Швачко Микола

ШВАЧКО МИКОЛА (нар. 1949 р., м. Харків – п. 1985 р., м. Харків)
Намагався вирватися з СРСР. Жертва каральної психіатрії.
Критично ставився до радянського ладу ще підлітком. У 1963-му, у віці 14 р., намагався прорватися у французьке посольство в Москві, але був затриманий. 1965 р. вирішив нелегально перейти кордон, поїхав у Грузію, в Батумі, але побачивши, як ретельно охороняється кордон і що він практично непрохідний, відмовився від свого задуму і повернувся додому.
Прийшов до висновку, що єдино можливим способом вирватися з СРСР є захоплення літака. Для досягнення цієї мети Ш. вирішив роздобути зброю. Влітку 1966 р. він напав на заводського вахтера і вбив його, заволодівши табельним пістолетом. Того ж літа разом з товаришем Ш. поїхав у Грузію для здійснення свого зухвалого задуму. 3.08. 1966 вони взяли квитки на авіарейс Поті – Батумі. У повітрі, погрожуючи екіпажу АН-2 зброєю, сміливці завимагали летіти до Туреччини. Але пілоти відмовилися підкоритися і вступили в боротьбу з викрадачами. Літак приземлився в Батумі, Ш. та його товариш були заарештовані.
На слідстві Ш. заявив, що ненавидить злочинний радянський режим і на суді буде викривати комуністичний лад та його правителів. Слідчий заявив: якщо зізнається, що скоїв злочин за кримінальним мотивами, – тоді ув’язнення, а якщо наполягатиме, що він дисидент, то – спецпсихлікарня до кінця життя. Ш. від такої угоди відмовився, був визнаний неосудним і відправлений у Дніпропетровську спецпсихлікарню на особливий режим. Провів там 9 р.
1975 р. звільнений, поїхав жити до родичів у Казань. Працював на заводі, одружився, але сімейне життя не склалося. Після розлучення повернувся до Харкова, жив з батьками. Був добрим другом дисидента Олександра Шатравка. Разом вони кілька разів їздили на сезонні заробітки до Тюмені.
Як і раніше, Ш. був під ковпаком КДБ. На державні свята його періодично зачиняли в психлікарню. У кінці 1984 р. Ш. викликали в Харківське управління КДБ і запропонували свідчити проти заарештованого Олександра Шатравки. Але Ш. відмовився свідчити проти свого друга. Прямо з КДБ його відправили в Харківську облпсихлікарню. Там його заколювали нейролептиками, тяжко били санітари.
Звільнили Ш. в березні 1985 р.. Був у пригніченому стані. Не маючи ні сили, ні бажання жити далі, через кілька днів після звільнення Ш. кинувшись під електричку.
Автор: Олег Софяник
Березень 2013 р.