МУРЖЕНКО ОЛЕКСІЙ ГРИГОРОВИЧ
автор: В.Овсієнко за матеріалами Вахтанґа Кіпіані та Пермського „Меморіалу“
(нар. 23.11.42 р. в м. Лозова Харківської обл. - п. 31.12.1999, Нью-Йорк, США).
Дисидент, „ відмовник“, „самольотчик"
“Після 8-річної школи закінчив Суворовськое військове училище.
Навчався в Московському фінансовому інституті. Заарештований 03.03.62 за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації і пропаганди" та створенні разом з Ю.ФЕДОРОВИМ, Крючковим, Кузьміним, В.Балашовим нелеґальної організації "Союз свободи розуму".
20.06.62 засуджений Московським міським судом за ст. 70 ч. 1, 72 КК РРФСР до 6 р. позбавлення волі. Покарання з 15.09.62 відбував у таборах Мордовії. Звільнений 03.03.70. Був робітником у м. Лозова.
Знову заарештований 15.06.70 за звинуваченням у спробі викрадення літака. По справі проходили Е.КУЗНЄЦОВ, С. та І. Залмансони, І.МЕНДЕЛЕВИЧ, Ю.ФЕДОРОВ, А.Альтман, Л.Хнох, Б.Пенсон, М.Бодня). Процес відбувався в Ленінграді 15-24.12.70. М. був звинувачений за ст. 64 п. "а" ("зрада Батьківщини"), ст. 15 ("відповідальність за приготування до злочину і за замах на злочин“), ст. 70 ("антирадянська агітація і пропаганда"), ст. 93-1 ("викрадення державної власности в особливо великих розмірах").
Підсудні справді готувалися захопити 12-місний пасажирський літак АН-2, який літав маршрутом Ленінград Приозерськ, щоб утекти ним до Швеції, а звідтам виїхати до Ізраїлю. М. на суді показав, що головною причиною його участи у викраденні літака була невлаштованість особистого життя, відсутність життєвого досвіду: „Моє життя — це 8 років суворовського училища, 6 р. таборів для політичних в’язнів і тільки 2 роки — свободи“. М. визнав себе винним лише почасти, в останньому слові сказав: "Я ніколи не мав злочинних цілей. Я прошу суд визначити мені такий термін покарання, який би залишав мені надію на щастя, на майбутнє моє і моєї сім’ї". Суд виніс кару смерти М.ДИМШИЦЮ та Е.КУЗНЕЦОВУ, решті — терміни від 4 до 15 р.. М. дістав 14 р. позбавлення волі, визнаний особливо небезпечним рецидивістом. У зв’язку з великим зацікавленням світу "Ленінградською справою", Колеґія Верховного Суду СРСР 30-31.12.70 пом’якшила вирок "смертникам", засудивши їх до 15 р. ув’язнення, скоротила термін ще трьом, але не М.
У березні 1971 М. прибув у табір особливо суворого режиму № 10 (пос. Сосновка) в Мордовії. У грудні йому відмовили в побаченні з дружиною ("невиконання норми виробітку впродовж двох днів“, у зв’язку з чим він 18.12 оголосив голодівку і тримав її 10 діб. Весною 1974 перебував у лікарні табору ЖХ385/3 (пос. Барашево), де з К.ЛЮБАРСЬКИМ брав учать у виробленні статусу політв’язня. У лютому 1977 М., Е.КУЗНЄЦОВ, Б.РЕБРИК, М.ОСАДЧИЙ тримали 5-денну голодівку протесту проти посилення режиму. Цю акцію підтримали в інших політзонах Мордовії одноденною голодівкою.
29.03.77 міліціонер Фесенко з чотирма невідомими в цивільному брутально затримав дружину М., Любу Мурженко, а потім сфальсифікував документи про "образу міліціонера". Того ж дня суддя Дарницького нарсуду Момот заарештувала її на 10 діб (удома залишилася 9-річна донька). Вона тримала голодівку, а 20.04 офіційно оскаржила дії нарсудді.
У березні 1979 дружину М. викликали до школи, де навчалася старша донька. Співробітники КДБ в бесіді (в присутності вчителів) попередили Л.Мурженко, що у випадку продовження "неправильної поведінки" (спілкування з дисидентами, контакти з закордоном) вона буде позбавлена материнських прав.
03.09.79 Л. Мурженко надіслала листа начальникові медичного відділу Мордовських таборів М.Самойленку, де просила негайно госпіталізувати чоловіка (хворби печінки, шлунка, шкіри обличчя, туберкульоз легень у закритій формі, хронічна серцево-судинна недостатність, стенокардія та ін.). 21.09 Самойленко відповів, що М. "... щороку обслідувався ... востаннє — з 25 травня до 29 червня 1979. Діагноз при виписуванні: практично здоровий... підстав для стаціонарного лікування нема".
На початку 1980 М. став на статус політв’язня (відмовився від примусової праці і нашивки-бірки з прізвищем).
22.11.80 Л.Мурженко звернулася до Ґенсекретаря ЦК КПРС Л.Брежнєва з проханням помилувати її чоловіка.
Правозахисники-„відмовники“ проводили акції на захист „самольотчиків“. На прохання О.Боннер та А.САХАРОВА їхню справу вів французький адвокат.
06.06.80 Московська Гельсінкська група (МГГ) прийняла документ № 169 "Життя в’язнів Юрія Федорова та Олексія Мурженка в небезпеці", в якому порушила питання про перегляд справи у зв’язку з тим, що 1973 до КК РРФСР внесена ст. 213 ч. 2 ("Викрадення літака"), що передбачала покарання за цей злочин терміном від 3 до 10 р.. Виходило, що "самольотчики" вже відбули термін понад максимальний.
14.06.82 московські правозахисниці О.БОННЕР, І.Мільґром, І.НУДЕЛЬ, Н.Хосіна звернулися до Л.Брежнєва з проханням проявити гуманність і милосердя до засуджених та їхніх родин і помилували двох останніх "самольотчиків".
30.11.82 М. був госпіталізований у санчастині колонії ВС389/35 у зв’язку з загостренням туберкульозу (загалом його тричі направляли в лікарню 35-го лагпункту).
Звільнений М. за два тижні до закінчення терміну 02.06.84 з СІЗО м. Києва і одразу ж він був поставлений під адміністративний нагляд.
У червні 1985 М. заарештований за звинуваченням у "злісному порушенні правил адміністративного нагляду" (вчасно не відзначався в органах МВС). Суд відбувся у вересні. Вирок — 2 р. таборів особливо суворого режиму. Касаційна скарга була відхилена. Покарання відбував у колонії МХ324/58, м. Ізяслав Хмельницької обл.. У січні 1987 переведений до психіатричного відділення табірної лікарні, де його утримували біля тижня.
У травні 1987 Л.Мурженко запропонували подати документи на виїзд із СРСР для всієї сім’ї. У жовтні 1987 М. був звільнений, сім’я виїхала з СРСР, живе у Нью-Йорку (США).
Помер в останній день 1999 року.
Бібліоґрафія:
I.
А.Мурженко. День политзаключенного в СССР. // Страна и мир, 1988, листопад-грудень, № 6.
А.Мурженко. Маски. // Страна и мир, 1991, травень-квітень, № 2.— С. 83-87.
II.
Хроника текущих событий.— Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979, вип. 1-15.— С. 441-442; 1979, вип. 16-27.— С. 44-48, 50-51, 54-55, 57, 106, 119, 274, 318, 408.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 47.— С. 97, 114, 116, 144; вип. 48.— С. 52, 53, 68, 69, 128; вип. 49.— С. 21-22, 99, 100; 1979, вип. 50.— С. 11; вип. 51.— 51-52, 85, 168; вип. 52.— С. 32, 53; 1980, вип. 53.— С. 7, 83, 157; вип. 54.— С. 56; 1981, вип. 60.— С. 74, 78, 87; вип. 61.— С. 51, 52, 64, 74; 1982, вип. 62.— С. 71, 131, 145-148, 166; 1983, вып. 63.— С. 31, 32, 97, 175-176.
Хроника защиты прав в СССР.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 36.— С. 24-25, 45, 82, 84, вип. 37.— С. 16, 63, 66, вип. 39.— С. 37, вип 40.— С. 34, 67; 1981, вип. 41.— С. 34, 72, вип. 42.— С. 43.
Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1979, 10-6, 11-24, 18/19-11; 1980, 1-43, 3-21, 6-24, 7-11, 8-30, 13/14-25, 15-14, 21-20; 1981, 4-8, 9-26, 12-3, 17-19, 23/24-20; Т. 2. 1982-1984.— Мюнхен: Права человека.— 1983, 9-17, 23/24-14;1984, 23-28.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 2-14, 5-18, 7-18, 7-27, 8-15, 11-17; 1981: 2, 3, 4, 5, 7, 9, 12; 1982: 1-47, 3-37, 3-38, 9-43; 1984: 12-28; 1985: 6-2, 7/8-14, 9-12, 9-33, 10-12, 11-50, 12-23.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 496–499. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113923162&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 450-451; 2-е вид.: 2012 р., – С. 509–510.
Вахтанґ Кіпіані, Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. За матеріалами Вахтанґа Кіпіані та Пермського “Меморіалу”. Останнє прочитання 12.08.2016.
Вас може зацікавити
Події
Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко
Праці дисидентів
БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович
Спогади
БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович
Інтерв’ю
ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко
Інтерв’ю
ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.
Праці дисидентів
МУЗЕЙ У КУЧИНО - СОВІСТЬ РОСІЇ. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
КАМПОВ ПАВЛО ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
ИНТЕРВЬЮ БАЛИСА ГАЯУСКАСА ВАХТАНГУ КИПИАНИ В ВИЛЬНЮСЕ, 1995 г.. Вахтанг Кипиани
Спогади
СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.
Спогади
ХЕЙФЕЦ МИХАЙЛО РУВИМОВИЧ. Овсієнко В.В.
Праці дисидентів
Жінки в русі опору сімдесятих років. ЛІСОВА Віра Павлівна
Інтерв’ю
РУДЕНКО РАЇСА ОПАНАСІВНА. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
МАРЧЕНКО НІНА МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.
Ґлосарій
Ґлосарій
МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ І ТОТАЛІТАРИЗМУ В СРСР „ПЕРМЬ-36”
Ґлосарій
ДЕНЬ ПОЛІТВ’ЯЗНЯ В СРСР (День п/в)
Дослідження
Список литературы по истории диссидентского движения в Украине (50-е-80-е годы)
Спогади
ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ. Овсієнко В.В.
Спогади
СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.