захаров. З матеріалів Московського „Меморіалу”; - для Харківської правозахисної групи. 15.07.2007. Переклав і доповнив В. Овсієнко. Останнє прочитання 25.07.2016.
Фото: Михайло Хейфец з дружиною Раїсою на засланні в м. Єрмак (Казахстан), 1979.
