ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ – державний акт Верховної Ради УРСР. Прийнята 16.07.1990. Декларація проголосила державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Україні в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. У ній визначені фундаментальні принципи самовизначення українського народу, народовладдя, здійснення державної влади, встановлення українського громадянства, економічної самостійності та ін. У прикінцевій частині Декларації говорилося, що вона є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції республіки при укладанні міжнародних угод. Декларація була провісником Акта проголошення незалежності України від 24.08.1991 , підтвердженого всеукраїнським референдумом 1.12.1991.
Прийняття Декларації стало результатом піднесення національно-визвольного руху, що почався в роки перебудови. У 1987–1989 в Україні виникли і стали легально діяти громадські (так звані “неформальні”) об’єднання та політичні організації, які пропагували ідею національної незалежності. Так, 6 серпня 1987 р. в Києві почав діяти Український культурологічний клуб , 19 жовтня у Львові – Товариство Лева. 30 грудня відновила свою діяльність Українська Гельсінкська Група . Відновлений улітку 1987 р. позацензурний журнал “Український вісник” став її органом. 7 липня 1988 р. УГГ трансформувалася в Українську Гельсінкську Спілку . 11-12 лютого 1989 р. в Києві відбулася установча конференція Товариства української мови . Навесні створено громадські об’єднання “Меморіал”, “Зелений світ”, виникали молодіжні та студентські організації. У вересні 1989 р. був створений Народний Рух України за перебудову . Активізація суспільно-політичного життя привела, насамперед, до відставки 28.09.1989 В.Щербицького, який фактично керував Україною протягом 17 років. У березні 1990 р. відбулися вибори депутатів Рад усіх рівнів на альтернативній основі. Хоча більшість у Верховній Раді складали члени КПУ (“група 239”, лідер О.Мороз), іноді з деяких питань, пов’язаних із державним статусом республіки, спостерігалася майже повна згода.
Декларація була прийнята практично одноголосно.
Харківська правозахисна група.
Доповнив В.Овсієнко