Грузинський дисидент, музикант, поет. Один з лідерів руху за вихід Грузії зі складу СРСР.
Народився в сім’ї Ольги Демурія та Іване Костава. Дід – Владимер Демурія – відомий громадський діяч, учитель. Дуже вплинули на Мераба його дядько – відомий актор Григол Костава, який був репресований, та класик грузинської літератури Констянтин Гамсахурдія.
З 1946 р. Мераб навчався в першій Тбіліській школі, де подружив зі Звіядом Гамсахурдія. У 1954 вони створили підпільну молодіжну організацію «Горгасліані». 1956 – 1958 рр. були в ув’язненні за звинуваченням у проведенні «антирадянської діяльності», розповсюдженні антикомуністичної літератури, листівок.
1962 К. закінчив Тбіліську консерваторію. 1962 – 1977 викладав у музичній школі в Тбілісі. Писав вірші, літературні, філософські, театральні есе, перекладав. Працював у журналі «Балавері» (грузинська мова і література в школі).
1973 р. К. і Гамсахурдія створили Ініціативну групу захисту прав людини. 1976 р. заснували Грузинської Гельсінкську групу (1989 перейменована на Грузинську Гельсінкську спілку), 1987 – 1989 К. – член її Ради.
З 1975 р. К. член «Міжнародної амністії».
1977 р. ув’язнений, карався в таборі суворого режиму ВС–389/37 на Уралі. Разом з українськими політв’язнями, зокрема з В. ДОЛІШНІМ, С. Янкевичем, В. МАРМУСОМ, А. Берничуком, брав участь в акціях непокори, 1979 р. перейшов на Статус політв’язня.
1978 разом з Гамсахурдією преставлений Конґресом США на здобуття Нобелівської премії миру.
З квітня 1980 – на засланні в с. Квіток Тайшетського р-ну Іркутської обл., де йому термін заслання було продовжено.
Звільнений 1987. Автор самвидаву і низки наукових праць та літературних творів, один із видавців підпільної газети «Окрос Сацмиси» («Золоте руно»), Подтримував зв’язки з А. САХАРОВИМ. Прихильник ідеї нового розуміння Євангелії, робив свій переклад її на грузинську мову. Співзасновник (1988) Товариства св. Іллі Праведного (Іллі Чавчавадзе).
Як один із лідерів грузинського національно-визвольного і демократичного руху брав участь у нараді Міжнаціонального комітету захисту політв’язнів у Єревані 12 – 14 січня 1988 р., де Україну представляли В. ЧОРНОВІЛ та М. ГОРИНЬ. На Львівській нараді представників національно-демократичних рухів народів СРСР 11 – 12 червня 1988 року представляв Товариство Іллі Чавчавадзе. Документи Ризької наради (25 вересня), де також були українці В. ЧОРНОВІЛ, С. ХМАРА, О. ШЕВЧЕНКО, підписав від імені Грузинської національно-демократичної партії. Брав участь у міжнаціональній ланцюговій голодівці з вимогою звільнення політв’язнів, що розпочалася 13.06. 1988 і тривала до 1 липня – дня закінчення ХІХ партконференції.
1988-1989 – організатор багатьох масових виступів, у т.ч. демонстрації 9 квітня 1989 р. в Тбілісі, яка закінчилась кривавим розгромом її радянськими військами.
Загинув К. в автокатастрофі за нез’ясованих обставин. Похований у Пантеоні письменників і громадських діячів Грузії на горі Мтацмінда.
Бібліографія:
Чорновіл В. Твори: У 10-и т. – Т. 6. Документи та матеріали (Листопад 1985 – квітень 1990) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2009. – С. 331, 423, 716, 726, 728, 731, 954, 959.
Матеріал із Вікіпедії – вільної енциклопедії
Со дня смерти Мераба Костава прошел 21 год. http://www.lazare.ru/poleznye/sobytija/3753-so-dnja-smerti-meraba-kostava-proshel-21-god.html?tmpl=component&p
Василь Овсієнко та Володимир Мармус за матеріялами Інтернету. Грудень 2010.
КОСТАВА МЕРАБ