МЕЛЬНИК ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

 462201.10.2011

author: Овсієнко В.В.

МЕЛЬНИК ЮРІЙ ІВАНОВИЧ (нар. у кінці 1940 р., записаний 01.01. 1941 р. в с. Гуляй-Поле Криничанського р-ну Дніпропетровської обл.).
Історик, учитель, прихильник реформування наукового знання.
З родини сільських інтелігентів-соціалістів, що брала участь у революційних подіях. Батько Іван Антонович (1903-1975), мати Марія Семенівна Рященко (1915-2001) (службовці) .
Юрій 1952 р. закінчив 4 класи в Гуляй-Полі, відтак жив з батьком на Кубані, на Далекому Сході. 1955 р. повернувся до матері в Горлівку (Донеччина), де закінчив у 1958 році середню школу № 59. До речі, був звільнений від вивчення української мови та літератури. Був не по роках інтелектуально розвинений, начитаний. Закінчивши школу, працював розмітником та фрезерувальником на машинобудівному заводі № 21. 1959-1962 навчався в автотранспортному технікумі в Дніпропетровську. 1962-65 служив в армії в Богодухові та Кіровограді, навчався в школі сержантів у Десні, демобілізувався в Кіровограді. Уже там мав конфлікти ідеологічного характеру, вийшов з комсомолу. Ним зацікавився КГБ, та обійшлося гауптвахтою, де читав Маркса.
Після демобілізації працював інженером у ПАТ «Донбасенерго» в Горлівці.
1966-72 навчався стаціонарно, а потім заочно на історичному факультеті Донецького держуніверситету за фахом історик-суспільствознавець. Зрозумівши під час навчання суть та спрямованість русифікації, свідомо повернувся до українства. З 1968 р на педагогічній роботі.
З 1972 р. М. жив у Києві, наполегливо працював у наукових бібліотеках, самостійно шукаючи шляхів усунення кризових явищ у системі сучасного наукового знання. Намагався вступити до аспірантури. Спілкувався зі вцілілою після арештів українською інтелігенцією.
1976 р. повернувся в Горлівку, викладав історію в училищах та школах. У позаробочий час спілкувався виключно українською мовою. Вегетаріанець, захопився йогою, самолікуванням. Така поведінка здалася КГБ підозрілою, і 2 квітня 1981 р. М. був заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ч. 1 ст. 62 КК УРСР). Справи як такої не було: знайшли кілька нестандартних висловлювань і записів, а саме переклад «2000 слів Чехословацької весни» та особисті записники. Засуджений 14.08.1981 р. Донецьким облсудом до 7 років ув΄язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Карався в таборі ЖХ-385/3 у сел.. Барашево Мордовської АРСР, де в то й час були Дмитро МАЗУР, Фред АНАДЕНКО, Юрій БАДЗЬО, Микола Крайник та ін.. Брав участь в акціях протесту. В зоні став чистим вегетаріанцем. З 1973-го по 1987-й роки (до самого звільнення) практично не ходив до їдальні, беручи в ларку сирі овочі та пайку хліба на кухні. Внаслідок цього перехворів на цілу низку хвороб. На час звільнення важив 54 кг.
Звільнений 4.02.1987 р. за Указом ПВР СРСР під час кампанії «помилуванння», хоча не просив його. Реабілітований 1992 р. за Законом УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 р..
Працював лаборантом у Донецькому політехнічному інституті, вчителював у школах № 16, № 75 та № 58 у Горлівці. З 2001-го року на пенсіїї за віком.
Як прихильник реформ на основі реформованого наукового знання, маючи своє бачення всього комплексу суспільних проблем, брав активну участь у «перебудові». Був серед організаторів Народного Руху, УРП, «Просвіти» та Товариства репресованих в м.Горлівка та в Донецькій області. Висувався кандидатом у народні депутати України на виборах 27.03.1994 р.. Після того відійшов від політичних справ.
Захоплюється філософією науки й релігії, езотеричними знаннями, народною медициною, городництвом. У себе вдома відтворив «Родинний храм українського Рідновіра 21 століття».
Розлучений. Живе в м. Горлівка. Має сина Вадима 1962 р.н..
Залишається «дисидентом» і в незалежній Україні, безрезультатно шукаючи підтримки серед «патріотів перебудови» в плані просування своєї «Реформи системи сучасного наукового знання» та реформування всіх сфер суспільного життя на цьому підґрунті (в освіті, в ідеології, політиці та державотворенні в цілому.

Бібліоґрафія:
Інтерв΄ю 20.09. 2011.
Архів Ю.Мельника.