КАЛИНЕЦЬ ІГОР МИРОНОВИЧ

 735919.04.2005

автор: В.Каплун. Переклав В.Овсієнко

(нар. 09.07.1939, м. Ходорів Львівської обл.)
Видатний поет, один із натхненників і активних учасників руху шістдесятників. Автор самвидаву. 

К. виріс у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових репресій комуністичного режиму в Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників.

Після закінчення філологічного факультету Львівського університету в 1961 К. працював в обласному архіві аж до арешту 1972.

1962 року на творчому вечорі у Львівському університеті Калинець познайомився з київськими літераторами - поетом Іваном Драчем та літературним критиком Іваном Дзюбою. З того часу їх зв'язки не припинялися. 1962 року у Львові було створено клуб творчої молоді «Пролісок», у роботі якого Калинець брав активну участь. Поступово коло знайомих розширювалося, поїздки до Києва призвели до знайомства з Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Алою Горською та іншими. Світличний записував на магнітофон вірші Калинця в авторському прочитанні.

1963 року з «ідеологічних причин» було розсипано набір першої поетичної збірки Калинця «Екскурсії», підготовленої до друку у видавництві «Молодь» та присвяченої історії, мистецтву та архітектурі Львова. Однак до повної заборони на публікацію поезії Калинця це не призвело: його вірші друкувалися в журналах «Зміна», «Жовтень», «Дніпро», газетах; в 1965 вони були опубліковані в Празі у перекладі чеською мовою.

З 1965 К. і його дружина Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ були під наглядом КДБ. На початку 1966 в Києві вийшла перша й остання в СРСР збірка К. "Вогонь Купала" - схоже, через недогляд властей. Можливо, це й урятувало його того разу від арешту. Книжку було заборонено продавати в Західній Україні, автор був викликаний до обкому КПУ для пояснень щодо низки підозрілих місць.

Відмова прийняти до Спілки письменників і вилучення з тематичного плану видавництва наступної збірки віршів "Вiдчинення вертепу" засвідчили, що К. не можна публікувати вірші в Україні. Поет посилив розповсюдження власних творів у самвидаві, саморобні книжечки пішли по руках. Крім того, К. часто читав вірші на неофіційних зустрічах у приватних помешканнях, де бувало 10 - 20 і більше осіб. Таких зустрічей було дуже багато. Скоро збірка "Вiдчинення вертепу" вийшла друком у Бельгії. Наступна збірка, "Пiдсумовуючи мовчання", присвячена опальному Валентинові МОРОЗУ, була видана в Мюнхені 1971.

У дім К. починають приїздити гості з Заходу. К. і його дружина беруть участь у громадянських і правозахисних акціях: підписують заяви і протести проти сваволі властей, неофіційно, без дозволу виступають на громадських заходах. КДБ все активніше підслуховує, слідкує, обшукує.

У січні 1972, в період масових арештів в Україні, була заарештована дружина К. — Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ. К. став поводитися все більш викликаюче, демонструючи властям готовність до кінця захищати права незаконно заарештованих, особливо своєї дружини. 11.08.72 заарештовано й К. КДБ намагався схилити його до співпраці або прилюдного каяття, пообіцявши за це звільнити дружину і дати спокій йому ("Тоді маленька Звенислава мала б батьків дома, а не десь по таборах"). Однак, Калинець на співпрацю не пішов.

На суді К. інкримінували видання книг за кордоном, присвячення збірки В.МОРОЗОВІ, контакти з неблагонадійними людьми та іноземцями. Суд скористався також літературознавчою експертизою п’ятьох збірок К., проведеною на замовлення КДБ низкою радянських літераторів. Вирок: 6 р. таборів і 3 р. заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР („антирядянська агітація і пропаганда“).

Карався спочатку в 35-му таборі, ст. Всехсвятська Пермської обл., де працював токарем, потім був переведений у 36-й табір, сел. Кучино, де "набивав якимось шкідливим піском трубки для прасок". Брав активну участь у табірному русі опору: складання й підписання заяв і листів, голодівки, створення хронік 35-го і 36-го таборів. Коли на побачення з К. приїхала на Урал мати з його маленькою донькою, а його не дозволили, К. оголосив тривалу голодівку. Його підтримали інші в’язні.

Тим часом у Нью-Йорку 1972 і 1975 вийшли книги К. 1975. Перебуваючи в таборі, К. став членом Міжнародного ПЕН-клубу, 1977 - лауреатом премії імени І.Франка (Чикаго).

Заслання К. відбував разом з дружиною в Читинській області, працював у колгоспі кочегаром на фермі.

Вірші, написані до арешту, увійшли до виданого у Варшаві 1991 тому "Пробуджена муза". Написані в таборах та в засланні склали виданий у Канаді того ж 1991 том "Невольнича муза". У неволі К. написав не менше віршів, ніж за всі роки до арешту. Пізніше К. казав, що в таборі він і його товариші "були вільні, духовно вільні. Ми скинули маску, яку носили там, у тому суспільстві, до арешту".

Повернувся до Львова 1981, потрапив у гнітючу атмосферу початку 80-х років. "Звичайно, це була свобода, було звичайне життя, — згадував К.,— але не було того натхнення, того напруження, тієї боротьби, які були до 1972 року і в таборі... Тобто я мусив сидіти тихо, якщо не хотів сісти вдруге. А сісти вдруге я не дуже хотів... Після 1981 року я замовк як поет".

У Львові тільки за "протекцією" КДБ зміг улаштуватися на роботу бібліотекарем спочатку в одній з районних бібліотек, а з 1983 до 1990 працював у Науковій бібліотеці АН України.

З 1987 К. починає відігравати провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова. Він і його дружина І.СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ організовують масові акції пам’яти забороненого за комуністичного режиму видатного поета Богдана-Ігоря Антонича, а також памяти композитора Василя Барвінського, в’язня сталінських таборів. Бере участь у виданні неофіційного культурологічного журнала "Євшан-зілля", у створенні Товариства української мови імени Т.Шевченка, в організації панахиди на могилах жертв, закатованих НКВДС у Львівській в’язниці в червні 1941. У 1988 власті ще сподівалися залякуваннями і репресіями зупинити процес демократизації: К. і його дружина були разом із багатьма затримані й засуджені до грошового штрафу.

1990 К. обраний депутатом Львівської обласної ради.

1991 в інтерв’ю журналові "Україна" К. висловив свій погляд на перспективи України: "Нема таких сил у народі, з якими можна було б вимостити для України велику дорогу... Демократичні процеси на Україні? Бачу купку ідеалістів, не впевнений, що їм удасться що-небудь зробити... Може, покоління тих маленьких дітей, якщо ми зуміємо виховати їх повновартими, чесними, не роздвоєними, може, вони цю Україну зроблять поряднішою, не примарною".

1991 в Києві видана збірка К. "Тринадцять алогій", яка була відзначена Державною премією ім. Т.Г.Шевченка. Тоді ж він став лауреатом премії імени Василя СТУСА. З тих пір в Україні вийшло ще декілька збірок К. Його твори перекладені практично всіма європейськими мовами. Великі збірки вийшли англійською, французькою, німецькою мовами. 1997 в Харкові видано в серії "Українська література ХХ століття" практично повну збірку віршів К., а у Франції — великий том віршів французькою.

З 1992 К. працює в Міжнародному центрі освіти, науки й культури (м.Львів) завідувачем відділу культури. Пише казки для дітей. Видає 8-томник творів Ірини СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ. Багато займався дослідженням життя та творчості українського поета Ігоря-Богдана Антонича, написав його бюіографію, яка вийшла вже двома виданнями.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2008), орденом Свободи (2009). Почесний доктор Львівського національного університету (2010).

Бібліоґрафія:

І

Вiдчинення вертепу. [Бельгия].

Вогонь Купала.— Киïв: Молодь, 1966.

Знак нескінченності. Збірка поезій [Аудиокнига]. Київ: Факт, 2002 // (Співавт. Василь Стус, Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Борис Нечерда, Василь Голобородько, Василь Герасим’юк, Оксана Забужко, Сергій Жадан)

Книжечка для Дзвінки. Киïв: 1991.

Невольнича муза. Вірші 1973-1981 років. Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1991.

Підсумовуючи мовчання. Мюнхен: Сучасність, 1971. — То же (отрывки) // Украинский вестник. 1971. №4.

Знане й незнане про Антонича: Матеріяли до біографії. Богдана Ігоря Антонича. Львів, 2010. — Те ж. Вид.2., доп. Львів, 2011. (Співавт. 2-го вид.: Д. Ільницький, О. Дядинчук).

Пробуджена муза. Поезії. Варшава: 1991.

Слово триваюче. Поезії. Харків: Фоліо, 1997.

[Вірші] // Mladá sovětská poezie: [ukrajinští básníci]. Рřel. H. Vrbová a J. Kabíček. Praha: Svét Sovětů, 1965.

[Вірші] // www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=47&type=tvorch

Тринадцать алогій. Киïв: Рад. письменник, 1991.

Калинець, І. Казки зі Львова / Ірина Балдина (художн.). — 2. вид., доп. — Л. : Сполом, 2005. — 224 с. : іл. 

Калинець, І. Майже казки, або повернення Діви Марії / Зеновія Юськів (худож.). — Львів: Свічадо, 1997. — 32 с.

Калинець, І. Дурні казки / Тетяна Борисівна Савельєва (худож.). — Л. : Каменяр, 1996. — 48 с.

Калинець, І. Пісеньки та віршики зі Львова / Ірина Мар'єнко (художн.). — Л. : Сполом, 2006. — 272 с. : іл. 

Калинець, І. Про дівчинку і квіти / Сергій Іванов (худож.). — К. : Веселка, 1995. — 39 с.

Калинець Ігор. Знане і незнане про Антонича: матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича / Ігор Калинець / Худ. редактор Г. Ґера. — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Друкарські куншти, 2011. — 276 с. + 48 с.

Калинець Ігор. Знане і незнане про Антонича: матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича Львів: Друкарські куншти, 2010. — 140 с.; 16 арк. іл.

ІІ

Хроника текущих событий.— Амстердам: фонд имени Герцена, 1972, вип. 1-15.— С. 149; 1973, вип. 16-27.— С. 473.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 24, 72; вип. 32.— С. 87, вип. 33.— С. 6, 21, 25, 26, 28, 30, 41; 1974, вип. 32.— С. 87; 1975, вип. 38.— С. 46, 48; 1976, вип. 39.— С. 11-12, 15, 17, 18, 30, 31, 68; вип. 40.— С. 91; вип. 41.— С. 37; вип. 42.— С. 40, 42, 44, 47; 1977, вип. 43.— С. 15; вип. 44.— С. 51; вип. 45.— С. 42, 52; 1978, вип. 47.— С. 104-106; вип. 48.— С. 21, 56, 62, 63, 71, 80; вип. 49.— С. 26, 28; Хроника, 1979, вип. 51.— С. 65; вип. 52.— С. 22, 46, 56, 57, 63, 69; 1981, вип. 60.— С. 58.

Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 7-28, 10-13; 1981: 2, 3, 5, 6, 7, 11; 1982: 5-39; 1984: 1-38, 5-2; 1985: 6-26.
Український вісник. Вип. VI. – Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971.— С. 32, 43, 48, 66.

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 10-11, 23-26, 82, 86, 113-115, 127, 129, 136, 145, 152.

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 142, 154, 178, 261.

Одержимість. Інтерв’ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем. / Вступна стаття Ю.Д.Зайцева. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. – 178 с. (Серія: Усна історія України ХХ ст., № 2).

Українська поезія під судом КГБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / Упоряд. Ю.Д.Зайцев. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2003. – 572 с.

Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Хар-ківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 16, 79 – 80, 84, 97, 100.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Єв-ропи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 264–267.

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 274–276; 2-е вид.: 2012 р. – С. 303–305.

Володимир Каплун, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 8.08.2016.г

 Поділитися

Вас може зацікавити

Дослідження

«Генеральний погром»: як це було. Борис Захаров, Євген Захаров

Спогади

СТРОКАТА Ніна «Я ПРИЙШЛА ДО ВАС З НЕВОЛІ». Зайцев Юрій

Спогади

СОРОКА Богдан. Спогади. Сорока Богдан Михайлович

Інтерв’ю

ДОВГАНЬ Маргарита. Овсієнко В.В.

Спогади

ГЕРОЇ НАРОДЖУЮТЬСЯ НА МОГИЛАХ ГЕРОЇВ. ШОВКОШИТНИЙ Володимир про Василя Стуса

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДРОБАХА Олександр Іванович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ЗВАРИЧЕВСЬКА МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

КОСІВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Спогади

МАР’ЯН ГАТАЛА. Іван ГЕЛЬ

Події

Сорок років від дня «Генерального погрому». Борис Захаров

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Спогади

СТРОКАТА-КАРАВАНСЬКА НІНА АНТОНІВНА. Зайцев Ю.Д.

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ОВДІЄНКО МАРІЯ ГРИГОРІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ОВДІЄНКО МАРІЯ ГРИГОРІВНА. Овсієнко В.В.

Спогади

«Духовний вишкіл ҐУЛАҐу»

Персоналії / Український національний рух

КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

MENU