КОХАН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

 305701.02.2011

автор: Овсієнко В.В.

КОХАН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ (нар. 18.11. 1926, с. Косино Мукачівського р-ну Закарпатської обл.
Інженер, учасник дисидентського руху.
Народився в Підкарпатській Русі, яка належала тоді до Чехословаччини, у бідній, але національно свідомій лемківській сім’ї. Батько, Іван Кохан (у 1898–1967), двічі був заарештований німцями і большевиками. Брат Михайло 1947 (чи 1948) ув’язнений за ст. 54 на 5 р. за співпрацю з підпіллям УПА. Мати, Дзямко Олена Іванівна, прожила 99 років, померла в 2001.
Василь з дитячих літ читав українські книжки і пресу, вважає себе учасником національно-визвольного руху з 1938 р. Уже в 1939 р. він пройшов військовий вишкіл УВО (Українська військова організація) у районі Чорної Тиси, недалеко від гори Сивуля і, за його словами, брав участь у боях за незалежність Підкарпатської України.
1944 р. К. примусово мобілізований у Радянську Армію, брав участь у боях на території Польщі, Чехословаччини. Тричі поранений, контужений, внаслідок чого частково втратив слух.
Після війни до 1950 р. служив у районі Кам’янця-Подільського, Чернівців у чині сержанта, старшого сержанта, старшини роти. Неодноразово, з ризиком для себе, передавав воїнам УПА патрони, ґранати.
1952-53 рр. закінчив курси електромеханіків пересувних електростанцій при Львівському лісотехнічному інституті. 1953 р. поступив у московський технікум, вивчився на електрика. З 1955 навчався на інженерному факультеті Академії сільськогосподарських наук у Києві, закінчив її 1960 р. за фахом інженер-механік проектування машин, конструктор. Працював у науково-дослідному інституті УКРДІПРОстанок, потім старшим науковим співробітником Інституту автоматики. У 1962-65 рр. одночасно навчався на вечірньому відділенні факультету автоматики і телемеханіки Київського політехнічного інституту. Як талановитий інженер, мав технічні винаходи.
К. слухав висилання радіо «Свобода», мав знайомства в колі шістдесятників, читав і розповсюджував літературу самвидаву, зокрема, працю І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яку одержав від інженера Юрія Хорунжого. Часті відрядження сприяли поширенню самвидаву по всьому СРСР. Звільнений з роботи з політичних мотивів, влаштувався на посаду виконуючого обов’язки с.н.с. Київського філіалу Всесоюзного НДІ поліґрафії.
29.10. 1974 р. К. затриманий КГБ в лікарні. Уночі в нього «вибивали» явку з повинною, погрожуючи: "Мы тебя не отпустим. Никто не знает, где ты. Ты читал, сколько людей пропадает?"
Звинувачений у «розповсюдженні в усній формі завідомо неправдивих вигадок, що паплюжать радянський державний і суспільний лад» (ст. 187-1 КК УРСР) у період 1970-74 рр.: щодо виборчої системи, у сільському господарстві, у національній політиці. Так, говорив про примусову русифікацію, знищення пам’яток української культури. Зокрема, йому інкриміновано розповсюдження інформації про пожежу в Центральній науковій бібліотеці 24.05. 1964 та в Георгіївській церкві Видубицького монастиря в грудні 1967 р., про спалення давніх книг на 5-й ТЕЦ у Дарниці. Крім того, К. витиснув на фользі герб тризуб і подарував знайомим. Інкримінований йому також «Щоденник старшого наукового співробітника». Усі звинувачення побудовані на показах випадкових людей. Ніхто з інженерів – друзів К. показів про літературу самвидаву не дав.
Справу вів слідчий Кухарчук Сергій Семенович.25.02. 1975 р. Київський обласний суд під головуванням А.Ф.Ткачової виніс вирок: 2 р. ув’язнення в таборах загального режиму.
Карався К. у колонії № 313 у Харківській обл.. Зона була «голодна»: добове харчування коштувало 33 копійки. В’язні були виснажені, непритомніли з голоду. К. працював зварювальником, зіпсував очі.
Коли звільнився – ні роботи, ні житла не мав. На збиранні овочів у колгоспі на Київщині заробив трохи грошей, одягнувся. Зумів пройти в консульство США, що знаходилося в готелі "Москва". Розповів про своє становище, передав свій вирок і касаційну скаргу. Йому обіцяли сприяння в еміґрації, але з його технічним фахом, пов’язаним з «таємницями», про це не могло бути й мови.
Коли К. йшов до консульства на чергову зустріч, його на Хрещатику затримали кагебісти, завезли в Дніпровський райвиконком ніби влаштовувати на роботу. Однак К. вдалося самому по знайомству влаштуватися на завод «Тисячний» на розвантажувальні роботи. Там оцінили його знання, застосовували його технічні винаходи з розвантаження вагонів з сипкими матеріалами, однак патент зареєструвати колишній політв’язень не міг: його зареєстрували на інше ім’я в Росії.
1982 р. К. поступив заочно в Ленінградський хіміко-технологічний інститут, щоб відновити інженерні дисципліни, одержав третій диплом.
К. відновив знайомства в колі дисидентів, знову читав і розповсюджував самвидав, журнал «Посев», потрапляли до нього еміґрантські газети "Українське слово", "Шлях перемоги".
1987 р. К. вийшов на пенсію. З того ж року брав участь у роботі Українського культурологічного клубу. Член-засновник Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих (1989). Брав участь у виборчих кампаніях 1989-90 рр. Член Спілки офіцерів України, Української Гельсінкської Спілки, потім Української Республіканської партії.
Одружений; син Євген, 1963 р. н., лікар; син Олесь, 1965 р. н., льотчик.

Бібліоґрафія:
Архів ХПГ: Автобіографічна розповідь В.Кохана 5.04. 2003 р.
Склав Василь Овсієнко 13.02. 2007 р., Харківська правозахисна група.
 Поділитися

Вас може зацікавити

Персоналії / Український національний рух

КОСОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ. Василь Овсієнко

Спогади

ХЛОПЦІ, ЩО ВІДКРИЛИ НАГОТУ КОРОЛЯ. Олекса Різників

Дослідження

Роль адвокатів на судовому процесі «Спілки визволення України». Любов Крупник

Дослідження

Знайомий незнайомець Микола Горбань. Ольга Багалій

Спогади

Лекція гідності. Тимофій Гаврилів

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Спогади

СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ

Спогади

ЧХАН Михайло. Прокопенко Гаврило

Спогади

СВІТЛИЧНА Леоніда. Перший день „Великого погрому”. Світлична Леоніда, Танюк Лесь

Спогади

ЖОВТЯК Дмитро. ЧОРНИЙ ЛІС. Кононович Леонід: літературний запис

Спогади

ГОМЗА Ярослав. Овсієнко В.В. підготував

Спогади

СЕВРУК Галина. Підготував Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Спогади

ГЕРОЇ НАРОДЖУЮТЬСЯ НА МОГИЛАХ ГЕРОЇВ. ШОВКОШИТНИЙ Володимир про Василя Стуса

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

ТЕРЕХОВИЧ ЛЕОНІД НИКИФОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Рух за свободу еміграції

РУХ ЗА СВОБОДУ ЕМІГРАЦІЇ. УТІКАЧІ З СРСР. Софяник Олег Олексійович

Спогади

ІВАНИШИН ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ. Піхманець Роман

Спогади

На хисткій кладці через безодню (Спогад-роздум про Григорія Волощука). АДАМЕНКО МИКОЛА

MENU