РУБАН ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

 561519.04.2005

автор: І.Рапп. Перевірив В.Овсієнко за матеріалами В.Кіпіані

РУБАН ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ (нар. 10.01.1940, м. Конотоп Сумської обл. – п. 26.09. 2011, м. Київ)

Митець (різьба по дереву), член Української Гельсінкської групи (УГГ), Організації Українських Націоналістів.

Батько Р. був льотчик. Потрапив у німецький полон, за що репресований радянсь-кою владою. До сім’ї не повернувся. Вітчим теж був військовий. Мама працювала в то-гівлі.

1959 Р. був засуджений за ст. 138 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі.

1968 Р. засуджений за ст. 62 ч. 1 і ст. 222 КК УРСР ("антирадянська агітація і про-паганда" та "незаконне володіння зброєю") на 5 р. позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах. В ув’язненні Р. оволодів спеціальністю різьбяра по дереву ме-тодом інтарсії. Табірна адміністрація заохочувала таку роботу, давала йому замовлення.

Після звільнення в 1973 Р. був направлений у м. Прилуки Чернігівської обл., де пі-сля закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія. Р. улаштувався різьбя-рем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті.

Р. з дозволу художнього фонду УРСР здавав роботи, виготовлені ним у своїй до-машній майстерні, у художній салон-магазин у Києві. Його роботи мали успіх, він неод-норазово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робо-та Р. "Шахова книга" одержала в 1974 другу республіканську премію.

"Справа Рубана" 1976 р. була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові – дерев’яну книгу, на обкладинці якої зобра-жено статую Свободи і зроблено напис "200 років" (Р. працював над нею 8 місяців). Не-відомі зламали двері домашньої майстерні Р. і викрали книгу. В прокуратурі Р. порадили "забути" про це: "Сліди ведуть туди, де ми не компетентні провести обшук. Нема та-кого закону, який давав би вам право робити такий подарунок, але нема й такого зако-ну, який забороняв би це робити. Влада вважала за потрібне вчинити так, щоб запобіг-ти піднесенню подарунка".

13.10.1976 Р. заарештували. 29.12.1976 Прилуцький народний суд розглянув спра-ву Р., звинуваченого за ст. 81 ч. 3 КК УРСР ("крадіжка державної власності") і ст. 150 КК УРСР ("приватнопідприємницька діяльність"). Р. інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, "виготовлених поза обліком на підприємстві", а також крадіжку матеріалів на комбінаті.

Академік А.САХАРОВ вважав, що ця справа — помста КГБ за участь Р. у винесенні з табору "Щоденника" Е.Кузнєцова. Листа з проханням втрутитися в цю справу А.САХАРОВ надіслав новообраному президентові США Дж. Картеру. На захист Р. ви-ступив Л.ЛУК’ЯНЕНКО, надіславши листа “Зупиніть кривосуддя!” редакції журналу “Народна творчість та етнографія”.
Суд засудив Р. до 8 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Після суду Р. не дали ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. Так, він сказав в останньому слові, що його судять тому, що він "боровся за відокрем-лення України від СРСР", а в протоколі суду записано: "Я боровся і буду боротися за ві-докремлення України від СРСР". Р. подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування. Через 10 днів заступник прокурора УРСР вказав на необхідність "провести перевірку щодо притягнення Р. до відповідальности за ст. 187-1 КК УРСР". До справи долучилися і співробітники КГБ.
18-29 квітня 1977 Чернігівський обласний суд розглянув справу Р., звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за ст. 187-1 КК УРСР ("наклепи на радянський держа-вний і суспільний лад"). Р. інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів) і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді.

Суд засудив Р. до 6 р. ув’язнення в таборі особливо суворого режиму, 3 р. заслання, повернення "незаконного прибутку" і конфіскації власности — недобудованої хати (сім’я Р. з двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Р. також визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в “крадіжці матеріалів” (ст. 81) суд зняв.

Покарання Р. відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській обл.. Неодноразові пропо-зиції співробітників КГБ відмежуватися від націоналістів, які використовують його ім’я в антирадянській агітації, категорично відхиляв.

Звільнений у 1985.

З 1985 Р.— член Української Гельсінкської Групи. Після звільнення домагався виїзду у США для проведення операції і лікування сина-інваліда Марка, за що 09.07.1985 знову заарештований і засуджений 29.11 Чернігівським облсудом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 9 р. таборів особливого режиму і 4 р. заслання з визнанням його особливо небезпеч-ним рецидивістом. На суді захищався сам і оголосив голодівку з вимогою дозволити па-ралізованому синові виїхати з СРСР на лікування.

Покарання відбував у таборі особливого режиму ВС-389/36-1 (сел. Кучино, Чусов-ського р-ну, Пермської обл.). У 1987 став на статус політв’язня, за що його неодноразо-во запроторювали в ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). 8.12.1987 Р. переведений у табір ВС-389/35.

31.01.1988 дружина Р. Лідія і син Марко прибули у США.

Звільнений 25.05.1988 і висланий із СРСР. Його прийняв президент США Р. Рейґан. Був зарубіжним представником Спілки Української Молоді (СУМ), Української Національної партії (УНП), Української Міжпартійної Асамблеї (УМА). У вересні 1989 виключений з УГС “за невизнання основних статутних принципів Спілки”.

Повернувся в Україну. У січні 1996 на II конференції Організації Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ) обраний заступником Голови Головного Проводу. Вів бізнес.

Указом Президента України від 8.11. 2006 нагороджений у орденом «За мужність» І ступеня.

Похований у Конотопі на Сумщині.

Бібліоґрафія:
І.
Заява-протест Генеральному прокуророві СРСР // Інформаційний бюлетень № 4. Листопад 1978 року. – Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. Нью-Йорк, 1981. – С. 48-51; Те ж: Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 3. – С. 198-201.
Петро Рубан. Перед тим, як Стуса вели на смерть, він кричав: “Хлопці, та робіть же хоч що-небудь, бо інакше нас усіх поодинці передушать”. – День, № 119 (656). – 1999. – 3 липня.
ІІ.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 43.— С. 98; вип. 44.— С. 103, 110, 111, 113; вип. 45.— С. 13; вип. 47.— С. 7, 146; 1978, вип. 48.— С. 21, 22, 67, 167; вип. 50.— С. 77; 1979, вип. 53.— С. 181-186.
Л.Лук’яненко. Зупиніть кривосуддя! // Л. Лук’яненко. Не дам загинуть Україні! – К.: Софія. – 1994. – С. 158-166; Шлях до відродження: в 13 т. Т. 2. Не дам загинуть Україні! / Ле-вко Лук’яненко – К., ТОВ «Юрка Любченка», 2014. – 196–206.
Український правозахисний рух. — Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1978.— С. 227, 228.
Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню Гель-сінкських угод.— Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1981, випуски 1978-1980 рр.— С. 12, 33, 36, 38, 77, 80.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 417, 575-578, 611, 612, 708, 854, 916, 920.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1981: 3; 1984: 5-59; 1985: 7/8-1, 9-5, 11-2.
А.Сахаров. Воспоминания. – М.: Права человека, 1996. – С. 679.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 21-22.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 417, 611-612.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 575-578, 708, 854, 916, 920.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 1. – С. 29, 31, 34, 47, 98, 136-138; Т. 3. – 73-74, 86, 98, 100-101, 120, 143, 198-201; Т. 4. – 110.
Аркадий Сидорук. Петр Рубан: несокрушимый и забытий. http://argumentua.com/stati/petr-ruban-nesokrushimyi-i-zabytyi ;
Аркадій Сидорук. Петро Рубан: незламний і забутий: http://tyzhden.ua/History/32174
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 623–626. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113937926
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зін-кевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 542–543; 2-е вид.: 2012 р., – С. 619–620.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. 19.04.2005. Останнє прочитання 21.07.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Події

Огляд історії дисидентського руху. Лекція Євгена Захарова

Події

РФ: У Пермському Меморіялі – слідчі дії. ХПГ-інформ

Події

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко

Події

РФ: Поліція переслідує волонтерів-меморіяльців. ХПГ-інформ

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Спогади

СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

РУДЕНКО Микола Данилович. Інтерв’ю про створення УГГ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДРОБАХА Олександр Іванович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

МАР’ЯН БОРИС ТИХОНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

Звернення Українського національно-визвольного руху в справі української самостійности. Левко Лук΄яненко

Персоналії / Загальнодемократичний рух

БУЛЬБИНСЬКИЙ БОРИС ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

Шістдесяті роки в Україні*. Валентин МОРОЗ

Події

Сорок років від дня «Генерального погрому». Борис Захаров

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Спогади

РУСИН ІВАН ІВАНОВИЧ. ДРУГА ПОДОРОЖ

MENU