Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

ГЛУЗМАН СЕМЕН ФІШЕЛЕВИЧ

19.04.2005 | І.Рапп. Переклав В.Овсієнко

 

(нар. 30.09.1946, м. Київ) Психіатр, відомий правозахисник, автор заочної експертизи ґенерала П.Григоренка, директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, відповідальний секретар Асоціації психіатрів України.

Г. народиdся в родині медиків, його батько — професор медицини, брат — теж лікар, сам Г. в 1962 закінчив Київський медичний інститут. Спеціалізувався в психіатрії. Два роки Г. працював в обласній лікарні.

У 1971 Г. запропонували роботу в Дніпропетровській спецпсихлікарні. Знаючи, що психіатрія використовується в політичних цілях, Г. відмовився працювати в спецпсихлікарні. Тільки через півроку після цього Г. вдалося влаштуватися психіатром на "швидкій допомозі".

У тому ж 1971 в самвидаві з’явилась анонімна "Заочна експертиза П.ГРИГОРЕНКА", у якій на основі дослідження звітів двох комісій, які його обслідували в 1968, зроблений висновок, що в лікарів не було підстав вважати П.ГРИГОРЕНКА психічно хворим. Експертизу інституту ім. Сербского, переписану адвокатом С.В.КАЛІСТРАТОВОЮ, Г. одержав від О.БОННЕР через Л.ПЛЮЩА.

15.03.72 в Г. провели ошук, але нічого недозволеного не знайшли.

11.05.72 Г. заарештований. Інкримінуали самвидав. Звинувачення опиралося тільки на свідченнях. Справжня причина арешту — "Заочна експертиза у справі П.ГРИГОРЕНКА", авторство якої не без підстав приписувалося Г.

12-19 жовтня 1972 Київський облсуд розглянув справу Г. і Л.Середняк (18-річної друкарки, заарештованої в січні 1972), обвинувачених за ст. 62, ч. 1 КК УРСР. Г. дістав 7 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання.

Після винесення вироку 20 діб сидів у камері з В. СТУСОМ.

Після суду стало відомо, що автор анонімної "Заочної експертизи..." справді Г.

Карався Г. в Пермських таборах, де він невтомно бореться за права політв’язнів, проти жорстокого режиму, передає на волю інформацію про ситуацію в таборах, тримає разом з іншими в’язнями голодівки протесту. 1973-74 Г. написав "Посібник з психіатрії для інакодумців", присвячений Л.ПЛЮЩУ. Він потрапив на Захід і в самвидав.

У листопаді 1974 Г. мав перший серцевий напад.

З 1974 на захист Г. неодноразово виступали А.САХАРОВ, П.ГРИГОРЕНКО, В.БУКОВСЬКИЙ.

Наслідком звернень Г. і А.САХАРОВА до психіатрів багатьох країн, 19.04.75 в Женеві був створений Міжнародний комітет боротьби зі зловживаннями в психіатрії.

12.09.75 Г. оголошено, що проти нього порушують нову справу за ст. 62, ч. 2 КК УРСР. Інкримінують збирання і передачу інформації на волю.

У грудні 1975 Г. спрямував до ООН заяву про відмову від радянського громадянства.

У березні 1976 Г. посилають на "перевиховання" в Пермську тюрму, де повторюють, що порушують проти нього нову справу.

Г. багато разів запроторювали до ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).

1977-78 в самвидаві з’явилися оповідання і есе Г.

08.01.79 Г. ув’язнений в ПКТ табору ВС-389/37 Пермської обл. до кінця табірного терміну, тобто до 11 травня. Прибувши на заслання с. Нижня Тавда Тюменської області, одразу потрапив до лікарні. Працював у колгоспі диспетчером.

У липні 1980 співробітник місцевого КДБ завимагав від Г. написати, що твердження про поганий стан його здоров’я і тяжкі умови життя — наклеп (про це зокрема писав А.САХАРОВ у зверненні на захист Г.). Г. відмовився, за що йому пригрозили „наслідками“. І справді, режим заслання тут же посилився: тепер Г. повинен був заяз’являтися до міліції 4 рази на місяць замість одного, як було досі. У результаті погроз і посилення режиму Г. вимушений був написати заяву, що він не потребує медичної допомоги.

1980 Г. обраний почесним членом американської Національної психіатричної асоціації.

З 1985 Г. почав публікувати свої праці, професійно працює як відповідальний секретар Асоціації психіатрів України. Г. обирають членом Королівського коледжу психіатрів Великобританії, Товариства психіатрів і невропатологів Німеччини.

Г. — директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини, створеного ним 1993.

Зусиллями Г. створена широка спеціальна бібліотека Асоціаціїї психіатрів України. Г. створив у Києві єдиний на всьому пострадянському просторі Центр реабілітації і вивчення жертв війни і тоталітарних режимів з поліклінікою при ньому, Міжнародний добродійний фонд "Видавництво „Сфера" з метою видання і безкоштовного поширення медичної і гуманітарної літератури. З допомогою Г. Україна одержала суттєву допомогу медикаментами й медичним обладнанням. Зусиллями Г. українські психіатри ознайомлені з досягненнями сучасної психіатрії на Заході.

1994 вийшла книга віршів Г. "Псалмы и скорби", написаних у таборі й засланні.

Живе в Києві.



Біблиоґрафія:

I.

С. Глузман — соавтор Психиатрической заочной экспертизы по делу Григоренко П.Г. (1971) // Собрание документов Самиздата.— Мюнхен: ИЦ РС "Свобода", 1977.— Т.24.— АС № 1243.

С. Глузман. Псалом о смысле (1976) // Материалы Самиздата.— Мюнхен: ИЦ РС "Свобода".— Вип. 05/78.— АС № 3130

С. Глузман. В мире Филофея // Самиздат-Форум, 1982.— № 1.— С. 152-162

С. Глузман. Ангел на карнизе // Континент, 1980.— № 24.— С.15-27

С. Глузман. Страх свободы: декомпенсация психиатрического состояния // СССР, 1981.— № 1.— С. 140-157

С. Глузман. Псалмы и скорби: стихи // Время и мы, 1981.— № 60.— С.143-148.

С. Глузман. Уроки Світличного. // Доброокий. Спогади про Івана Світличного.— К.: Час, 1998, С. 477-497.

II.

On Soviet totalitarian psychiatry.— Amsterdam, 1989.

Плющ Л.И. На карнавале истории.— Лондон: 1979.— С. 449-451, 496.

Хроника текущих событий.— Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979, вип. 25.— С. 393; вип. 27.— С. 474, 514.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28.— С. 19; вип. 29.— С. 36; вип. 30.— С. 72; вип. 32.— С. 87; вип. 33.— С. 6, 8, 21, 23-26, 28-30, 37, 59-60, вип. 34.— С. 32, 64.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1975, вип. 35.— С. 33, 35-37, 48; вип. 36.— С. 21-22; вип. 37.— С. 31, 33; вип. 38.— С. 7, 46, 47, 49, 56, 83.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 39.— С. 11, 12, 14-15, 19, 30, 31, 32, 68; вип. 40.— С. 6, 7, 12, 16, 91; вип. 41.— С. 37, 40; вип. 42.— 40, 43, 44, 47, 88.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 43.— С. 5, 9, 15, 19, 54; вип. 44.— 103; вип. 45.— С. 42; вип 46.— С. 62, 66, 111; вип. 47.— С. 104, 106, 125, 146, 154.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 48— С. 62-64, 76-78, 167; вып. 49.— С. 9, 26, 28, 32, 33.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 50.— С. 14; вип. 51.— С. 65-67, 69-71, 74, 93; вип. 52.— С. 34, 42-44, 48-49, 57, 61, 66-70, 136.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 93.

ХТС.— Нью-Йорк: 1981, вип. 57— С. 89, 91.

ХТС.— Нью-Йорк: 1984, вип. 64— С. 101.

Хроника защиты прав человека.— Нью-Йорк: вип. 1.— С. 48-49.

Хроника защиты прав человека.— Нью-Йорк: 1975, вип. 17— С. 18

Ben iamin ov Gr. The Case of the Imprisoned Soviet.

Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1980, 13/14-37.

П.Реддауэй, Блох С. Диагноз — инакомыслие. — С. 232.

З.Антонюк. Феномен Глузмана та громадянське суспільство України. // Дух і Літера, 1998, № 3-4.— С. 300-310, 490-494.

СДС.— Т.24.— АС № 1221

МС.— Вип.01/73.

МС.— Вип.37/74.— АС № 1826.

МС.— Вип.11/75.— АС № 2055 — "Пособие по психиатрии для инакомыслящих".

МС.— Вип.15/75.— АС № 2056 — "Письмо родителям".

МС.— Вип.15/75.— АС № 2090.

МС.— Вип.23/75..— АС № 2140.

МС.— Вип.26-27/75.— АС № 2168.

AC № 2421.— неопубл. — на захист Глузмана.

МС.— Вип.15/76.— АС № 2426.

AC № 2497 — неопубл. - в защиту Глузмана.

AC № 2498 — опубл. в газете или журнале - в защиту Глузмана.

МС.— Вип.40/76.— АС № 2689 — в защиту Глузмана.

МС.— Вип.05/77.— АС № 2801.

МС.— Вып.05/78.— АС № 3130.

МС.— Вип.01/79.— АС № 3429-3433.

МС.— Вип.18/79.— АС № 3597.

МС.— Вып.19/79.— АС № 3605, 3606, 3607.

МС.— Вып.25/79.— АС № 3647.

МС.— Вип.44/79.— АС № 3792.

МС.— Вип.25/80.— АС № 4005.

МС.— Вип.26/81.— АС № 4358.

МС.— Вип.24/76.— АС № 2689.

МС.— Вып.30/78.— АС № 3318.

МС.— Вип.09/79.— АС № 3507.

Буковский В.К. И возвращается ветер... — С. 270.

Biographical Dictionary of Dissidents in the Soviet Union, 1956-1975.— Martinus Nijhoff publishers.— Hague/Boston/London , 1982.— С. 164-165.

Free voices in Russian Literature, 1950s-1980s.

A Bio-Bibliographical Guide. - Russica Publishers, Inc. - N .Y., 1987.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 208–2011. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113892884.
Рух опору в Україні: 1960 – 1990.

Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 189–190; 2-е вид.: 2012 р., – С. 208–209.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 7.08.2016. 


 

Рекомендувати цей матеріал