(нар. 30.09.1946, м. Київ)
Психіатр, відомий правозахисник, автор заочної експертизи ґенерала П.Григоренка, директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, відповідальний секретар Асоціації психіатрів України.
Г. народився в родині медиків, його батько —; професор медицини, брат —; теж лікар, сам Г. в 1962 закінчив Київський медичний інститут. Спеціалізувався в психіатрії. Два роки Г. працював в обласній лікарні.
У 1971 Г. запропонували роботу в Дніпропетровській спецпсихлікарні. Знаючи, що психіатрія використовується в політичних цілях, Г. відмовився працювати в спецпсихлікарні. Тільки через півроку після цього Г. вдалося влаштуватися психіатром на "швидкій допомозі".
У тому ж 1971 в самвидаві з’явилась анонімна "Заочна експертиза П.ГРИГОРЕНКА", у якій на основі дослідження звітів двох комісій, які його обстежували в 1968, зроблений висновок, що в лікарів не було підстав вважати П.ГРИГОРЕНКА психічно хворим. Автором роботи був Г., в її написанні також брав участь його друг, киїівський психіатр Юхим Вайнман, який невдовзі після цього емігрував. Експертизу інституту ім. Сербского, переписану адвокатом С.КАЛІСТРАТОВОЮ, Г. одержав від О.БОННЕР через Л.ПЛЮЩА.
15.03.72 в Г. провели ошук, але нічого недозволеного не знайшли.
11.05.72 Г. заарештований. Інкримінуали самвидав. Звинувачення опиралося тільки на свідченнях. Справжня причина арешту —; "Заочна експертиза у справі П.ГРИГОРЕНКА", авторство якої не без підстав приписувалося Г.
12-19 жовтня 1972 Київський облсуд розглянув справу Г. і Л.Середняк (18-річної друкарки, заарештованої в січні 1972), обвинувачених за ст. 62, ч. 1 КК УРСР. Г. дістав 7 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання.
Після винесення вироку 20 діб сидів у камері з В. СТУСОМ.
Після суду стало відомо, що автором анонімної "Заочної експертизи..." справді є Г.
Карався Г. в Пермських таборах, де він невтомно бореться за права політв’язнів, проти жорстокого режиму, передає на волю інформацію про ситуацію в таборах, тримає разом з іншими в’язнями голодівки протесту. 1973-74 Г. написав "Посібник з психіатрії для інакодумців", присвячений Л.ПЛЮЩУ. Він потрапив на Захід і в самвидав.
У листопаді 1974 Г. мав перший серцевий напад.
З 1974 на захист Г. неодноразово виступали А.САХАРОВ, П.ГРИГОРЕНКО, В.БУКОВСЬКИЙ.
Наслідком звернень Г. і А.САХАРОВА до психіатрів багатьох країн, 19.04.75 в Женеві був створений Міжнародний комітет боротьби зі зловживаннями в психіатрії.
12.09.75 Г. оголошено, що проти нього порушують нову справу за ст. 62, ч. 2 КК УРСР. Інкримінують збирання і передачу інформації на волю.
У грудні 1975 Г. спрямував до ООН заяву про відмову від радянського громадянства.
У березні 1976 Г. посилають на "перевиховання" в Пермську тюрму, де повторюють, що порушують проти нього нову справу.
Г. багато разів запроторювали до ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).
1977-78 в самвидаві з’явилися оповідання і есе Г.
08.01.79 Г. ув’язнений в ПКТ табору ВС-389/37 Пермської обл. до кінця табірного терміну, тобто до 11 травня. Прибувши на заслання с. Нижня Тавда Тюменської області, одразу потрапив до лікарні. Працював у колгоспі диспетчером.
У липні 1980 співробітник місцевого КДБ завимагав від Г. написати, що твердження про поганий стан його здоров’я і тяжкі умови життя —; наклеп (про це зокрема писав А.САХАРОВ у зверненні на захист Г.). Г. відмовився, за що йому пригрозили „наслідками“;. І справді, режим заслання тут же посилився: тепер Г. повинен був заяз’являтися до міліції 4 рази на місяць замість одного, як було досі. У результаті погроз і посилення режиму Г. вимушений був написати заяву, що він не потребує медичної допомоги.
1980 Г. обраний почесним членом американської Національної психіатричної асоціації.
З 1985 Г. почав публікувати свої праці, професійно працює як відповідальний секретар Асоціації психіатрів України. Г. обирають членом Королівського коледжу психіатрів Великобританії, Товариства психіатрів і невропатологів Німеччини.
Г. —; директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, створеного ним 1992.
Зусиллями Г. створена широка спеціальна бібліотека Асоціаціїї психіатрів України. Г. створив у Києві єдиний на всьому пострадянському просторі Центр реабілітації і вивчення жертв війни і тоталітарних режимів з поліклінікою при ньому, Міжнародний добродійний фонд "Видавництво „Сфера"" з метою видання і безкоштовного поширення медичної та гуманітарної літератури. З допомогою Г. Україна одержала суттєву допомогу медикаментами й медичним обладнанням. Організовуючи переклад спеціальної психіатричної літератури, її видання та розповсюдження, а також стажування українських психіатрів на заході, Г. сприяв ознайомленню українських психіатрів з досягненнями сучасної психіатрії.
1994 вийшла книга віршів Г. "Псалмы и скорби", написаних у таборі й засланні.
Живе в Києві.
Біблиоґрафія:
I.
С. Глузман —; соавтор Психиатрической заочной экспертизы по делу Григоренко П.Г. (1971) // Собрание документов Самиздата.—; Мюнхен: ИЦ РС "Свобода", 1977.—; Т.24.—; АС № 1243.
С. Глузман. Псалом о смысле (1976) // Материалы Самиздата.—; Мюнхен: ИЦ РС "Свобода".—; Вип. 05/78.—; АС № 3130
С. Глузман. В мире Филофея // Самиздат-Форум, 1982.—; № 1.—; С. 152-162
С. Глузман. Ангел на карнизе // Континент, 1980.—; № 24.—; С.15-27
С. Глузман. Страх свободы: декомпенсация психиатрического состояния // СССР, 1981.—; № 1.—; С. 140-157
С. Глузман. Псалмы и скорби: стихи // Время и мы, 1981.—; № 60.—; С.143-148.
С. Глузман. Уроки Світличного. // Доброокий. Спогади про Івана Світличного.—; К.: Час, 1998, С. 477-497.
С. Глузман. О чем не рассказал самиздат. [Про О.Є.Костеріна та П.Г.Григоренко] // Зеркало недели. —; Вип. 48 —; 14-21.12.2007
«В СССР были еще одни евреи —; украинцы». Интервью Михаила Гольда с С. Глузманом // Лехаим. Февр. 2012.
II.
On Soviet totalitarian psychiatry.—; Amsterdam, 1989.
Плющ Л.И. На карнавале истории.—; Лондон: 1979.—; С. 449-451, 496.
Хроника текущих событий.—; Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979, вип. 25.—; С. 393; вип. 27.—; С. 474, 514.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28.—; С. 19; вип. 29.—; С. 36; вип. 30.—; С. 72; вип. 32.—; С. 87; вип. 33.—; С. 6, 8, 21, 23-26, 28-30, 37, 59-60, вип. 34.—; С. 32, 64.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1975, вип. 35.—; С. 33, 35-37, 48; вип. 36.—; С. 21-22; вип. 37.—; С. 31, 33; вип. 38.—; С. 7, 46, 47, 49, 56, 83.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 39.—; С. 11, 12, 14-15, 19, 30, 31, 32, 68; вип. 40.—; С. 6, 7, 12, 16, 91; вип. 41.—; С. 37, 40; вип. 42.—; 40, 43, 44, 47, 88.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 43.—; С. 5, 9, 15, 19, 54; вип. 44.—; 103; вип. 45.—; С. 42; вип 46.—; С. 62, 66, 111; вип. 47.—; С. 104, 106, 125, 146, 154.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 48—; С. 62-64, 76-78, 167; вып. 49.—; С. 9, 26, 28, 32, 33.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 50.—; С. 14; вип. 51.—; С. 65-67, 69-71, 74, 93; вип. 52.—; С. 34, 42-44, 48-49, 57, 61, 66-70, 136.
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.—; С. 93.
ХТС.—; Нью-Йорк: 1981, вип. 57—; С. 89, 91.
ХТС.—; Нью-Йорк: 1984, вип. 64—; С. 101.
Хроника защиты прав человека.—; Нью-Йорк: вип. 1.—; С. 48-49.
Хроника защиты прав человека.—; Нью-Йорк: 1975, вип. 17—; С. 18
Ben iamin ov Gr. The Case of the Imprisoned Soviet.
Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.—; Мюнхен: Права человека.—; 1980, 13/14-37.
П.Реддауэй, Блох С. Диагноз —; инакомыслие. —; С. 232.
З.Антонюк. Феномен Глузмана та громадянське суспільство України. // Дух і Літера, 1998, № 3-4.—; С. 300-310, 490-494.
СДС.—; Т.24.—; АС № 1221
МС.—; Вип.01/73.
МС.—; Вип.37/74.—; АС № 1826.
МС.—; Вип.11/75.—; АС № 2055 —; "Пособие по психиатрии для инакомыслящих".
МС.—; Вип.15/75.—; АС № 2056 —; "Письмо родителям".
МС.—; Вип.15/75.—; АС № 2090.
МС.—; Вип.23/75..—; АС № 2140.
МС.—; Вип.26-27/75.—; АС № 2168.
AC № 2421.—; неопубл. —; на захист Глузмана.
МС.—; Вип.15/76.—; АС № 2426.
AC № 2497 —; неопубл. - в защиту Глузмана.
AC № 2498 —; опубл. в газете или журнале - в защиту Глузмана.
МС.—; Вип.40/76.—; АС № 2689 —; в защиту Глузмана.
МС.—; Вип.05/77.—; АС № 2801.
МС.—; Вып.05/78.—; АС № 3130.
МС.—; Вип.01/79.—; АС № 3429-3433.
МС.—; Вип.18/79.—; АС № 3597.
МС.—; Вып.19/79.—; АС № 3605, 3606, 3607.
МС.—; Вып.25/79.—; АС № 3647.
МС.—; Вип.44/79.—; АС № 3792.
МС.—; Вип.25/80.—; АС № 4005.
МС.—; Вип.26/81.—; АС № 4358.
МС.—; Вип.24/76.—; АС № 2689.
МС.—; Вып.30/78.—; АС № 3318.
МС.—; Вип.09/79.—; АС № 3507.
Буковский В.К. И возвращается ветер... —; С. 270.
Biographical Dictionary of Dissidents in the Soviet Union, 1956-1975.—; Martinus Nijhoff publishers.—; Hague/Boston/London , 1982.—; С. 164-165.
Free voices in Russian Literature, 1950s-1980s.
A Bio-Bibliographical Guide. - Russica Publishers, Inc. - N. Y., 1987.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 208-2011. https://museum.khpg.org/1113892884.
Рух опору в Україні: 1960 - 1990.
Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 189-190; 2-е вид.: 2012 р., - С. 208-209.
Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 7.08.2016. Переклав В.Овсієнко