САМІЙЛЕНКО МИКОЛА ОМЕЛЯНОВИЧ

 552808.12.2017

Самійленко Микола Омелянович (нар. 11. 11. 1917 у с. Спаське Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл.  – п. 11. 05. 2011 у с. Новосілки Києво-Святошинського р-ну Київської обл.). Український поет, воїн УПА, політв’язень.

З селянської родини. Навчався в Дніпропетровському технологічному інституті. Але переміг потяг до слова. Вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. На початку війни після IV курсу мобілізований, брав участь в обороні Києва. Долучився до підпільної діяльності ОУН та УПА на окупованій німцями Дніпропетровщині. Працював у підпільній повстанській польовій друкарні. 1944 р. був затриманий контррозвідкою Смерш. Антифашистську та антибільшовицьку позицію свою не приховував, участь в українському національному опорі визнав одразу і зустрів свій реченець із чистим серцем – не видав нікого. Засуджений до 10 р. ув’язнення та довічного заслання. Карався в таборах у м. Каспійському (Махачкала), Красноярському (лагпункт «Шубний») і Карагандинському (сел. Чурбай-Нура та Сарань) концтаборах. Чотири з половиною місяці спав на одних нарах з Левом Гумільовим. Багато розмовляли сам-на-сам. «То було справді Боже милосердя наді мною. Я забув, що знаходжусь у концтаборі», згадував С. 

Вірші писав зі студентських літ. У таборах зберігав їх у пам’яті, а також на невеличких клаптиках паперу, які запихав у пропалені цигаркою дірочки у куфайці.

Звільнений 1954 р. Заочно закінчив Алматинський будівельний технікум за фахом інженер-будівельник.

У часи «хрущовської відлиги» 1963 р. самовільно залишив Караганду і добрався до Києва. Спілкувався і дружив з перекладачами М. Лукашем, Г. Кочуром, поетами В. Підпалим, Є. Чередниченком та ін.

Працював майстром будівельної бригади дослідного господарства Українського науково-дослідного інституту садівництва. 1965 р. знайомі попросили С. взяти на роботу В. СТУСА, який після звільнення з аспірантури ніде не міг працевлаштуватися. СТУС працював спочатку в будівельній бригаді, а потім кочегаром у котельні. С. підтримав СТУСА на дусі. Ділився своїм невільницьким досвідом.

1971 р. видав збірку віршів «Сподівання». Згодом видав ще 10 збірок: «Із вирію» (1989), «Світ – однина» (1990), «Сповідь» (1992), «Пошерхом крила», «Хотілося вижити» (1993), «Дзвони», «Закон – тайга» (1994), «Яса» (1995, відзначена літературною премією "Благовіст"), «Глибокої осені» (1996), «Добраніч» (1997).

1993 впорядкував і видав збірку поезій поетів-політв’язнів «З облоги ночі».

Брав участь у створенні Товариства політв’язнів, НРУ. 1997 р. пережив інсульт, тяжко хворів.

Член СПУ (1989). Лауреат літературної премії «Благовіст» за збірку «Яса» та премії ім. В. Марченка.

Бібліографія:

Самійленко Микола. «Так треба». – З видання:  Не відлюбив свою тривогу ранню...: Василь Стус – поет і людина : Спогади, статті, листи, поезії / Упоряд. О. Ю. Орач (Комар). – К.: Укр. письменник, 1993. – С. 144 – 150; Те ж: Василь СТУС: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів / Упоряд. В. Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», – 2013. – С. 405 – 409.

З облоги ночі [Текст] : збірник невільн. поезії України 30 – 80 рр. / Упоряд. М. О. Самійленко. – К.: Укр. письменник, 1993. – 493 с. – (М. Самійленко: С. 356 – 367).

Сімак Григорій. Тяжка доля поета. – Лица. Газета о личностях и лицедеях. 12.10.2007. http://www.litsa.com.ua/show/a/2951 

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – Вид. друге, доповнене. – К.: Смолоскип, 2012. – 896 с. + 64 іл. (Самійленко: с. 630). 

Поезія із-за ґрат [Текст] : антологія : [поетична творчість укр. політв’язнів радянських тюрем і концтаборів] / упоряд. О. Голуб ; передм. Л. Тарнашинської. – К. : Смолоскип, 2012. – 872 с.  (М. Самійленко: С. 611 – 622).

Склав В. Овсієнко. Листопад 2017.

Знаків 3758.