СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
автор: В.Каплун, В.Овсієнко
СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ (нар. 13.12.1928, насправді 13.12.1927, с. Сільце Горохівського р-ну Волинської обл. – помер 1.012.2014 у Києві).
Видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний учас-ник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів.
Народився в селянській родині.
1952 закінчив філологічний факультет Львівського університету (відділення “логіка і психологія”). 1953-1956 — аспірант НДІ психології. 1956-1959 — викладач української лі-тератури в Полтавському педагогічному інституті. 1959-1960 та 1962-1965 — старший на-уковий співробітник Українського НДІ психології. 1961-1962 — завідувач відділу прози журналу “Вітчизна”. Чотири рази за ці роки звільняли з роботи з політичних мотивів. До захисту кандидатської дисертації не був допущений. З 1965 до арешту в 1972 — відпові-дальний секретар редакції “Українського ботанічного журналу”.
З часу виникнення в 1960 київського Клубу творчої молоді, який став центром не-офіційного культурного й громадського життя Києва і всієї України, С. — один з найак-тивніших його учасників, поруч і в тісному зв’язку з такими відомими діячами українсь-кої культури і мистецтва як А.ГОРСЬКА, Г.Севрук, Л.Семикіна, В.СИМОНЕНКО, І.СВІТЛИЧНИЙ, І.ДЗЮБА, Л.КОСТЕНКО, І.ДРАЧ, В.СТУС, Л.ТАНЮК та інші.
Одним із найгостріших і найпопулярніших творів українського самвидаву 60-х років був анонімний памфлет про спалення Центральної наукової бібліотеки “З приводу проце-су над Погружальським”, що його написав, як пізніше стало відомо, С. у співавторстві з І.СВІТЛИЧНИМ. Важливими подіями національно-культурного життя були його неофі-ційні публічні виступи, зокрема, на вечорі пам’яти В.СИМОНЕНКА (1964). Про характер протистояння багато говорить відкритий лист (разом з А.ГОРСЬКОЮ, Л.КОСТЕНКО, І.ДЗЮБОЮ та В.НЕКРАСОВИМ) до газети “Літературна Україна” у зв’язку з газетним цькуванням В.ЧОРНОВОЛА. Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе “Собор у риштованні”, “Іван Котляревський сміється”, “Остання сльоза”, “На мамине свято”, вони часто передавалися радіостанціями „Свобода”, „Голос Америки”.
У 60-х роках С. був неодмінним учасником напівлеґальних літературних вечорів, зборів, заборонених святкувань біля пам’ятника Т.Шевченку дня перенесення його праху з Петербурга в Україну 22 травня 1861 року. 07.12.1970 С. виступив з відомою промовою на похороні А.ГОРСЬКОЇ, яка трагічно загинула 28.11.1970.
Заарештований 14.01.1972 під час масових арештів української інтеліґенції. Біль-шість заарештованих було засуджено восени того ж року, а слідство у справі С. затягнуло-ся більше як на рік, хоча справа була чисто “літературною”. Свої твори автор підписував власним прізвищем і тому нічого було розслідувати. Засуджений Київським обласним су-дом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР 16-24.04.1973 на максимальний термін — 7 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання. Йому були інкриміновані як антирадянські згадані есе. Головним предметом звинувачення була книжка “Собор у риштованні” (Париж, 1970), також публі-чні виступи, зокрема, перед працівниками освіти в 1965 з критикою ідеологічних стерео-типів і системи неправди в роботі школи, розмови зі знайомими, окремі висловлювання. “Останнє слово” С. на суді згодом поширювалося в самвидаві.
Відбував термін у 36-му і 35-му таборах у Пермській обл. Брав участь у численних акціях протесту – голодуваннях і страйках, перебував під особливим наглядом, його сис-тематично кидали до карцеру. Наприкінці лютого 1978 був посаджений на 4 місяці в ПКТ (приміщення камерного типу, тобто внутрішньотабірна в'язниця). На заслання теж був відправлений після 15 діб карцеру.
На засланні (сел. Богдарин Бурятської АРСР) працював столяром геологічної експедиції.
Звільнений у жовтні 1983. У Києві мав таку ж столярну роботу, якої позбувся в 1988 у зв'язку з поїздкою в Американське посольство на зустріч дисидентів.
Починаючи з літа 1987 С. брав активну участь у роботі напівлеґального Українсько-го культурологічного клубу, зокрема, виступив з лекцією в зв'язку з 50-річчям загиблого в таборах В.СТУСА й оголосив, що передав текст Лондонському центрові Міжнародного ПЕН-клубу.
З 1989 С. був незмінним редактором християнської ґазети “Наша віра”. Відстоював позиції Церкви поза політикою. Належав до Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), яка не бажає бути Церквою державною.
З 1989 – президент Української асоціяції незалежної творчої інтеліґенції (УАНТеІ), яка присуджує щорічні премії ім. В.СТУСА. У 1993–2010 – президент Українського центру ПЕН-клубу.
Численні статті й публічні виступи С. перед інтеліґенцією, студентами, школярами, по радіо й телебаченню досі впливають на подолання інерції страху в суспільстві, на від-родження національних духовних цінностей. Перебуваючи поза політичними організаці-ями, він, проте, впливав на формування ідеології національно-патріотичного руху в ціло-му й особливо на духовне відродження України.
У доповіді “Шістдесятники і Захід”, прочитаній в Урбані та Ґарварді в 1991, С. так говорив про історичні зміни, що відбулися: “Загрозлива для світу, затята і наступальна комуністична потуга — раптом відмовилась від своєї манери виклику і погрози. Вона по-никла, повернулась на 180 градусів — і прийняла мову своїх замучених і недозамучених жертв із карними номерами. Це була вічна тиха мова правди — її струмок плине через усю історію. Комуністи не змогли пересушити його, перекрити своєю “правдою”, і зрозу-міли, що спільною мовою світу може бути лише та тиха мова гнаних і переслідуваних за правду, яка йде від священних джерел”.
1993 С. захистив у Вільному Українському університеті (Мюнхен) докторат з філо-софії на тему “Українська література і християнська традиція”.
Найвідоміші книги С. “Собор у риштованні (1970), “Блудні сині України” (1993), “Шевченко і час” (1996), “На святі надій” (1999), “ На хвилях „Свободи”. Короткі есеї” (2004), “Не мир, а меч. Есеї” (2008), “Гоголь і українська ніч: Есеї” (2013), «Шевченко по-над часом» (2015), «Світлі голоси життя» (2014), автобіографічна «На полі чести» (2015), збірка віршів «Писані синім крилом» (2015).
С. також автор численних есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнав-ства, віршів і перекладів з німецької, англійської, російської.
Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка (1995) та премії ЮНЕСКО „За міжетні-чну і міжконфесійну толерантність „Корнеліу Копосу” (2000). Дійсний член Української Вільної Академії Наук (США, 1996). 26.11. 2006 р. за видатні заслуги в утвердженні суве-ренітету та незалежності України, мужність і самовідданість у відстоюванні прав і свобод людини, плідну літературно-публіцистичну діяльність та з нагоди Дня Свободи Президент нагородив С. Орденом Свободи.
Жив у Києві на вулиці, яка з 2016 р. носить його ім’я. Похований на Байковому цвиyтарі.
Бібліоґрафія:
I.
На свято жінки // Український вісник. Вип. ІІІ. Жовтень 1970. // Чорновіл В. Твори: У 10-и т. –Т. 3. / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М.Косів. – К.: Смолоскип, 2006. – С. 418-426; Виступ Євгена Сверстюка на вечорі памяті Василя Симоненка в Київському медінституті в грудні 1963 року. – Вип. ІУ. Січень 1971. – С. 531-537.
Є.Сверстюк. Собор у риштованні. – Париж; Балтимор: Смолоскип, 1970. – 173 с.
Ievhen Sverstiuk. Clandestine Essays / Translation and an Inroduction by George S.N. Luckyj. – Cambridge; Massachusetts, 1976. – 101 с.
Iewhen Swerstiuk. Essays. Frankfurt, 1976. – 38 c.
Є.Сверстюк. Вибране / Упор. І передм. І.Кошелівця. – Мюнхен: Сучасність. – 1979. – 275 с.
Ievhen Sverstiuk, Iwan Switlychnyi, Wasyl Stus. Angst-ist bin dich Losgeworden: Ukrain-ishe gedichte aus der Verbannung. – Hamburg: Gerold & Appel. – 1983. – 127 c.
Ievhen Sverstiuk. Lehrjahre des ewigen Gottes? (Aus dem Ukrain von Anna-Halja Hor-batsch). – Hamburg: Gerold Appel Verlag, 1990. – 79 с.
Юрій Луцький. Листування з Євгеном Сверстюком / Сверстюк Є., Луцький Ю. – Балтимор; Торонто: Смолоскип, 1992. – 89 с.: портр.
Блудні сині України. – К.: Т-во „Знання”, 1993. – 256 с.
Вінниця. Злочин без кари. Документи, свідчення / Укладання: Є.Сверстюк, О.Скоп. Передмова Є.Сверстюка. – К.: Воскресіння, 1994. – 334 с.
Шевченко і час. – К.: Воскресіння, – 1996. – 160 с.
На святі надій. – К.: „Наша віра”. – 1999. – 784 с.
„Це – вибір”. Біобібліографічний покажчик. Автор нарису Л.Тарнашинська. – К.: Нац. парлам. б-ка, 2002. – 128 с.
Ми обрали життя // Боґуміла Бердиховська, Оля Гнатюк. Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами. – К.: Дух і літера, 2004. – 33–90.
На хвилях „Свободи”. Короткі есеї. – Луцьк: ВМА „Терен”, 2004. – 312 с.
Інтерв’ю 26.12.1999, 9.01.2000, доповнене в липні – листопаді 2005 р.: http://archive.khpg.org/index.php?id=1132736015&w, опубл.: Портрет на осінньому плесі. Інтерв’ю-діалог Василя Овсієнка з Євгеном Сверстюком // Березіль, № 2. – 2006. – С. 102 – 162; № 3. – 91–140.
Не мир, а меч. Есеї. – Волинська мистецька агенція «Терен». – Луцьк, 2008. – 500 с.
Гоголь і українська ніч: Есеї. – К. ТОВ «Видавництво „КЛІО”», 2013. – 328 с.: іл.
Шевченко понад часом. Есеї. Вид 3, доп. Упор. Олексій Сінченко. – К.: ТОВ «Вид-во «КЛІО». – 2015. – 344 с.
Світлі голоси життя. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”». – 2014. – 768 с. (Серія «Біблі-отека Шевченківського комітету»).
На полі чести: У 2 кн. – Кн. І: Невже то я? / Упорядник Олексій Сінченко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», – 2015. – 368 с. + 96 с. іл.
Писані синім крилом. / Упоряд. Олена Голуб – К.: ТОВ «Видавництво „КЛІО”», – 2015. – 256 с.
II.
Український вісник, 1970-72 // Чорновіл В. Твори: У 10-и т. –Т. 3. / Упоряд. Вален-тина Чорновіл. Передм. М.Косів. – К.: Смолоскип, 2006, – С. 18, 19, 25, 26, 36, 42, 55, 67, 127, 153, 252-254, 295, 298, 318, 321, 418, 442-444, 477, 494, 531, 560, 644, 683, 773, 774.
Український вісник. Вип. VI. Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971. — С. 1, 19, 20, 23-27, 56, 72, 116-122, 147, 148.
Хроника текущих событий. – Амстердам: фонд имени Герцена, 1970, вип. 1-15.– С. 144; 1979, вип. 16-27.–С. 352, 354, 472.
ХТС. – Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 32. – С. 87; 1975, вип. 33. – С. 30/35/ 49; вип. 34. – С. 64; 1976, вип. 39. – С. 68; 1977, вип. 42. – С. 48, 50, 52, 59; вип. 43. – С. 15; вип. 44. – С. 45, 52; вип. 45. – С. 41, 42, 50; 1978, вип. 48. – С. 59, 72; вип. 49. – С. 9, 26; 1979, вип. 51. – С. 60-62, 64, 73-77, 89-91; 1980, вип. 52. – С. 37, 39, 43, 44, 58-61; вип. 54. – С. 38-39, 75; вип. 55. – С. 31; вип. 56. – С. 64, 118, 143; 1981, вип. 57. – С. 97; вип. 58. – С. 74-75.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 1-11, 4-31, 7-28, 8-2, 9-32; 1981: 1, 2, 3, 4, 8, 10; 1982: 5-22, 5-27, 7/8-42, 7/8-46, 10-4; 1984: 4-27, 5-38, 10-16; 1985: 3-44, 6-44, 10-20.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80 років.— К.: Ли-бідь, 1995.— С. 8, 18, 20, 25, 26, 31, 61, 76, 86, 93, 105, 115, 120, 122, 127, 195, 196, 202.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. — К.: Видавництво ім. О.Теліги. – 1998. – С. 32, 142, 147, 149, 169, 176, 178, 182, 187, 190, 191, 206, 218, 222, 268.
На щедрий вечір. Збірник на пошану Євгена Сверстюка. – Луцьк: Терен, 2004. – 228 с.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – С. 658-662. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113995148
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зін-кевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – 559-562); 2-ге вид., 2012. – С. 639-642.
На полі чести: У 2 кн. – Кн. ІІ: Наш сучасник Євген Сверстюк / Упорядник Василь Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», – 2015. – 600 с. + 24 с. іл.
Володимир Каплун, Харківська правозахисна група. 20.04.205. Останні виправлення Є.Сверстюка 29.08. 2006. Доповнення 1.11.2014. Останнє прочитання 22.07.2016.
Вас може зацікавити
Дослідження
«Генеральний погром»: як це було. Борис Захаров, Євген Захаров
Інтерв’ю
До 90-річчя Михайлини Коцюбинської
Події
Події
Події
Огляд історії дисидентського руху. Лекція Євгена Захарова
Персоналії / Український національний рух
КОЦУР (КОЦУРОВА) АННА. Василь Овсієнко
Дослідження
Стус без шансу на захист: ведмежа послуга Медведчука. Роман Титикало, Ілля Костін
Персоналії / Український національний рух
БРАТКО-КУТИНСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ. Василь Овсієнко
Дослідження
Особистість проти системи. Любов Крупник
Dissidents / Ukrainian National Movement
RUSYN Ivan Ivanovych. Vasyl Ovsiyenko
Dissidents / Democratic Movement
ORLOV Yuri Fyodorovych. Dmitriy Zubarev, Gennadiy Kuzovkin
Події
З-за ґрат, з-за втрат, з-за німоти…. Василь Овсієнко
Події
Звернення до Президента України. Василь Овсієнко
Персоналії / Український національний рух
Події
Спогади
ЛІСОВИЙ ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. АВТОБІОГРАФІЯ. Лісовий В.С.
Інтерв’ю
ҐУРДЗАН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.
Спогади
СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ
Спогади
Всесвіт за колючим дротом (про нову книгу Мирослава МАРИНОВИЧА). Інна Сухорукова
Праці дисидентів
МОЛОДА ПОЕЗІЯ В УКРАЇНІ 1960-1963 рр. І ЇЇ РОЗГРОМ. ЗІНКЕВИЧ ОСИП